Висвітлено постаті мислителів, теоретична діяльність яких відтворює спосіб християнського філософування протягом перших п'ятнадцяти століть нової ери на теренах "старого світу". Розглянуто філософію доби раннього, середнього та пізнього Середньовіччя, а також доби Відродження. Розкрито ідеї та тенденції гуманістичної думки у філософії Відродження XV - XVI ст.

Освещены фигуры мыслителей, теоретическая деятельность которых отображает способ христианского философствования в течение первых пятнадцати веков новой эры на территориях "старого мира". Рассмотрена философия эпохи раннего, среднего и позднего Средневековья, а также эпохи Возрождения. Раскрыты идеи и тенденции гуманистической мысли в философии Возрождения ХV - XVI вв.

Розглянуто світову історико-філософську спадщину як складний і багатовимірний процес еволюції філософської рефлексії людства, становлення та розвиток різноманітних напрямів, течій, шкіл від стародавнього світу до сучасності. Історію філософії викладено відповідно до принципів парадигмального підходу, що поєднує в собі загальність та цілісність конкретно-історичного уявлення про реальність. Встановлено співвідношення філософії та історії філософії.

Рассмотрены мировое историко-философское наследие как сложный и многомерный процесс эволюции философской рефлексии человечества, становление и развитие разнообразных направлений, течений, школ от древнего мира до современности. История философии изложена соответственно принципам парадигмального подхода, соединяющего в себе общность и целостность конкретно-исторического представления о реальности. Установлено соотношение философии и истории философии.

Проаналізовано світову історико-філософську спадщину як складний і багатовимірний процес еволюції філософської рефлексії людства. Висвітлено становлення та розвиток різноманітних напрямів, течій і шкіл від стародавнього періоду до сучасності на основі парадигмального підходу. Визначено співвідношення філософії та історії філософії. Розкрито релігійно-міфологічні витоки філософії в Індії та Китаї. Увагу приділено елінській, еліністично-римській, середньовічній філософії та філософії доби Відродження, філософії Нового часу XVI - XVIII ст., новій філософії ХІХ ст., сучасній світовій філософії, а також українській та російській філософії.

Розглянуто світову історико-філософську спадщину як складний і багатовимірний процес еволюції філософської рефлексії людства. Простежено становлення та розвиток різноманітних напрямів, течій і шкіл від стародавнього світу до сучасності. Історію філософії викладено відповідно до принципів парадигмального підходу, що поєднує в собі загальність і цілісність конкретно-історичного уявлення про реальність. Оригінально осмислено співвідношення філософії та її історії. Зазначено, що ідея прямолінійного прогресу не працює в історії людської думки взагалі, а в історії філософії тим більше. Філософія як думка про вічне має таку міру незалежності від часу, що здатна дійсно бути вічною. У модальності історії думки неминуче збереження лінії часу, до якої прив'язуються люди і системи, тому це необхідний атрибут підручника, за яким викладення знання не має втрачати історичний зміст філософії. У цьому її парадокс: Платон або Кант можуть виявитися в чомусь більш сучасними, ніж люди сьогодення. Відзначено світоглядне та загальнокультурне значення історії філософії.