Известно, что при сочетании гипертонической болезни и сахарного диабета наблюдается развитие микроальбуминурии (МАУ), которая является проявлением эндотелиальной дисфункции. Ее коррекцию одновременно с контролем традиционных факторов риска атеросклероза стоит рассматривать как стратегическую линию эффективного предупреждения сердечно-сосудистых осложнений. Что касается лечения этой категории больных, то препаратами выбора, согласно международным рекомендациям, являются ингибиторы АПФ. Применение тиазидоподобных диуретиков, таких как индапамид, позволяет снижать массу миокарда левого желудочка, уровень МАУ и уменьшать риск развития гипокалиемии. Использование одновременно ингибиторов АПФ и тиазидоподобных диуретиков способствует достижению раннего антигипертензивного эффекта у широкого круга пациентов независимо от возраста, пола, плазменной активности ренина, содержания калия в крови, а также уменьшает проявления эндотелиальной дисфункции.

У больных гипертонической болезнью в сочетании с сахарным диабетом 2 типа отмечаются нарушения со стороны углеводного и липидного обменов, что проявляется увеличением уровня глюкозы, дислипидемией и развитием инсулинорезистентности, - все это факторы риска развития осложнений со стороны сердечно-сосудистой системы. Известно, что ингибиторы АПФ и тиазидоподобных диуретиков являются препаратами выбора для лечения данной категории пациентов согласно международным рекомендациям. Это связано с тем, что они усиливают достоинства и максимально нивелируют недостатки друг друга. Таким образом, при одновременном приеме ингибиторов АПФ и тиазидоподобных диуретиков отмечается достижение целевого артериального давления, снижение развития гипокалиемии и нарушения углеводного и липидного обменов у больных данной категории.

Останнім часом активно обговорюється участь нового гормону вісфатину в розвитку резистентності до інсуліну, ожиріння й атерогенезу. Мета роботи - вивчення функціонального стану судинної стінки у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) з абдомінальним ожирінням (АО) у взаємозв'язку з рівнем вісфатину та ендотеліальної синтази оксиду азоту. 79 пацієнтів поділили на дві групи залежно від наявності ожиріння абдомінального типу. У першу групу ввійшли пацієнти з ГХ (n = 32), до другої групи потрапили хворі на ГХ з АО (n = 36), третю групу склали практично здорові особи (n = 17). Ендотелійзалежну вазодилатацію вивчено за методом D. Celermajer з використанням ехокардіографії ("Ultrasound scanner", США). Рівень вісфатину був значно вищим у другій групі у порівнянні з контролем на 48,3 %, а рівень eNos був значно нижчим у порівнянні з контролем до 31,5 % у разі ГХ без АО і на 24,9 % - у разі ГХ з АО. Спостережено збільшення діаметра плечової артерії на 1-й хвилині після декомпресії на 7,6 і 8,17 % відповідно у хворих на ГХ з АО і без нього.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030 + Р415.202.1

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Ожиріння

Шифр НБУВ: Ж23985 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Поєднання артеріальної гіпертензії (АГ) з цукровим діабетом (ЦД) є досить актуальною проблемою охорони здоров'я. Як правило, такі пацієнти мають надлишкову вагу та порушення ліпідного і вуглеводного обмінів, дисфункцію ендотелію. Центральне ожиріння може стимулювати розвиток гіперглікемії, гіперінсулінемії та інсулінорезистентність. Окрім того, незалежним маркером кардіоваскулярного ризику у хворих на АГ є мікроальбумінурія (МАУ), яка відображає ендотеліальну дисфункцію. Мета дослідження - розробка ефективних медикаментозних підходів лікування хворих на гіпертонічну хворобу з ЦД 2 типу. Вивчено рівні МАУ, вуглеводного обміну, ліпідів крові, дані добового моніторування артеріального тиску до та після лікування комбінацією антигіпертензивних препаратів у хворих на гіпертонічну хворобу на тлі ЦД 2 типу, що є актуальним для оптимізації лікувальних схем щодо зниження кардіоваскулярного ризику та служить обгрунтуванням безпеки їх призначення.

Гіпертонічна хвороба (ГХ) займає перше місце в структурі поширеності та захворюваності хвороб системи кровообігу серед дорослих у 2010 році. У хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу артеріальна гіпертензія, як правило, є супутнім захворюванням, істотно погіршує прогноз. Як мінімум три чинники сприяють розвитку гіпертензії при ЦД: гіперінсулінемія, дисліпідемія і мікроальбумінурія. Одержані дані свідчать про те, що у хворих на ГХ з супутнім ЦД 2 типу, в порівнянні з пацієнтами, хворими виключно на ГХ без наявності ЦД, спостерігаються порушення вуглеводного і ліпідного обмінів. Зазначена комбінована антигіпертензивна терапія зумовлює досягнення цільових рівнів артеріального тиску у більшості хворих як на ГХ, так і з поєднанням ЦД, також є безпечною щодо метаболічних змін.

