Висвітлено теоретичні та практичні засади формування метрології соціо-еколого-економічних систем. Розкрито предмет, об'єкт і завдання метрології. Розглянуто проблеми інформаційного забезпечення метрологічних досліджень. Увагу приділено особливостям вимірювання природокористування в межах соціо-еколого-економічних систем з метою впорядкування розрізненої інформації. Визначено роль та місце метрологічних досліджень в сфері природокористування. Розкрито діагностичні підходи до аналізу й оцінювання комплексного використання природних ресурсів. Обгрунтовано основні принципи соціо-еколого-економічного моніторингу. Наведено практичні рекомендації щодо реалізації принципів метрології на рівні зазначених систем. Увагу приділено питанням формування та розвитку ринків природних ресурсів, оцінюванню потенціалу ринку земельних ресурсів, особливостям зміни попиту та пропозиції на ринку мінерально-сировинних ресурсів.

Висвітлено новітні підходи в дослідженні регулювання використання природних ресурсів. Запропоновано концепцію комплексного природокористування, розглянуто організаційно-економічні підходи до аналізу й оцінки використання природно-ресурсного потенціалу, виявлено організаційно-управлінські важелі його регулювання. Обгрунтовано головні принципи вимірювання комплексного природокористування, запропоновано основні напрямки його моделювання та подано рекомендації щодо реалізації впровадження напрямків регулювання природокористування для приморських територій.

Розкрито концептуальні засади комплексного природокористування. Наведено методи діагностики природно-ресурсного потенціалу. Визначено інформаційну складову діагностики комплексного природокористування. Досліджено теоретичні, методичні та практичні аспекти підвищення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу певної території. Охарактеризовано методичні засади соціо-еколого-економічного моніторингу у системі діагностики комплексного природокористування.

Раскрыты концептуальные основы комплексного природопользования. Приведены методы диагностики природно-ресурсного потенциала. Определена информационная составляющая диагностики комплексного природопользования. Исследованы теоретические, методические и практические аспекты повышения эффективности использования природно-ресурсного потенциала определенной территории. Охарактеризованы методические основы социо-эколого-экономического мониторинга в системе диагностики комплексного природопользования.

Сформульовано теоретико-методологічні основи та наведено нове вирішення науково-прикладної проблеми комплексного природокористування як системного явища з позицій синергетичного підходу між збалансованим природокористуванням та раціоналізацією використання природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує зростання ресурсоефективності за умов ринкової економіки. Запропоновано напрями регулювання системи комплексного природокористування. Розроблено підходи до впровадження положень метрології у сферу природокористування. Вдосконалено напрямки діагностики комплексного використання ресурсів. Розроблено інтегральну модель комплексного природокористування. Визначено основні напрями організаційно-господарського механізму ринків природних ресурсів. Удосконалено регуляторну політику й оновлено стратегічні документи та регіональні програми з урахуванням комплексного природокористування.

Представлено основні положення процесів модернізації ринкової економіки, що спрямована на подолання кризових явищ та налагодження міжнародних зв'язків на постсоціалістичному просторі. Проаналізовано надходження інвестицій до економіки України та розглянуто складові модернізації. Запропоновано пріоритетні напрямки та конкретні механізми модернізації. Результати дослідження: з'ясовано, що модернізація несе в собі такі риси, як мобільність, адаптивність, інноваційність, які сприяють більшому ефекту при досягненні перетворень. Необхідність модернізації пов'язана не тільки зі змінами в технічному чи технологічному напрямках, а й передбачає комплекс управлінських дій, що включає формування стратегії розвитку з виділенням конкретних етапів удосконалення та суттєвих адміністративно-управлінських зрушень.

