Визначено основні фактори, що матимуть найбільший вплив на формування воєнно-політичного складника європейської архітектури безпеки в коротко- та середньостроковій перспективах (економічний, російський, глобалізаційний і новітній спектр загроз європейській безпеці). Розглянуто сценарії формування архітектури європейської безпеки. Зазначено, що співробітництво з ЄС з питань безпеки й оборони має сприяти підвищенню ролі та політичної ваги України в європейській системі безпеки, забезпечити її присутність під час вирішення актуальних для Європи питань безпеки. Основними пріоритетами військової співпраці між Україною й ЄС у найближчій перспективі слід вважати розширення формату воєнно-політичного діалогу, підготовку спільних військових навчань, залучення ЗС України до формування бойових тактичних груп ЄС, використання можливостей України щодо повітряних перевезень під час операцій ЄС.

Висвітлено теоретичні засади, методичні підходи та практичні питання, що стосуються управління соціально-економічними системами (СЕС). Знайшли своє відображення теоретико-методологічні та аналітичні основи можливостей і перспектив потенціалу зростання соціально-економічних систем, впровадження ефективних моделей їх розвитку та механізмів реалізації. Проаналізовано складові та регулятори розвитку, проблеми та можливості управління вітчизняними підприємствами. Акцентовано увагу на стимулюванні інноваційної діяльності машинобудівних підприємств, управлінні капіталізацією вугледобувних підприємств на основі модернізації виробництва, підвищенні ефективності використання персоналу підприємства. Розкрито теоретико-методичні підходи до оцінювання його конкурентоспроможності.

Розглянуто питання оцінки регіональних процесів формування соціально-економічної безпеки. На основі аналізу розроблено висновки та пропозиції із вдосконалення регулюючих інструментів економіки регіону.

Надано методику аналізу рівня соціально-економічної безпеки регіонів України для забезпечення сталого рівня соціально-економічної безпеки та здатності протистояти кризовим явищам в економіці.

Розглянуто підходи до формування механізму управління соціально-економічною безпекою регіонів, що існують в сучасній теорії регулювання територіальних утворень. Систематизовано сукупність проблем та характеристик безпеки й обгрунтовано доцільність розробки власного механізму. Подальший розвиток в роботі одержали специфічні чинники безпеки в аспекті розвитку регіонів України.

Розглянуто сутнісний зміст когнітивного аналізу в системі управління соціально-економічною безпекою регіонів. Розроблено та обгрунтовано алгоритм побудови когнітивної карти аналізу ситуації соціально-економічної безпеки регіонів. Доведено доцільність та необхідність її застосування в реаліях сучасної економічної ситуації.

Висвітлено рівень розвитку регіональної інтеграції в Україні, окреслено основні умови і фактори, що враховують індивідуальні особливості регіонів держави.

На сучасному етапі розвитку в Україні і світі спостерігається посилення економічної та соціальної нестабільності, яка поширюється у регіональному масштабі. Отже, виникає необхідність використання нових концепцій, методичних підходів до вивчення методів оцінювання та умов забезпечення стабільності економічного та соціального розвитку, а також системи соціально-економічної безпеки в цілому. Зазначено, що системний підхід у дослідженні соціально-економічної безпеки регіону робить необхідним формування єдиної багаторівневої системи показників та індикаторів, у яку будуть вбудовані всі аспекти безпеки. Механізм забезпечення соціально-економічної безпеки регіонів не може мати повністю централізований характер. Макрорівень пропонується скласти із характеристики регіону як підсистеми національної економіки. Мезорівень містить управлінські цілі регіону по організації забезпечення соціально-економічної безпеки. Є також локальні показники, стосовно яких регіон виступає керуючою системою, тобто показники мікрорівня.

Предметом дослідження виступають теоретичні, методичні та практичні аспекти ідентифікації соціально-економічної безпеки як об'єкту управління функціонуванням та розвитком аграрних підприємств в якості суб'єктів господарювання мікрорівня. Йдеться про встановлення її мети, завдань, визначення особливостей, ідентифікацію принципів здійснення, встановлення тенденцій розвитку та першочергових завдань менеджменту, у т.ч. на рівні аграрних підприємств. Мета роботи - виявлення сутності категорії соціально-економічна безпека та її практичної ідентифікації; визначення особливостей на рівні аграрних підприємств як об'єкту управління в їх менеджменті; встановлення принципів та першочергових завдань менеджменту. Методологічною основою роботи стали загальнонаукові методи пізнання, узагальнення, метод порівняльного аналізу та інші методи дослідження. Також це був системно-структурний аналіз і синтез при встановленні принципів здійснення соціально-економічної безпеки; проблемно-цільовий підхід при наданні рекомендацій для подальшого управління розвитком та зміцненням соціально-економічної безпеки аграрних підприємств. Основні результати роботи полягають в уточненні категорії соціально-економічна безпека, встановленні її ознак та виявлення особливостей на рівні аграрних підприємств як важливого елементу їх менеджменту й управління подальшим розвитком. Були виявлені завдання формування соціально-економічної безпеки та принципи здійснення. Визначені тенденції розвитку та першочергові заходи управління щодо зміцненням на рівні аграрних підприємств. Галузь застосування результатів полягає в тому, що викладені пропозиції з питань ідентифікації сутності, ознак та особливостей соціально-економічної безпеки як складової управління в менеджменті підприємств. Встановлені принципи здійснення та визначені першочергові заходи управління можуть бути використані керівниками та фахівцями підприємств з метою підвищення рівня їх соціально-економічної безпеки на перспективу. При цьому особлива увага була приділена сільськогосподарським (аграрним) підприємствам як сфері прикладання отриманих рекомендацій. Висновки: в загальному вигляді, дослідження соціально-економічної безпеки на рівні аграрних підприємств потребує подальшого аналізу з метою вивчення нових варіантів пошуку існування на ринку. Остаточний вибір стосовно використання того, чи іншого підходу або окремих його складових, залишається за кожним підприємством, і залежить від таких факторів як розмір підприємства, види його діяльності, амбіції власників тощо. Для досягнення максимально високого рівня соціально-економічної безпеки аграрним підприємствам необхідно проводити роботу по утриманню в небезпеці усіх їх функціональних складових.

