Наведено інтерпретацію одного з найвизначних творів української прози XX ст. - роману В.Винниченка "Сонячна машина". Проаналізовано основні тенденції проблемного змісту даного твору та його форму. Значну увагу приділено проблемі жанру. Вперше в українській літературознавчій практиці на означення жанрової специфіки "Сонячної машини" введено поняття пантопії. Роман розглянуто у контексті утопії та антиутопії у світовій літературі.

Висвітлено методологічні проблеми сучасного літературознавства, зокрема, рецепцію класичних ідей у новітній художній словесності. Визначено взаємозв'язок між класичною творчістю та сучасним художнім процесом. Розглянуто проблеми жанротворення, сюжетно-композиційної єдності, поетики, лінгвосеміотики тексту. Розглянуто специфіку композиції "Сонячної машини" В.Винниченка.

Досліджено мову української християнської віршованої молитви XIX — початку XXI ст., запропоновано визначення понять "канонічна молитва" та "віршована молитва", установлено їх спільні та відмінні риси. Здійснено періодизацію українськомовних віршів-молитов, проаналізовано художню практику поетів, виявлено традиційні елементи й індивідуальну мовотворчість авторів, ступінь використання книжних і фольклорних елементів. Виділено ознаки релігійного та художнього стилів української мови в цьому жанрі, охарактеризовано індивідуально-авторську специфіку їх уживань у поезіях-молитвах XIX - початку XXI ст. З'ясовано роль релігійної лексики, церковнослов'янізмів, грецизмів тощо, біблійної та літургійної фразеології й висловів, пов'язаних із Біблією, синтаксичних конструкцій, характерних для релігійного стилю, у поезії-молитві. Виокремлено також риси художнього стилю: епітети, порівняння, поетичний синтаксис. Зіставлено мовні засоби української віршованої молитви XIX - початку XX ст. із мовними особливостями віршів-молитов XX - початку XXI ст.

Розширено уявлення про мовні особливості жанру молитви в українській літературі XIX - початку XXI ст. Системно проаналізовано особливості лексики, фразеології та синтаксису, притаманні цьому жанру. Виявлено спільні та відмінні риси канонічної та віршованої молитви, здійснено періодизацію віршів-молитов. Визначено співвідношення питомих і запозичених елементів. Виявлено широке поєднання в поезіях-молитвах ознак релігійного та художнього стилів української мови, простежено взаємне збагаченння цих слів. Викладено концептуальні положення, що поглиблюють теорію стилістики і розуміння природи мовних ознак релігійного та художнього стилів мовлення: релігійної лексики, біблійної фразеології, поетичного синтаксису тощо.