По данным ВОЗ, избыточной массой тела страдает приблизительно 30 % населения планеты, а 7 % населения земного шара страдает ожирением. На сегодняшний день существует доказательство того, что жировая ткань обладает ауто- и паракринными свойствами и способна синтезировать множество биологически активных веществ - адипоцитокинов, участвующих в процессах иммунного воспаления. Многие исследования свидетельствуют о том, что существует взаимосвязь между артериальной гипертензией и воспалительным процессом, которая усиливается на фоне избыточной массы тела. Последнее время идентифицирован еще один гормон жировой ткани - висфатин, обладающий инсулиномиметической активностью. Уровень висфатина имеет прямую корреляцию с индексом массы тела, окружностью талии и индексом инсулинорезистентности. Считается, что висфатин участвует в патогенезе сосудистых осложнений диабета и атерогенеза. Несмотря на проведенные экспериментальные исследования, не существует определенной точки зрения по поводу эффектов висфатина, поскольку он, с одной стороны, вызывает сосудистое воспаление, а с другой - расширение кровеносных сосудов. Таким образом, обобщены сведения о гормоне висфатине, показана его роль в углеводном и липидном обменах, а также его неоднозначное влияние на эндотелиальную функцию сосудов.

Дослідження присвячено оптимізації діагностики та лікування хворих на гіпертонічну хворобу з супутнім абдомінальним ожирінням та без нього на підставі з'ясування ролі вісфатину, про- та протизапальних факторів - інтерлейкінів-4, 6, С-реактивного білка, показників ліпідного, вуглеводного обміну та маркерів ендотеліальної дисфункції у взаємозв'язку з ремоделюванням загальної сонної артерії. Доведено значення вісфатину, інтерлейкінів-4, 6, С-реактивного білка, ендотеліальної синтази оксиду азоту в механізмах розвитку ремоделювання загальної сонної артерії та порушенні ендотелійзалежної вазодилатації. Обгрунтовано удосконалення комбінованої антигіпертензивної терапії з додаванням гіполіпідемічного препарату у хворих на гіпертонічну хворобу з абдомінальним ожирінням залежно від наявності дисліпідемії та характеру ремоделювання загальних сонних артерій. Подано дані про залежність між медикаментозним зменшенням товщини комплексу інтима-медіа, показниками ендотелійзалежної вазодилатації та рівнем вісфатину, інтерлейкіну-6, С-реактивного блоку та ендотеліальної синтази оксиду азоту.

Висвітлено одну із малодосліджених проблем у царині історії держави - права України - історичному розвиткові та державно-правовому становленню кримськотатарського народу. Окреслено процеси появи та утвердження кримських татар на теренах сучасної України, трансформацію адміністративно-територіальної одиниці Золотої Орди - Кримського улусу в окрему державу - Кримське ханство. Визначено основи державного ладу та правової системи кримських татар у період зародження та подальшого розвитку їх державності.

Мета роботи - визначення реальних (фактично одержаних) значень РРП у приміщеннях будівель і споруд житлового фонду ж/м Перемога-3 та ж/м Перемога-4 на основі попередніх досліджень та існуючих методів досліджень радіаційно-гігієнічних регламентів радіаційного фону житлових будинків, які знаходяться в експлуатації. Методи дослідження: визначити нові об'єкти досліджень на ж/м Перемога-3 та ж/м Перемога-4, для яких вимірювання не проводились; підібрати будівлі різної поверховості від одного до шістнадцяти; підібрати будівлі з різними об'ємно-планувальними рішеннями та матеріалами зовнішніх огороджувальних конструкцій; прорахувати середні значення регламентованих радіаційних параметрів щодо визначення регламентованих радіаційно-гігієнічних параметрів в окремо взятому приміщенні офісу, квартири або адмінбудівлі. Розглянуто стан радіаційної небезпеки помешкань, будівель і споруд мікрорайону Перемога-3 та Перемога-4, що розташований на правому березі Дніпра. Житловий фонд складається з одно-, двох-, трьох- та чотирьохкімнатних квартир багатоповерхівок та приватних одно-, двох- та трьохповерхових будинків, як основного джерела впливу радіації на людину, а також офісних, адміністративних, розважальних і торгових площ, що розташовані в мікрорайонах. Встановлено вплив конструктивних матеріалів несучих, самонесучих та огороджувальних конструкцій на основну складову радіаційного фону в приміщенні житлових будинків. Проведено системні виміри фактичних значень потужності поглиненої дози та еквівалентної об'ємної активності житлового фонду житловому масиві Перемога-3 та Перемога-4, що проводили співробітники кафедри безпеки життєдіяльності та студенти ДВНЗ "Придніпровська державна академія будівництва та архітектури", відповідно до плану спостережень, в період з 2018 по 2019 рр.

Висвітлено актуальні питання зниження радіаційної небезпеки на радіаційно-забруднених територіях промислового майданчику «Сухачівське» колишнього уранового виробництва ВО ПХЗ на основі проведення разових та систематичних досліджень та аналізу радіаційної обстановки на хвостосховищах «Сухачівське» - 1 секція, «Сухачівське» - 2 секція, «Лантанова фракція», що розташовані між населеними пунктами м. Дніпро та м. Кам'янка; впливу різноманітних ДІВ на формування сумарної дози опромінення основного та залученого персоналу; радіаційної оцінки впливу негативних наслідків для робітників охорони ДП «38 ВІТЧ»; удосконалення системи вхідного / вихідного радіаційного контролю на КІШ та тілі РНО. Встановлені закономірності зміни радіаційної небезпеки на маршрутах руху робітників охорони ДП «38 ВІТЧ», залежно від пори року, погодних і кліматичних умов. Вперше запропоновано розподіл всіх робітників основного та залученого персоналу на п'ять кваліфікаційних груп, з урахуванням розрахованої очікуваної величини сумарної дози опромінення за рік, залежно від обов'язків покладених на робітників.