Досліджено ехокардіографічні знахідки у 14-ти пацієнтів з виявленою пізньою серцевою тампонадою. Проведено огляд різних типів цього потенційно летального ускладнення. Стандартна двовимірна ехокардіографія показала значне стиснення серцевих камер у більшості пацієнтів. Лише у двох із них черезстравохідна ехокардіографія виявилася результативнішою. Представлено діагностичну схему для раннього розпізнавання серцевої тампонади. Восьмирічний клінічний досвід засвідчує переваги комплексного діагностичного підходу.

Исследованы эхокардиографические находки у 14-ти пациентов с выявленной поздней сердечной тампонадой. Рассмотрены разные типы этого потенциально летального осложнения. Стандартная двумерная эхокардиография показала значительное сжатие сердечных камер у большинства пациентов. Только у 2-х из них чреспищеводная эхокардиография оказалась наиболее результативной. Представлена диагностическая схема раннего установления сердечной тампонады. Наш восьмилетний клинический опыт свидетельствует о преимуществе комплексного диагностического подхода.

Проаналізовано досвід 1 322-х кардіохірургічних втручань, виконаних у період 1995 - 2003 рр. У 16-ти пацієнтів діагностовано пізню тампонаду серця - ускладнення, що виникало у відносно віддалений післяопераційний період. У роботі представлено клінічні симптоми і гемодинамічні прояви цієї патології, об'єктивно висвітлено труднощі діагностики. Враховано власний досвід і рекомендації іноземних фахівців. Наголошено, що аналіз клінічної картини лише у поєднанні з даними інструментальних і лабораторних обстежень допомагає лікареві своєчасно розпізнати пізню тампонаду серця і провести адекватне лікування.

Обследованы 78 пациенток с артериальной гипертензией и сопутствующими заболеваниями. Пациентки распределены на три группы: в первой группе (32 больных) применяли квинаприл и лерканидипин, во второй группе (26 больных) - лизиноприл и амлодипин, в третьей (22) - эналаприл и амлодипин. Проанализированы динамика систолического и диастолического артериального давления в течение 6 - 12 месяцев, частота сердечных сокращений, побочные эффекты препаратов, переносимость. Во всех группах достигнуто целевое артериальное давление.

Наведено результати порівняння двох схем багатокомпонентного медикаментозного лікування у 102 пацієнтів із артеріальною гіпертензією, які належали до груп високого і дуже високого ризику. Підтверджено, що застосування обох комбінацій (раміприл + бізопророл + амлодипін + аторвастатин та раміприл + верапаміл + індапамід + аторвастатин) достовірно та ефективно знижує артеріальний тиск і частоту серцевих скорочень, сприяє покращанню основних антропометричних і біохімічних показників. Виявлено, що обидві схеми лікування мають певні додаткові переваги щодо впливу на окремі біохімічні параметри, що дозволяє прицільно застосовувати їх у різних категорій хворих з артеріальною гіпертензією за наявності асоційованих клінічних станів.

Розглянуто дані міжнародного дослідження з вивчення відносного впливу різноманітних факторів ризику на тривалість і якість життя. Проведено аналіз регіональних відмінностей глобальних факторів ризику, що пов'язані як з соціальними, так і з клінічними особливостями населення різних континентів планети. Наголошено на важливості результатів епідеміологічних досліджень і перевагах системного підходу над суб'єктивними та упередженими судженнями.

Наведено основні фактори ризику виникнення серцево-судинної патології у жінок. Проаналізовано їх прогностичну цінність для визначення тривалості життя 50-річних жінок у США (залежно від ступеня вираженості конкретного фактора та його комбінації з іншими). Наведено дані власного спостереження з участю жінок України відповідного віку; виявлено клінічні особливості, подібності та відмінності у порівнянні з жінками США. Наголошено на необхідності первинної профілактики та корекції факторів ризику.