Рассмотрена политика постиндустриализации в Украине в контексте глобальных технологических тенденций. Представлена новая парадигма регионального инновационного развития. Исследована интеграция методологических подходов к раскрытию сущности и анализу развития интелектуально-инновационной системы регионов. Выяснено влияние адаптационных процесов на состояние промышленности. Раскрыта сущность и основные виды стратегий предприятий. Осуществлен корреляционный анализ зависимости выполненых научных и научно-технических работ от объемов источников финансирования за 2005 - 2011 гг. Изучены инновационные преимущества современных методов оценки стоимости предприятия, нематериальных активов, марочного капитала. Приведены государственные и рыночные методы регулирования энергетики. Охарактеризованы человечиские ресурсы в условиях инновационных трансформаций. Проанализированы международные стандарты в сфере устойчивого развития и социальной ответственности. Изложены прикладные аспекты развития бюджетной и кридитной политики.

Розглянуто основні положення конкурентоспроможності національної економіки (КНЕ) України та обгрунтовано напрямки її інтеграційних зв'язків. Досліджено принципи та підходи управління КНЕ за сучасного рівня розвитку інтеграційних зв'язків України. Мета дослідження - визначення сучасного стану та проблем розвитку національної економіки країни, зведення до мінімуму державного впливу на розвиток національної економіки та надання рекомендацій щодо шляхів їх подолання. В процесі дослідження використано методи математичного аналізу, системно-структурного підходу та оптимізації. На підставі аналізу стану КНЕ зроблено висновки щодо сучасного стану конкурентоспроможності України та обгрунтовано необхідність впровадження істотних засобів управління. Виявлення методичних підходів для визначення рангів конкурентоспроможності країни та використання математичних методів надали змогу побудувати моделі конкурентоспроможності та обгрунтувати принципи напрямів інтеграційних процесів, що будуються на цілях підвищення КНЕ. Результати досліджень можна використовувати у процесі формування програм і напрямків соціально-економічного розвитку як окремих регіонів, так і економіки країни в цілому. Наведені висновки надають змогу визначити конкурентоспроможні процеси інтеграції на перехід від цінової конкуренції до конкуренції диференціації та зосередитися на оптимальному управлінні зростанням КНЕ.

Обгрунтовано передумови формування міських поселень та їх роль у сучасному суспільстві. Розкрито загальні засади формування та функціонування системи управління у містах. Висвітлено особливості енергопостачання міст: електро-, тепло-, газопостачання. Увагу приділено питанням організації діяльності підприємств благоустрою міста. Розглянуто форми муніципального кредиту. Викладено методи експертного оцінювання земель. Розкрито поняття та значення соціальної сфери міста. Охарактеризовано основні функції та завдання виконавчих органів міських рад з питань реалізації соціальної політики. Подано рейтинг найкращих для проживання міст країни та світу.

Висвітлено питання водокористування, яке є важливою складовою народногосподарського комплексу країни. В спектрі пріоритетів державної політики окрема ланка має відводитись саме процесам, пов'язаним з оптимальним використання ресурсів та їх охороною. Але існуюча невпорядкованість у законодавчо-нормативних документах і низькі штрафні санкції за екологічні та інші порушення призводять до хаотичного залучення ресурсів до господарського обігу. Галузеві особливості механізмів регулювання водокористування обумовлюють нераціональне використання водних ресурсів в Україні, яке належить до держав з недостатнім рівнем водозабезпечення. Аналіз та оцінювання економічного забезпечення залучення водних ресурсів визначили низький рівень ефективності. Обгрунтовано провідні напрямки впровадження державного регулювання оптимального водокористування.

Надано положення розвитку заповідного туризму, обгрунтовано його можливості та існуючі ресурси. Виявлено найбільш перспективні заповідні території для розвитку внутрішнього та зовнішнього туризму. Доведено принципи розвитку заповідного туризму на території Одеської області та визначено основні напрямки його функціонування. За допомогою підходів визначення дефініцій різних видів туризму доведено необхідність виділення окремого виду - заповідного туризму, в основу якого лягли об'єкт відвідування та мета туристичного маршруту. Аналіз існуючих об'єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) в Одеській області довів необхідність активізації дій у напрямку розвитку малого та середнього бізнесу в сфері запровадження заповідного туризму; визначив основні шляхи функціонування відповідних підприємств. Залежно від існуючих об'єктів ПЗФ Одещини виявлено напрямки реалізації різних направлень заповідного туризму та обгрунтовано їх перспективні можливості. Запропоновано шляхи регулювання розвитку заповідного туризму в Одеському регіоні з урахуванням місцевих особливостей ведення господарювання, що мають бути пов'язані з наявністю ресурсної бази, відповідним фінансовим забезпеченням і посиленням контролюючих та організаційних функцій виконавчої влади.

