Розглянуто сучасне методичне забезпечення оцінювання ризиків вексельних операцій, яке є в основі нормативних актів, затверджених НБУ, та яке використовується вітчизняними комерційними банками. Наведено критичний аналіз такого забезпечення та запропоновано власну методику резервування вексельних операцій.

Досліджено теоретичні та методологічні аспекти вдосконалення бухгалтерського обліку контролю операцій банків з векселями відповідно до вимог реформування бухгалтерського обліку. Висвітлено місце та роль вексельних операцій у системі управління фінансовими ресурсами комерційних банків. Удосконалено класифікацію векселів відповідно до інформаційних потреб оцінки, обліку та контролю. Визначено критерії та напрями моделювання обліку, аналізу та контролю вексельних операцій за умов застосування електронної системи обробки економічної інформації. Удосконалено методику амортизації дисконту (стосовно премій) за вексельними операціями. Обгрунтовано порядок визначення справедливої вартості векселів. Розроблено комплексну методику внутрішнього контролю таких операцій за умов автоматизації контрольних процедур. Запропоновано методику попереднього оцінювання платоспроможності зобов'язаних за векселем осіб та визначення ризикованості вексельних операцій.

  Скачати повний текст

Розкрито теоретичні засади сучасної теорії інвестицій та інвестиційних процесів. Висвітлено наукові основи аудиту інвестиційних проектів (ІП). Розглянуто питання інформаційного забезпечення й організації аудиту ІП, аудиту зовнішнього середовища та маркетингових аспектів реалізації ІП. Проведено аудиторське оцінювання інвестиційної привабливості проекту, джерел його фінансування. Проаналізовано особливості аудиту ризику грошових потоків за ІП.

Проаналізовано сучасний стан і тенденції розвитку систем внутрішнього економічного контролю на підприємствах. Висвітлено мету, завдання, принципи та класифікацію видів внутрішньогосподарського контролю. З урахуванням чинних норм вітчизняного господарського законодавства розроблено концептуальну модель організації та функціонування систем внутрішнього контролю різних організаційно-правових форм суб'єктів господарювання. Увагу приділено питанням організації, проведення та документування результатів інвентаризації активів і зобов'язань, внутрішнього аудиту та внутрішньої ревізії на підприємстві. Показано особливості використання результатів внутрішнього контролю в управлінні підприємствами різних організаційно-правових форм. Наведено рекомендації щодо удосконалення контрольного процесу, його стандартизації та оцінювання ефективності проведення.

Запропоновано методику розрахунку справедливої вартості векселів у портфелі банку на продаж, а також методику розрахунку резерву за векселем.

Досліджено методику та організацію обліку вексельних операцій у банках. Також сформульовано критерії визначення, визнання та оцінки операцій з векселями як об'єкта бухгалтерського обліку.

Здійснено археографічне видання низки важливих описово-статистичних джерел, що відображають еволюцію етнічного та соціального складу населення території колишніх Вольностей Війська Запорозького Низового в останній чверті XVIII - на початку XIX ст. Об’єктом публікації стали створені в рамках діловодства Азовської та Новоросійської губернських канцелярій відомості, реєстри, списки, описи, виписки, екстракти, а також супровідні документи: ордери, рапорти, донесення, паспорти, атестати, листи, пропозиції, оголошення, постанови. Документи збірника суттєво розширюють обрії дослідження запорозької спадщини в ділянці залюднення території сучасного сходу та півдня України, збагачують наукові підстави для подолання стереотипних уявлень про подальшу еволюцію етнічного та соціального складу населення краю. З’явилися якісно нові можливості для з’ясування представницького комплексу проблем, пов’язаних з масштабами та долею запорозької спадщини в ділянці залюднення території сучасної Південної та Східної України. Документи опубліковано у збірнику повним текстом, мовою оригіналу чи копії. Усі рукописні кириличні та латинські літери відтворено. Титла та скорочення не розкривалися, їхнє розшифрування подано у «Списку скорочень та слів під титлом». При укладенні іменного покажчика прізвища та імена передавалися відповідно до сучасного звучання.

