Висвітлено історію становлення та розвитку Центрального державного науково-технічного архіву України за матеріалами періодичних видань 1971 - 2007 рр.

Освещена история становления и развития Центрального государственного научно-технического архива Украины по материалам периодических изданий 1971 - 2007 гг.

Наведено інформацію про картографічні матеріали (карти та плани), які ввійшли до звітів про науково-дослідні роботи установ різних напрямів діяльності за період 1939 - 1981 рр., документи яких зберігаються у фондах Центрального державного науково-технічного архіву України. Розкрито зміст і призначення карт у науково-дослідних роботах, для яких вони складені.

Приведена информация о картографических материалах (картах и планах), вошедших в отчеты о научно-исследовательских работах учреждений разных направлений деятельности за период 1939 - 1981 гг., документы которых хранятся в фондах Центрального государственного научно-технического архива Украины. Раскрыты содержание и предназначения карт в научно-исследовательских работах, для которых они составлены.

Досліджено вплив династії астрономів Струве на розвиток астрономії в Україні у XIX - XX ст., насамперед ролі В. Я. Струве і О. В. Струве у формуванні тематики астрономічних досліджень в обсерваторіях Харкова, Києва, Одеси і Миколаєва, оснащенні обсерваторій інструментами, практичній підготовці спеціалістів і в організації астрономо-геодезичних експедицій (XIX ст.). Увагу приділено науковій та організаторській діяльності Л. О. Струве - директора Астрономічної обсерваторії Харківського університету та роботам О. Л. Струве, виконаним спільно з Г. А. Шайном і Б. П. Герасимовичем (XX ст.), впливу його наукової та громадської діяльності, у т. ч. як президента МАС, на розвиток астрономії в СРСР і в Україні. Оприлюднено низку документів із архівів РАН, Інституту астрономії та архівів України.

Проведено повний бібліографічний аналіз та висвітлено архівні джерела за темою дослідження життя та творчості видатного американського ученого-астрофізика українського походження, останнього представника всесвітньо відомої астрономічної династії Струве, академіка О.Л. Струве (1897 - 1963). Введено до наукового обігу відомості з документів нових архівних джерел, виявлених автором.

Вперше проведено повне історико-біографічне дослідження життя та наукової спадщини видатного астронома XX ст. О.Л. Струве, новатора у зоряній спектроскопії та фундатора радіоастрономії. Складено повну бібліографію праць ученого. На підставі вивчення документів з фондів архівних інституцій України, Російської Федерації та США (маловідомих і введених до наукового обігу), висвітлено основні етапи життя та діяльності О.Л. Струве. Зокрема, вперше досліджено біографію ученого українського періоду його життя до від'їзду у США в 1921 р. Документально підтверджено нові біографічні відомості з біографії ученого, які стосуються його участі у Першій світовій та Громадянській війнах періоду Української революції, перебування у Туреччині, еміграції до США, викладацької роботи в Чікагському та Каліфорнійському університетах і наукової діяльності у Йєркській, Макдоналдській, Лейшнерівській і Національній радіоастрономічній обсерваторіях у США. Проаналізовано творчий доробок і вплив представників астрономічної династії Струве на розвиток астрономічної освіти та науки в Україні у XIX - XX ст.

Висвітлено актуальні проблеми архівної справи в галузі дослідження історії науки та техніки в Україні. Увагу приділено розвитку вітчизняного документознавства. Вивчено можливості використання сучасних технологій в архівній справі. Розкрито особливості комплектування та зберігання колекції усноісторичних джерел музею історії Харківського університету. На підставі аналізу документів держархіву Херсонської області розглянуто архітектурно-проектувальну складову діяльності землемірів Півдня України кінця XVIII - першої половини XIX ст. Висвітлено сучасні проблеми формування та комплектування Національного архівного фонду України.

Освещены актуальные проблемы архивного дела в области исследования истории науки и техники в Украине. Уделено внимание развитию отечественного документоведения. Показаны возможности использования современных технологий в архивном деле. Раскрыты особенности комплектования и хранения коллекции устноисторических источников музея истории Харьковского университета. На основе анализа документов госархива Херсонской области рассмотрена архитектурно-проектировочная составляющая деятельности землемеров Юга Украины конца XVIII - первой половины XIX вв. Освещены современные проблемы формирования и комплектования Национального архивного фонда Украины.

Наведено інформацію про склад і зміст фондів Центрального державного науково-технічного архіву України. Увагу приділено фондам підприємств, установ і організацій легкої та харчової промисловості, водного господарства, транспорту та зв'язку, паливно-енергетичного, металургійного, хіміко-лісотехнічного та будівельного комплексів.