Розглянуто причини та основні стадії фінансової кризи. Наведено кроки виправлення кризової ситуації і методи мотивації персоналу для зниження витрат від діяльності підприємства. Освітлено принципи та етапи розробки політики управління підприємством і описано функціональну модель його реструктуризації.

Проаналізовано основні фактори, що формують рівень економічної безпеки в регіонах, за статистичними матеріалами регіонального розвитку України, зокрема за показниками: обсяг валового внутрішнього продукту на душу населення, сальдо експорту/імпорту, індикатори соціальної складової СЕБ (середньомісячна зарплата одного штатного працівника, наявний доход у розрахунку на одну особу, рівень забезпеченості житлом). Проведено порівняльний аналіз показників СЕБ із аналогічними показниками закордонних країн та у перерахунку на доларовий еквівалент.

Розглянуто інтеграційні чинники та процеси формування та зміцнення соціально-економічної безпеки (СЕБ) аграрних підприємств. Виявлено їх прояви, відмінності, здійснено типологію та обгрунтовано важливість застосування у менеджменті зміцнення СЕБ на перспективу. Наведено приклади інтеграційних агроутворень і визначено їх ефективність. В їх якості запропоновано агрокорпорації та агрохолдинги з іноземним капіталом. Показано інноваційні та маркетингові (ринкові) конкурентні переваги таких утворень у менеджменті, у т.ч. із позицій СЕБ на національному, європейському, світовому аграрних ринках.

Досліджено взаємозв'язок ефективності функціонування та соціально-економічної безпеки аграрних підприємств, здійснено оцінку, діагностику, планування та прогноз на майбутнє результатів господарської діяльності, що формують основу соціально-економічної безпеки аграрних підприємств.

Надано визначення поняття "хеджування" та обгрунтовано діяльність хеджерів. Виявлено його мету і наведено переваги ф'ючерсних ринків нафти та нові можливості ф'ючерсної сільськогосподарської біржі. Розглянуто типи і стратегії хеджування, а також його мету, переваги та недоліки. Проаналізовано вплив операцій із ф'ючерсними контрактами на нафтопродукти. Наведено алгоритм розрахунку коефіцієнта хеджування. Окреслено сутність фінансових інструментів хеджування ризиків.

Обгрунтовано генезис понятійно-категоріального апарату досліджень соціально-економічної безпеки аграрних підприємств. Виявлено інституційні та регіональні особливості дотримання соціально-економічної безпеки аграрними й агропромисловими підприємствами й об'єднаннями. Також обгрунтовано структурні, функціональні й інструментальні підходи та системи в управлінні соціально-економічною безпекою. Визначено методологічні принципи реалізації інституційних впливів на дотримання соціально-економічної безпеки. Обгрунтовано підходи, процедури й алгоритми оцінювання соціально-економічної безпеки в менеджменті суб'єктів агробізнесу. Проаналізовано взаємозв'язок ефективності функціонування та соціально-економічної безпеки аграрних підприємств. Здійснено оцінку визначення та врахування в менеджменті суб'єктів агробізнесу регіональних рівнів соціально-економічної безпеки та її основних компонентів. Виконано аналіз соціальної відповідальності суб'єктів агробізнесу.

Обговорено актуальні питання теорії та практики застосування математичних методів і моделей в економіці, проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитного механізму держави та регіонів. Розглянуто теоретичні та практичні аспекти аналізу розвитку соціально-економічних систем, питання статистики, обліку й аудиту в умовах глобалізації. Охарактеризовано управлінські аспекти забезпечення розвитку соціально-економічних систем, особливості фінансового забезпечення діяльності суб'єктів господарювання в умовах євроінтеграції.

Обговорено стратегічні напрями соціально-економічного розвитку України в умовах інституціональних змін, наукові засади стратегічного управління соціально-економічним розвитком регіонів України. Розглянуто концептуальні положення стратегічного розвитку національних підприємств, аспекти державного регулювання соціально-економічним розвитком України. Охарактеризовано особливості державного регулювання сталого розвитку Білорусі та України в умовах інтеграції в світову господарську систему, проблеми державного регулювання моніторингу земельних ресурсів в Україні та Приазовському регіоні. Розкрито соціально-економічні засади детінізації зайнятості населення, особливості державного регулювання інвестиційної активності в туристичній сфері. Викладено проблеми кримінально-правового захисту економічних відносин у сфері медичного обслуговування.

Обгрунтовано методологічні засади формування й підвищення соціально-економічної безпеки аграрних підприємств та вирішення практичних проблем управління її забезпеченням у їх менеджменті сучасними механізмами, засобами й інструментами.

За результатами дослідження було виявлено необхідність посилення соціальної складової економічної політики, яка здатна істотно знизити соціальні ризики і підвищити економічну безпеку регіонів.

Розглянуто та проаналізовано фінансове забезпечення формування соціальної відповідальності суб'єктів аграрного сектору економіки України.