Висвітлено роль і можливості вирішення проблеми діагностування соціально-виховного процесу у вищій школі, обгрунтовано його суть, запропоновано методики діагностування та інструментарій одержання найбільш повної та достовірної інформації, а також створено та апробовано діагностичний комплекс методик, що дає змогу оптимізувати процес соціального виховання студентів. На підставі одержаних даних показано ефективність впровадження експериментального діагностичного комплексу методик як педагогічної умови, що сприяє соціалізації. Обгрунтовано доцільність застосування факторної та структурно-функціональної моделей оптимізації процесу соціального виховання з метою розвитку соціально-активної діяльності та цілеспрямованої особистості студента та педагога як організатора означеного процесу, який має здійснювати діагностування, регулювання та корекцію шляхів управління соціально-виховним процесом.