Обгрунтовано, що основними критеріями оцінки співрозмовності як умови правомірності необхідної оборони є: цінність об'єкта суспільно небезпечного посягання; співвідношення засобів, що застосовуються за нападу, і засобів, застосованих тим, хто обороняється, тощо.

Вперше в сучасній юридичній науці України проведено комплексне дослідження меж необхідної оборони при посяганнях на статеву свободу та статеву недоторканість особи. У контексті природного походження права особи на необхідну оборону обгрунтовано, що необхідна оборона є вольовою, свідомою та схвалюваною державою і суспільством дією людини, яка детермінована соціально-позитивними мотивами та цілями, а також природними (інстинктивними) реакціями людини. Відповідно до природно-правового підходу доведено, що заподіяння шкоди при необхідній обороні не є метою дій особи, яка захищається, а є способом досягнення мети. Обгрунтовано доцільність закріплення умов виключення відповідальності за наявності обставин, що виключають злочинність діяння, у КК України. На підставі аналізу наукових підходів, чинного законодавства та практики його застосування, зокрема тенденції незастосування судами норми про необхідну оборону при посяганнях на статеву свободу та статеву недоторканість особи, які обумовили притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що реалізовували своє природне право на самозахист, запропоновано пропозиції з вдосконалення кримінального закону.

На основі узагальнення конститутивних ознак обставин, що виключають злочинність діяння, це поняття визначено як сукупність умов, за наявності яких усвідомлені вольові діяння, подібні до злочину за об'єктивними ознаками, обумовлені суспільно-позитивними (нейтральними) мотивами і цілями та не заборонені законодавством України, що виключає кримінальну відповідальність. Запропоновано відповідну норму закріпити у статті 36 КК України. Виокремлення спільних ознак та загального поняття обставин, що виключають злочинність діяння, дозволить у кожному конкретному випадку визначати належність тієї чи іншої обставини до цього інституту. За наявності об'єктивних передумов, достатніх правових основ, значної поширеності певних діянь, і відповідності їх ознак тим конститутивним ознакам, які включені у загальне поняття, цей інститут може бути розширений.

Розглянуто актуальну тему притягнення до кримінальної відповідальності неповнолітніх, зокрема вікову межу настання кримінальної відповідальності. Оскільки це делікатна проблема і законодавець не застрахований від помилок. Проаналізувавши законодавство зарубіжних країн, автор дійшов висновку про те, що переважно вік кримінальної відповідальності диференціюється відповідно до принципу розуміння. Відповідно до нього неповнолітній несе відповідальність з визначеного віку, тільки якщо буде встановлено, що він діяв з розумінням. При цьому законодавець зазвичай встановлює нижню вікову межу (абсолютної безвідповідальності) і верхню (абсолютної відповідальності). Питання про кримінальну відповідальність вирішується судом, виходячи з рівня психічної зрілості дитини, що є проявом індивідуального підходу до кожного конкретного індивіда. Така законодавча практика заслуговує на схвалення, адже вирішувати питання кримінальної відповідальності неповнолітніх лише за "календарно-віковим" мірилом - надто спрощений підхід.

Проаналізована стаття 116 КК України для теоретичного вирішення питання про те, чи можливо уникнути стану сильного душевного хвилювання особі, яка захищає своє життя, здоров'я, статеву свободу, а також оцінки відношення законодавця до поведінки потерпілого при перевищенні меж необхідної оборони. Автор вважає, що негативний вплив стресових станів на свідомість і діяльність людини обумовлює необхідність ретельно аналізувати психологічний стан людини при розслідуванні і судовому розгляді справ про перевищення меж необхідної оборони, навіть якщо не виникає підозр, що протиправні дії вчинені в стані афекту.

Висвітлено одну з найбільш актуальних та складних проблем юридичної науки - кримінально-правову характеристику необхідної оборони. Досліджено наукові джерела, чинний кримінальний закон, законопроекти, судову практику, що формулюють нові теоретичні полження, уточнено зміст окремих понять, що мають значення для науки, практики, а також для вдосконалення законодавчого регулювання правомірності дій у стані необхідної оборони. Визначено концептуальні властивості кримінально-правового вчення про необхідну оборону у сучасних умовах, а також її особливості у разі захисту від посягання на статеву свободу та статеву недоторканість особи.

Подано 831 криміналістичний термін з криміналістичної техніки, криміналістичної тактики, криміналістичної методики та різних видів криміналістичних експертиз. Довідник базується на досягненнях вітчизняної і світової криміналістики. Терміни трактуються відповідно до норм чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства України, інших нормативних актів.

Проаналізована стаття 116 КК України для теоретичного вирішення питання про те, чи можливо уникнути стану сильного душевного хвилювання особі, яка захищає своє життя, здоров'я, статеву свободу, а також оцінки відношення законодавця до поведінки потерпілого при перевищенні меж необхідної оборони. Автор вважає, що негативний вплив стресових станів на свідомість і діяльність людини обумовлює необхідність ретельно аналізувати психологічний стан людини при розслідуванні і судовому розгляді справ про перевищення меж необхідної оборони, навіть якщо не виникає підозр, що протиправні дії вчинені в стані афекту.

Розглянуто проблеми кваліфікації згвалтування як одного з найбільш тяжких злочинів проти особи у всьому світі, оскільки в багатьох випадках вони супроводжується вбивством. Суспільна небезпека статевих злочинів визначається насамперед посяганням на статеву свободу чи статеву недоторканість особи, а також заподіянням шкоди здоров'ю, честі і гідності особи, нормальному фізичному, психічному та соціальному розвитку дітей і підлітків. Згвалтування часто супроводжується вбивством жертви гвалтівником в момент згвалтування, у процесі боротьби з потерпілою і подолання її спротиву, або безпосередньо після згвалтування, щоб уникнути викриття, помститися за опір, з мотивів садизму тощо. Проаналізовано та доведено позицію про допустимість заподіяння тяжкої шкоди гвалтівнику.

Обгрунтовано правильність визначення підстави необхідної оборони як суспільно небезпечного посягання. Визначено семантику поняття "підстава", адже цей термін є багатозначним. Проаналізована наукова дискусія щодо можливості необхідної оборони проти посягання, шо є бездіяльністю. Обгрунтовано правильність визначення підстави необхідної оборони як суспільно небезпечного посягання. Визначено семантику поняття "підстава", адже цей термін є багатозначним. Проаналізована наукова дискусія щодо можливості необхідної оборони проти посягання, шо є бездіяльністю.