Дана информация о составе и содержании фондов Центрального государственного научно-технического архива Украины. Уделено внимание фондам предприятий, учреждений и организаций легкой и пищевой промышленности, водного хозяйства, транспорта и связи, топливно-энергетического, металлургического, химико-лесотехнического и строительного комплексов.

Надано відомості про картографічні матеріали території України, а також Донецько-Придніпровського, Західно- та Центральноукраїнського, Північно-Східного, Причорноморського економічних регіонів та їх областей. Виявлено картографічні матеріали з архівів, систематизовано відомості про них з метою розкриття їх видової та тематичної різноманітності. Загальне оформлення довідника проведено відповідно до методичних рекомендацій "Вимоги до підготовки довідкових архівно-археографічних видань".

Проведено документально-біографічне дослідження життя та творчості харківського астронома планетолога Бориса Євгеновича Сємейкіна, який трагічно загинув у катівнях НКВС у 30-х рр. XX ст.

Висвітлено діяльність Центрального державного науково-технічного архіву України. Окреслено процес вироблення основних засад комплектування фондів архіву. Охарактеризовано інформаційний потенціал архівної науково-технічної документації, зокрема звітів про науково-дослідні роботи провідних вітчизняних науково-дослідних інститутів. Показано їх непересічну значущість при формуванні джерельної бази історії української науки.

Досліджено життя і творчість вітчизняного астронома М. С. Саврона, фахівця у галузі галактичної та позагалактичної астрономії. Висвітлено етапи наукового шляху талановитого вченого, астронома-спостерігача, який вивчав фізичні характеристики Сонця, успішно фотографував малі планети і астероїди головного поясу (Аквітанію, Весту, Іриду, Флору, Цереру), здійснив серію багаторічних спостережень змінних зір. Саврон одним із перших серед вітчизняних астрономів досліджував змінні зорі, зокрема Нові у сузір'ях Геркулеса, Орла та Ящірки, які, за сучасними даними, є проміжними полярами (DQ Herculis, V603 Aquilae). Астроном вивчав потрійну зоряну систему Дельту Лебедя, спостерігав рідкі зорі О-типу, фотографував відомі кулясті скупчення М13 у сузір'ї Геркулеса та М15 у сузір'ї Пегаса, в якому також міститься багато змінних зір; досліджував довгоперіодичну комету Джонсона (1936). В Харківській астрономічній обсерваторії Саврон виконав грунтовну науково-дослідницьку роботу, присвячену проблемі поглинання фотографічних променів в атмосфері Землі. У складі делегації харківських астрономів взяв участь у спостереженнях так званого "Великого радянського затемнення" - повного сонячного затемнення 1936 р. Наведено приклади співпраці астронома з провідними ученими Харківської астрономічної обсерваторії проф. Б. П. Герасимовичем, проф. М. П. Барабашовим, Б. Є. Сємейкіним та П. Г. Пархоменко; показано участь Саврона у розбудові інструментальної бази обсерваторії; проаналізовано його наукові публікації. Розглянуто адміністративно-педагогічну діяльність ученого у закладах вищої освіти: в Харківському державному університеті ім. О. М. Горького, Харківському державному педагогічному інституті ім. Г. С. Сковороди, зокрема на посадах декана географічного та фізико-математичного факультетів, завідувача кафедри астрономії. Документально підтверджено діяльність проф. М. С. Саврона під час Другої світової війни, зокрема висвітлено його участь в організації Ради наук у Харкові та роботу в Науково-технічній управі під час німецької окупації міста у 1941 - 1943 рр.