Розкрито сутність поняття ''потенціал сталого розвитку''. Наведено соціально-економічну модель сталого розвитку суспільства. Визначено пріоритети політики сталого розвитку за умов структурних деформацій економіки України. Приділено увагу концептуальним засадам наднаціональної інституційної структури на прикладі Європейського Союзу. Наведено інноваційну модель економіки України на засадах невиснажливого природогосподарювання та природозбереження. Розглянуто сучасні проблеми інституційної та функціональної модернізації регіональної сфери рекреаційно-туристичного природокористування. Розкрито сутність і описано особливості оцінювання інвестиційної привабливості підприємств у контексті гарантування економічної безпеки. Приділено увагу трудовим ресурсам як активній складовій в моделях сталого розвитку. Описано економічні особливості формування адаптаційного підходу до управління паливно-енергетичним комплексом.

Розглянуто концептуальні положення сталого розвитку та проблеми суперечності еколого-економічних процесів. Приділено увагу енергетиці як основі стратегії сталого розвитку України. Розкрито роль паливно-енергетичного комплексу в забезпеченні сталого розвитку держави і світу в цілому. Переосмислено поняття сталого розвитку як підгрунтя розбудови держави та подолання кризових явищ. Проаналізовано кадровий потенціал сучасного підприємства в координатах сталого розвитку. Описано особливості формування та розвитку міжнародної екологічної політики України за умов децентралізації врядування. Приділено увагу розробленню програмного комплексу оцінювання еколого-економічних збитків від аварійного забруднення атмосфери на регіональному рівні. Визначено вплив життєвого циклу інформаційно-комунікаційних технологій на навколишнє природне середовище. Наведено методичні підходи до реформування місцевого самоврядування з метою розбудови сучасної інфраструктури охорони здоров'я України. Описано особливості інвестування природоохоронної діяльності за сучасних умов.

Розглянуто структуру житлово-господарського комплексу в Україні, досліджено значення розвитку житлово-комунального господарства, проаналізовані переваги створення об'єднань співвласників багатоквартирного будинку. На прикладі міста Одеси визначені шляхи удосконалення розвитку житлово-господарського комплексу.

Розглянуто проблеми вдосконалення методичних підходів щодо прогнозування використання ресурсного потенціалу регіону для забезпечення його економічної безпеки. Обгрунтовано провідні аспекти прогнозування ресурсного потенціалу; означено основні складові проведення прогнозування стану довкілля та використання ресурсного потенціалу; проаналізовано існуючі моделі соціально-економічного розвитку регіону; окреслено перспективи подальшого дослідження. Розглянуто особливості впровадження прогнозування для розвитку регіонів в Україні на підставі досліджень законодавчої та методичної інформації. Обгрунтовано доцільність врахування економічної безпеки при визначенні соціально-економічного розвитку регіону. Визначено переваги методики розробки прогнозів, побудованої на основі врахувань складових сталого розвитку. Запропоновано підходи врахування наявності ресурсного потенціалу та стан і можливості його використання, що базуються на застосуванні комплексних чинників і відображають поведінку ресурсокористувачів, перспективи соціально-економічного розвитку територій, гармонізацію відносин природи і суспільства та орієнтовані на забезпечення економічної безпеки в регіоні. Доведено, що застосовування таких підходів надасть можливість зробити середньо- та довгостроковий прогноз з урахуванням перспективних напрямків ресурсозбереження. Запропоновано систему показників оцінювання економічної безпеки регіону. Виділено етапи та побудовано логічну схему прогнозування стану довкілля та використання ресурсного потенціалу, як стадії процесу перспектив розвитку регіону. Проведено порівняння існуючих моделей розвитку регіону та доведено необхідність їх вдосконалення.