Розглянуто взаємозв'язок між наявністю певних демографічних особливостей, окремих факторів ризику, варіантів супутньої патології, гемодинамічних показників та процесом виникнення резистентної артеріальної гіпертензії. Наведені приклади вже існуючих прогностичних та діагностичних шкал, що широко застосовуються у різних галузях медицини (неврології, кардіології, ендокринології) з подібною метою. На підставі аналізу інформації, одержаної за допомогою сучасних міжнародних досліджень, та власного клінічного досвіду зроблена спроба створення шкали з прогнозування виникнення резистентної артеріальної гіпертензії у пацієнтів обох статей похилого (60 - 74 роки) та старечого віку (75 - 89 років). Виділені 4 прогностичні групи ризику даної патології, розглянуто особливості використання шкали у клінічній практиці на прикладах 2 пацієнтів.

Мета роботи - порівняльний аналіз застосування двох антикоагулянтів - дабігатрану і варфарину з метою лікування тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА). Досліджено демографічні та клінічні особливості пацієнтів двох груп, оцінено клінічну вірогідність даної патології згідно оригінальної версії Женевської шкали, стратифіковано ризики залежно від симптомів клінічного перебігу та частоти поширеності окремих факторів. Також спрогнозовано оцінку ризику кровотеч, виявлено частоту небажаних побічних ефектів і нових серйозних серцево-судинних ускладнень залежно від обраного антикоагулянту. Запропоновано комплексний профілактичний підхід з використанням діагностичних шкал HAS-BLED та ATRIA Bleeding Risk Score з метою зниження ризику кровотеч на фоні антикоагулянтної терапії у пацієнтів з ТЕЛА.

Розкрита одна з найсучасніших проблем геронтологічної медицини - синдром старечої астенії (англ. frailty - крихкість, слабкість, немічність). Він стосується тих пацієнтів похилого та старечого віку, які потребують сторонньої допомоги у повсякденному житті. Розглянуто питання визначення, класифікації, клінічної картини, діагностики, лікування та профілактики старечої астенії. Обізнаність щодо даної патології може бути корисною для лікарів усіх спеціальностей, які стикаються з різноманітними аспектами терапії пацієнтів літнього віку.

Розглянуто вплив артеріальної гіпертензії на виникнення й прогресування фібриляції передсердь. Наголошено на важливості неконтрольованої артеріальної гіпертензії як серйозного фактора ризику виникнення інсультів у пацієнтів із фібриляцією передсердь. Проаналізовано основні аспекти використання спеціальних діагностично-прогностичних шкал, які корисні при лікуванні пацієнтів із поєднаною патологією (артеріальна гіпертензія і фібриляція передсердь). Акцентовано на необхідності їх застосування в реальній клінічній практиці з метою зниження ризику як ішемічних інсультів і системного венозного тромбоемболізму, так і серйозних кровотеч.

Обстежено 80 хворих із резистентної артеріальної гіпертензіей (РАГ) та 490 із контрольованої артеріальної гіпертензією (КАГ) у віці 60 - 89 рр. Одержано нові науково обгрунтовані результати, які вирішують актуальне завдання сучасної кардіології - поліпшення якості діагностики й ефективності лікування хворих на РАГ на основі вивчення факторів ризику, супутньої патології, ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ), даних добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ), динаміки біохімічних показників, системи гемостазу та ліпідного спектру крові, їх корекції за допомогою комбінованого антигіпертензивного лікування з включенням урапідилу, карведілолу або спіронолактону як 4-го лікувального засобу. Застосування урапідилу (60 - 180 мг на добу в 2 приймання) протягом 6 місяців (середня доза 103,3 мг/добу) як доповнення до базової 3-компонентної антигіпертензивної терапії сприяло досягненню цільових рівнів артеріального тиску (AT) у переважної більшості пацієнтів (92,6 % осіб), що супроводжувалося нормалізацією лабораторних показників та зменшенням вираженості патологічного ремоделювання ЛШ, зниженням частоти госпіталізації та ускладнень. За своїм комплексним позитивним впливом на клінічний перебіг захворювання урапідил переважав ефекти спіронолактону та карведілолу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4УКР)026.241.0 + Р410.109

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Порушення ритму (аритмія) серця

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