Розглянуто актуальні питання використання математичних і статистичних методів дослідження стану соціально-економічних систем. Опрацьовано сучасні підходи до здійснення комплексної оцінки економічного і соціального розвитку регіонів. Обурунтовано доцільність застосування методу факторного аналізу під час проведення діагностики досягнутого рівня розвитку територіальних систем, наведено приклад оцінювання впливу базових чинників на ключові соціально-економічні процеси.

Розглянуто науково-методичні та практичні питання формування оптимальної моделі регіональної системи охорони здоров'я. Розкрито її економічну сутність й охарактеризовано структурні складові, удосконалено понятійний апарат та методичний інструментарій обгрунтування ефективної стратегії розвитку. Висвітлено зарубіжний досвід організації та функціонування сфери охорони здоров'я. Запропоновано методичні підходи щодо оцінки сучасного стану та розробки регіональних стратегій розвитку системи охорони здоров'я. З використанням нової методики здійснено комплексну діагностику медико-демографічної ситуації Хмельницької області. Визначено перспективні напрями формування регіональних стратегій, спрямованих на подолання виявлених територіальних диспропорцій. Визначено соціально-економічну ефективність реалізації запропонованих заходів.

Систематизовано основні терміни, поняття, їх визначення, стійкі фразеологічні сполучення, що характеризують суть митної справи, її внутрішнє і зовнішнє середовище. Розкрито зміст митної справи для підвищення ефективності комунікації у процесі практичної, наукової та навчальної діяльності в митній та інших сферах.

Систематизовано основні терміни, поняття, їх визначення, стійкі фразеологічні сполучення, що характеризують суть митної справи, її внутрішнє і зовнішнє середовище. Розкрито зміст митної справи для підвищення ефективності комунікації у процесі практичної, наукової та навчальної діяльності в митній та інших сферах.

Подано результати наукових досліджень із проблем інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва в національній економіці. Запропоновано авторські теоретико-економічні обгрунтування різних фінансово-управлінських аспектів інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва в національній економіці. Проаналізовано фінансові й управлінські проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва. Досліджено особливості податкового регулювання розвитку підприємництва в окремих сферах вітчизняної економіки. Сформульовано нові науково-методичні підходи до фінансового регулювання та управління господарськими процесами в контексті інноваційно-інвестиційного розвитку підприємництва.

Визначено ризики використання цифрових активів у діяльності віртуальних підприємств, до яких зараховано можливість використання віртуальних платформ для легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом; фінансування тероризму тощо; тінізацію доходів, отриманих суб'єктами купівлі-продажу віртуальних товарів, уникнення оподаткування; здійснення розрахункових операцій та укладання смарт-договорів особами, що не досягли відповідного віку або з обмеженою дієздатністю; поширення шахрайства, зокрема цифрового шахрайства (кібератаки, корпоративне шпигунство тощо).

Здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове розв’язання прикладного наукового завдання, яке полягає у формулюванні комплексних науково обгрунтованих рекомендацій щодо удосконалення механізмів державного управління у сфері вищої військової освіти в Україні у відповідності до стратегії євроатлантичної інтеграції України та стандартів НАТО. Запропоновано перспективну модель системи вищої військової освіти в Україні з врахуванням стандартів підготовки військових спеціалістів НАТО, спрямовану на формування загальних та загально-професійних компетентностей військових кадрів в рамках формальної освіти, а також формування військово-професійних та професійно-спеціальних компетентностей в рамках неформальної освіти. Доведено, що механізмами реалізації такої моделі є закріплення рівнів неформальної військової освіти на законодавчому рівні, проведення інституційного аудиту професійної військової освіти у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти (ЗВО) з метою перевірки відповідності Директивам НАТО. Розроблено модель рейтингового оцінювання вищих військових навчальних закладів на основі шести груп вихідних індикаторів: профайл вузу; науково-дослідницька діяльність; навчання та викладання; міжнародна діяльність; трансфер знань; взаємодія зі стейкхолдерами. Практичне застосування такої моделі забезпечує можливість встановлення ступеня відповідності освітніх програм, які реалізуються у ВЗВО, потребам обороноздатності держави та запитам Міністерства оборони України щодо формування особового складу збройних сил.