Важливе місце в процесі ефективного соціально-економічного розвитку країни займає соціальна сфера, оскільки саме в цьому секторі економіки здійснюється виробництво, розподіл і споживання матеріальних і нематеріальних благ, а також відбувається забезпечення розширеного відтворення людського капіталу за участю держави як гаранту економічного забезпечення соціально достатнього рівня життя населення. На сьогоднішній день курс України передбачає досягнення сучасних характеристик якості життєвого рівня населення, посилення ролі держави в регулюванні економічних і соціальних процесів, перехід до надійної системи соціального партнерства суб'єктів господарювання та органів влади. Підвищення добробуту населення, а отже і якості життя можливо досягти завдяки збільшенню темпів економічного зростання.

Висвітлено питання застосування принципів моделювання при прийнятті маркетингових рішень на підприємствах харчової промисловості. Обгрунтовано методологічні підходи щодо моделювання процесів управлінських рішень. Проведено аналіз чайної галузі України та досліджені особливості внутрішнього і зовнішнього ринків. На прикладі підприємства з виробництва чаю досліджені переваги й недоліки існуючих маркетингових рішень, а також запропоновано адитивна модель розвитку підприємства.

Розробка стратегії є базисним етапом для підприємств будь-якої сфери діяльності. Вона передбачає використання всього спектру дій та підходів, що здатні забезпечити ефективне управління підприємством. Всі підходи до розробки стратегії розвитку виходять з необхідності знаходження оптимального співвідношення між наявними на підприємстві ресурсами і можливостями щодо їх використання, з одного боку, та задоволенням запитів і вимог ринку - з іншого. За формою стратегію найчастіше розглядають як різновид управлінських документів, а за змістом - як важіль для досягнення завдань підприємства. Від інших планів і програм стратегію відрізняють комплексний характер, практична спрямованість, орієнтація на використання конкурентних переваг тощо. На основі обраною стратегії визначаються галузь функціонування, механізми використання ресурсів, цільові ринки, методи конкурентної боротьби, порядок одержання та розподілу прибутку. Стратегічна діяльність є достатньо стандартизованою, проте має певні особливості в залежності від галузі функціонування підприємства. Адже вона повинна забезпечувати ефективне використання наявних ресурсів, оптимізацію показників ефективності, зміцнення конкурентних позицій підприємства на внутрішньому та зовнішніх ринках, максимізацію рентабельності капіталовкладень та задоволення потреб клієнтів. З переходом України на ринкові засади господарювання сфера послуг почала розвиватися швидкими темпами, залучаючи все більше підприємців та створюючи нові робочі місця. Основною перевагою сфери послуг є те, що більшість її напрямів не потребують значних інвестицій та мають порівняно швидкий термін окупності. Специфіка стратегічної діяльності у сфері послуг грунтується насамперед, на таких особливостях послуг як, неможливість або складність збереження, вирішальна роль кадрового чиннику, невідчутність, невіддільність виробництва і споживання, відсутність гарантованих стандартів якості. Розглянуто теоретичні аспекти стратегічної діяльності на локальному рівні, визначено особливості стратегічного аналізу та планування у сфері послуг, сформульовано чинники та механізми стратегічного розвитку підприємств сфери послуг.