У збірнику здійснено археографічне видання іменних списків запорозьких козаків 1776,1778,1779,1782 рр. та комплексу супровідної документації. Історичні джерела, що стали об’єктом публікації, фіксують персональний склад значної частини запо¬рожців, містять важливу інформацію про опанування козаками території Запорожжя, мережу поселень у деяких його частинах, долю старшинського прошарку в кінці 1770 - на початку 1780-х рр. Документи підбивають підсумок запорозького періоду й вод¬ночас є відправним пунктом для дослідження подальших персональних історій ко¬лишніх козаків та загалом еволюції населення краю в імперських трансформаціях останньої чверті XVIII - початку XIX ст. початку XIX ст. Тільки в подібний спосіб можна пояснити, чому об закладені в запорозькі часи підвалини розбилися імперські потуги, за рахунок чого були амортизовані зусилля перетворити регіон на властиво російську тери¬торію. Це відкриє шлях для якісного опрацювання нового наративу для Схід¬ної та Південної України. Серед вузлових проблем, які належить розв’язати, чільне місце по¬сідає еволюція складу населення краю після ліквідації Вольностей Війська Запорозького Низового. Якою була подальша доля запорожців? Скільки і на яких соціальних позиціях залишилося в краї козаків, цих прямих фізичних носіїв запорозької спадщини? Звідки струмували допливи в регіон? Якою була частка власне російських приходьків і скільки їх реально осіло? В які соціальні групи просякали колишні посполиті Запорожжя? На сьогодні на прикладі Олександрівського повіту вже апробовано дослідницьку модель з’ясування цих та суміжних питань, яка дає змогу ефективно простежити перетікання запорожців у соціальні групи, сформо¬вані вже за імперськими зразками, а також визначити чисельність і ступінь осідання в регіоні вихідців з різних земель, відповідно й те, чиїми руками впроваджувалися зміни під імперським прапором . Результати проведених досліджень засвідчують перспективність застосування цієї моделі на мате¬ріалах інших повітів. В її основу покладено використання під просопогра- фічним кутом інформаційного потенціалу тогочасних описово-статистичних джерел. Відправним пунктом стратегії є попередньо встановлена закономір¬ність, що одні й ті ж фізичні особи та соціальні групи в різний період по¬значені в таких джерелах під різними категоріями населення. Це унеможли¬влює досягнення результату шляхом аналізу відразу широких соціальних структур. Більше того, спроби використання в минулому елементів саме та¬кого аналізу призводили до появи викривлених результатів, частина з яких створювала хибне враження про мізерність впливу запорожців на подальшу структуру населення краю, а отже, і на його життя . Проблема, однак, прин¬ципово вирішується, коли вдатися до просопографічних досліджень. Поєд¬нання інформаційних можливостей описово-статистичних джерел різних видів дозволяє простежити еволюцію населення на рівні конкретних осіб та їхніх нащадків і на цій підставі відфільтрувати зміни у його кількісній, со¬ціальній та етнічній структурі. У підсумку це виводить на широкі узагаль¬нення з приводу масштабів і долі запорозької спадщини, реального впливу на подальший розвиток краю різних потоків зовнішньої міграції, врешті, створює суто наукове підґрунтя для оцінки концепції «Новоросії». Практична реалізація дослідницької моделі, зрозуміло, ставить підви¬щені вимоги до повноти джерельної бази. Набуває ще більшої актуальності давня потреба масштабно розширити коло уведених до наукового вжитку дже¬рел з історії краю XVIII - початку XIX ст., у нашому випадку описово-статис¬тичних. Відтак конче необхідною є підготовка фундаментальних археографіч¬них видань з еволюції населення сучасної Південної та Східної України в цей ключовий для майбутньої цивілізаційної «прописки» краю період. Публікація відповідних збірників документів стане основою для ґрунтовних досліджень, уможлививши появу нового незаідеологізованого наукового бачення тих трансформацій, які тоді тут відбувалися, та їхніх наслідків. * * * Пропонований збірник документів є суттєвим кроком на цьому шляху. Його джерельну базу складають іменні списки та відомості запорозь¬кої старшини й рядових козаків 1776, 1778, 1779, 1782 pp., а також супро¬відна документація. Непересічне значення актуалізованого комплексу полягає насамперед у тому, що найважливіші його складові — списки та відомості 1776 р. - фіксують персональний склад значної частини запорожців (не всіх!) у перші місяці після ліквідації останньої Січі. Крім того, ці списки й відомості непорівняльно об’ємніші за уже введені до наукового обігу опи¬сово-статистичні джерела. Іншими словами, маємо підсумок запорозького періоду й водночас стартові позиції для подальших персональних історій козаків та відправний пункт еволюції населення краю в імперських транс¬формаціях останньої чверті XVIII - початку XIX ст. До всього, документи містять важливу інформацію про опанування козаками території Запорожжя, мережу поселень у деяких його частинах, долю старшинського прошарку в кінці 1770-х - на початку 1780-х років, про що детальніше буде сказано нижче. Суттєві перспективи відкриває порівняння на різних рівнях списків та відомостей з уже введеними до наукового вжитку реєстрами запорозьких козаків 1756 та 1762 pp. Документи, що публікуються, відклалися у фондах Російського дер¬жавного архіву давніх актів. Іменні списки та відомості запорожців 1776 p., іменні списки колишньої запорозької старшини за 1778 та 1779 pp., а також супровідна документація до них (ордери, рапорти, екстракти) зберігаються у справі № 797 «Папери канцелярії князя Григорія Потьомкіна-Таврійського про губернії Новоросійську, Азовську, Астраханську, про Дніпровську лінію, про військо Донське та ін.» як структурної одиниці фонду № 16 «Внутрішнє правління, колекція державного архіву Російської імперії». Наразі виявлено