Харківський астроном-теоретик О. І. Раздольський працював у галузі динамічної астрономії. Встановлено, що вивченню фактів його наукової біографії не присвячено окремих публікацій, тому метою роботи є комплексне дослідження життя і творчості астронома. На підставі наукових праць ученого та архівних документів, які вперше введено в науковий обіг, висвітлено основні віхи його біографії та етапи науково-дослідницької роботи, присвяченої обчисленню орбіт різних астероїдів головного поясу Сонячної системи: Гекуби, Дезидерати, Москви, Немаузи, Пандори, Риму та ін. Підтверджено безпосередню участь астронома-теоретика у формуванні тематики та організації робіт у галузі небесної механіки упродовж 1930-х років у Харківській астрономічній обсерваторії. Виявлено, що найбільшу значимість мали роботи Раздольського, присвячені побудові власної аналітичної теорії руху планет типу (P+1)/P, в якій, використовуючи методи А. Пуанкаре, науковець досліджував вплив ексцентриситету Юпітера із застосуванням варіативних рівнянь. Також широко відомими є роботи астронома, пов'язані з визначенням періодичних орбіт астероїдів-троянців Юпітера: Ахіллеса, Нестора, Патрокла та Пріама (теорія малих планет Юпітерової групи). Розкрито спеціальні методи досліджень, розроблені провідними європейськими та радянськими астрономами-теоретиками К. Боліном, М. Бренделем, П. Ганзеном, Б.В. Нумеровим, Г. фон Цейпелем, Г. Штраке, які О. І. Раздольський застосовував для вивчення руху астероїдів. Зважаючи на ретельність і системність досліджень Раздольського астрономічні видання неодноразово відзначали його як активного обчислювача ефемерид малих планет і Місяця серед європейських та радянських астрономів-теоретиків. Досліджено розробку науковцем грунтовних тем, присвячених розв'язанню проблеми двох тіл в обертовому полі, виведенню теорії характеристичних планет (для троянців), розв'язанню окремих випадків задачі руху трьох тіл змінної маси. Проаналізовано наукові публікації астронома-теоретика, які вже давно стали бібліографічною рідкістю, але не втратили своєї фундаментальності. Вказано на взаємозв'язок робіт О. І. Раздольського із сучасними дослідженнями.

Досліджено документальні факти до історії астрономії періоду 60-х років ХХ ст. Мета статті - відображення подій, пов'язаних із участю Харківської астрономічної обсерваторії у радянській космічній програмі у визначений період. Розглянуто хронологію залучення харківських астрономів до програм із розробки та функціонування об'єктів "В-67", "Е-7", "Е-8", "Л-3", "М-69"; створення штучного місяцедрому; опрацювання фотографічних матеріалів, отриманих космічними апаратами "Lunar orbiter 2", "Ranger 7", "Surveyor 1", "Луна-9", "Луна-12", "Луна-13" та "Зонд-3". Проаналізовано напрями наукової роботи астрономічної обсерваторії ХДУ ім. О. М. Горького за темами "Алтай", "Атлас", "Люкс" та ін. З'ясовано основні завдання, які Харківська астрономічна обсерваторія виконувала у 1960-х рр., пов'язані із проведенням фотометричних досліджень низки деталей зворотного боку Місяця; вивченням фізико-механічних та хімічних властивостей місячних грунтів та їх оптичних властивостей; здійсненням фотометричного аналізу визначених ділянок місячної поверхні; виконанням фотометричних розрахунків, необхідних для розробки систем орієнтації автоматичних міжпланетних станцій; з'ясуванням питань освітленості від місячної поверхні. Ретроінформаційні ресурси, які вперше були залучені до розгляду, дозволили відтворити хронологічну послідовність при викладенні подій, пов'язаних із участю університетської обсерваторії у розробці та функціонуванні космічних об'єктів у визначений період; конкретизувати доробок харківських астрономів у радянську програму з освоєння космосу; уточнити деякі маловідомі факти.

Досліджено факти з історії астрономії періоду 30-х років ХХ ст. Її метою є відображення подій навколо залучення радянських і західних астрономів у процеси політичного протистояння СРСР та західного світу на початку 1930-х років на тлі ідеологічного протистояння релігії та науки. На основі вивчення газетно-журнальної періодики цього періоду реконструйовано послідовність резонансних подій, пов'язаних зі зверненням Голови Католицької церкви Папи Римського Пія XI до християнського світу з оголошенням нового "хрестового походу" проти Радянського Союзу. Розглянуто окремі аспекти світоглядного сприйняття взаємовідносин між релігією та наукою під час політичного протистояння між західним світом та СРСР; висвітлено позицію представників офіційної радянської науки, які виступили з гострим засудженням відозви Пія XI. Зокрема, опираючись на найбільш резонансні факти з історії взаємовідносин між релігією та наукою (епізодів, пов'язаних із долями Галілео Галілея та Джордано Бруно), науковці виступили із закликом щодо суцільного звільнення наукової думки від впливу церкви. Найбільш аргументовану і рішучу відповідь на відозву Папи Римського щодо нового "хрестового походу" проти Радянського Союзу дали радянські астрономи у своєму "Відкритому листі", оприлюдненому низкою центральних періодичних видань. Штучні політичні процеси навколо питань релігії та науки призвели до ескалації напруги у відносинах між західними та радянськими науковцями. Досліджено участь у протиборстві між радянськими та західними астрономами впливового американського астрофізика Отто Людвіговича Струве, представника всесвітньовідомої астрономічної династії Струве, майбутнього президента Міжнародного астрономічного союзу (1952 - 1955). Професор Струве безпосередньо долучився до обговорення питання щодо свободи наукової думки в астрономії. Позиція відомого науковця, який репреентував настрої більшості американських і західноєвропейських астрономів, викликала у радянських астрономічних колах бурхливу негативну реакцію.