Розглянуто проблему безробіття населення на державному та регіональному рівні. Обгрунтовано актуальність поставленої проблеми в теперішній час. Досліджена природа виникнення безробіття та таких його видів, як фактичне, природне, фрикційне, структурне та циклічне та їх взаємозв'язок, означено теоретичну концепцію регулювання безробіття. Досліджено рівень безробіття за 2004 - 2017 рр., а також інфляцію та ВВП за аналогічний період на регіональному та національному рівні. Проблему безробіття неможливо розв'язати повністю в умовах ринкового функціонування економіки України, однак необхідно проводити правильну державну політику в сфері регулювання зайнятості. Аналіз даних показників дозволив простежити зв'язок між даними показниками та підтвердив правильність теоретичної концепції регулювання безробіття. При рівні фактичного безробіття, який нижче природного, в економіці відбувається прискорення інфляції,. Це зумовлено неможливістю товаровиробників задовольнити попит покупців через нестачу важливого фактору виробництва - праці. При наявності циклічного безробіття економіка держави та регіону втрачає частину ВВП. Це відбувається згідно з законом Оукена, який показує емпіричний зв'язок між рівнем циклічного безробіття та обсягом недоотриманого ВВП. Тому державна політика в сфері зайнятості повинна урунтуватися на балансі рівня безробіття. Вона повинна мінімізувати втрати ВВП для регіональної та національної економіки та, при цьому, не здійснювати внесок в прискорення інфляції. Впровадження розглянутої концепції державної політики в сфері зайнятості дозволить стабілізувати вітчизняний та регіональний ринок праці на оптимальному рівні та мінімізувати негативні соціально-економічні наслідки даної проблеми для регіонів України, національної економіки та індивіда.

Розглянуто визначення поняття "інновація" та "соціальне підприємництво". Наведено основні типи інновацій та причини розвитку соціального підприємства в Україні. Визначено та наведено основні передумови інноваційної дільності у соціальній сфері. Досліджено підходи до визначення інновацій та соціальних інновацій; виявлено передумови інноваційного розвитку підприємств; визначено специфіку соціального підприємництва і приклади його розвитку в Україні та світі. Критеріями успішної діяльності соціальних підприємств в Україні є: соціальна або екологічна спрямованість діяльності на вирішення конкретних соціальних проблем; прибуткова діяльність, самоокупність і фінансова стійкість, що сприяє до незалежності від зовнішнього фінансування; реінвестиція доходу в бізнес на рішення соціальних проблем; інноваційна діяльність, яка спрямована на застосуванні нових підходів на розв'язання соціальної проблеми; масштабованість і тиражованість; підприємницький підхід.

Надано розгляд проблем розвитку малого підприємництва в Україні, яке створює відповідне середовище для розвитку конкуренції у підприємницької діяльності; забезпечує сильнодіючі стимули до інноваційних процесів та високоефективної праці. Малий та середній бізнес формують можливості не тільки для розв'язання економічних і соціальних проблем, а й задовольняє потребу внутрішнього та зовнішнього ринків. Відповідно до проблеми стимулювання малого підприємництва вагому роль займає виважена державна політика, яка має базуватись на комплексному використанні аналітичного інструментарію, визначаючи кількісні і якісні характеристики малих та середніх підприємств, ступінь розвитку інфраструктури тощо. Регулювання ведення господарської діяльності малих підприємств має базуватись на аналізі та оцінці фінансових зобов'язань й дослідженні їх фінансового стану. Саме в секторі малого підприємництва створюється і функціонує чимала маса національних ресурсів, яка є живильним середовищем для середнього та великого підприємництва. Підприємства малого бізнесу виступають двигунами економічного зростання і розвитку, особливо в умовах високого рівня безробіття і високого рівня бідності; в умовах ринкової економіки, заснованої на готівкових розрахунках. Підприємства малого бізнесу мають потенційні можливості для економічного зростання. Проведення аналізу фінансового стану малих підприємств України свідчить про наявність сприятливого клімату для становлення бізнесу, розширення сфери і напрямків економічної діяльності, активізації ділової та інвестиційної активності суб'єктів господарювання. Визначено, що в Україні державна підтримка малого бізнесу є необхідною, що визнається практикою закордонного державного управління. При цьому варто враховувати, що державна підтримка підприємств обгрунтована тільки для усунення ситуацій, в яких ринкові механізми не забезпечують ефективного розподілу ресурсів, а саме поняття державної підтримки передбачає заходи сприяння суб'єктам господарювання, що створюють для них прямі чи приховані переваги. Обгрунтовані пропозиції щодо можливих перспектив розвитку малого підприємництва в Україні дозволять створити сприятливі умови для його розвитку та мають базуватись на стабільній економіко-політичній ситуації в країні, адже будь-які кон'юнктурні коливання можуть стати небезпечними для фінансово-економічної діяльності малого бізнесу.