Проаналізовано проблему організації утримання, забезпечення та трудового використання іноземних військовополонених й інтернованих в Україні у 1939 - 1953 рр. Вперше до наукового обігу залучено малодосліджені матеріали НКВС (МВС) з фондів Державного архіву МВС України, Центрального державного архіву громадських об'єднань України, Центрального архіву вищих органів влади й управління України та Державного архіву Служби безпеки України. Обгрунтовано періодизацію становлення та розвитку регіональної ланки системи працевикористання військовополоненних й інтернованих на території УРСР у період війни й повоєнний час. Розглянуто особливості організації утримання, забезпечення й трудового використання праці військовополонених й інтернованих в Україні у 1939 - 1953 рр. Проаналізовано питання нормативно-правового регулювання працевикористання та розміщення зазначених трудових ресурсів у 1939 - 1945 рр. та за умов війни, а також охорони здоров'я, забезпечення умов та оплати праці на підприємствах і будовах України у 1939 - 1945 рр. Визначено основні напрями й особливості використання праці військовополонених (інтернованих) у 1945 - 1953 рр. Узагальнено дані про кількість залучених до праці військовополонених й інтернованих, наведено оцінку їх реального внеску у відбудову економіки республіки.

Визначено особливості, форми та методи розбудови та функціонування системи розміщення, утримання, забезпечення та трудового використання іноземних військовополонених та інтернованих на території України у визначений хронологічний період. Показано, що радянське керівництво не ставило перед собою завдання фізичного знищення утримуваних, головними завданнями мережі установ військового полону на території УРСР залишалися ізоляція військовополонених, їх ефективна політико-ідеологічна "обробка", інтенсивне трудове використання. Військовополонені й інтерновані, розміщені на даній території, склали значний і важливий контингент трудових ресурсів, що досить ефективно використовувався на відновленні зруйнованого війною господарства.