Досліджено факти наукової біографії астронома-астрометриста Л. О. Струве, представника всесвітньовідомої наукової династії Струве, який працював у галузі позиційної астрономії. Вивчення феномена цієї астрономічної династії перебуває у фокусі сучасних історико-наукових досліджень, але проведений історіографічний аналіз вказав на відсутність комплексних робіт, присвячених відтворенню повної наукової біографії проф. Л. О. Струве. Тому метою статті є узагальнення результатів комплексного історико-біографічного дослідження життя і творчості астронома професора Людвіга Оттовича Струве. На підставі наукових праць ученого та архівних документів, які вперше введено у науковий обіг, висвітлено основні віхи його біографії та етапи науково-дослідницької роботи, присвяченої визначенню положень зір та вивченню їх власних рухів, дослідженню подвійних зір і місячних затемнень. В ході дослідження виявлено, що найбільшу значимість мали роботи Л. О. Струве, в яких він уточнив постійну прецесії, обчислив швидкість обертання галактики та визначив координати апексу Сонця. Завдяки невтомній багаторічній організаторській діяльності Людвіг Оттович зробив значний внесок у розбудову та становлення астрономічної обсерваторії Харківського університету, переоснащення її інструментальної бази, формування повноцінного наукового колективу, тому разом із Г. В. Левицьким він по праву вважається одним із її засновників. Розглянуто науково-педагогічну діяльність проф. Струве, який викладав у Харківському університеті курси загальної, сферичної та теоретичної астрономії, небесної механіки, вищої геодезії та математики. Серед його учнів були видатні астрономи середини ХХ ст. - М. П. Барабашов, Б. П. Герасимович, О. І. Раздольський, О. Л. Струве, В. Г. Фесенков. Зважаючи на ретельність і системність досліджень, роботи Л. О. Струве, присвячені уточненню контуру Місяця та обчисленню його середнього радіуса шляхом опрацювання даних спостережень повних місячних затемнень, були двічі відзначені найвищими нагородами осійського астрономічного товариства. Проаналізовано всі наукові публікації Людвіга Оттовича, що дозволило конкретизувати шляхи дослідницьких пошуків астронома, узагальнити його творчий внесок до скарбниці астрономічної науки.

Реконструйовано основні періоди становлення та розвитку астрономічної науки у Харкові упродовж 1883-1945 рр. на прикладі діяльності астрономічної обсерваторії Харківського університету. Архівні ретроінформаційні ресурси, які вперше були введені автором до наукового обігу, дали змогу визначити і конкретизувати послідовність етапів розвитку астрономії в Харкові в означений період, уточнити та виявити маловідомі обставини з обсерваторського життя. Реконструйовано основні періоди історичного розвитку астрономічної обсерваторії Харківського університету: наприкінці XIX ст.; на початку XX ст.; під час Української революції; упродовж 1920-х та 1930-х років; періоду німецько-радянської війни 1941-1945 рр., зокрема нацистської окупації Харкова. Узагальнено результати комплексного історико-біографічного дослідження життя та наукової спадщини учених Харківської астрономічної обсерваторії наприкінці XIX ст. - першої половини XX ст. Проаналізовано основні тематичні напрями науково-дослідної роботи Харківської астрономічної обсерваторії у зазначений період.

Розглянуто науково-дослідну роботу проф. Людвіга Оттовича Струве, представника всесвітньо відомої наукової династії Струве. Його діяльність стосувалася традиційного для династії Струве розділу позиційної астрономії-астрометрії. Роботи Л. О. Струве, присвячені дослідженню місячних затемнень та подвійних зір (зокрема, систем - Cassiopeia та Проціона), вивченню їх власних рухів та визначенню положень, відрізнялися незвичайною методичністю і ретельністю обробки. З'ясовано, що найбільшу значимість мали роботи, в яких Струве одним з перших астрономів обчислив швидкість обертання Чумацького Шляху, уточнив постійну прецесії та визначив координати апексу Сонця. У Харківській астрономічній обсерваторії Л. О. Струве провадив роботи з визначення положень зір-реперів для астероїда Ерос, виконував багаторічні спостереження приполярних зір, взяв участь у складанні каталогу 779 зодіакальних зір. Під його керівництвом було організовано експедицію харківських астрономів для спостереження повного сонячного затемнення 1914 р. Роботи Л. О. Струве були двічі відзначені премією Російського астрономічного товариства.