Проаналізовано тенденції формування соціальної історії як напряму історичної науки XX ст. Розглянуто історію повсякденності як важливу складову соціальної історії. Охарактеризовано стратегію Ради Європи в розвитку шкільної історичної освіти. Увагу приділено проблемам запровадження соціальної історії в зміст сучасних європейських підручників, розвитку засобів і прийомів навчання історії в європейських школах, сучасному стану навчання соціальної історії в школах України.

Проанализированы тенденции формирования социальной истории как направления исторической науки XX в. Рассмотрена история повседневности как важная слагаемая социальной истории. Охарактеризована стратегия Совета Европы в развитии школьного исторического образования. Уделено внимание проблемам внедрения социальной истории в современных европейских учебниках, развитию средств и приемов обучения истории в европейских школах, современному состоянию обучения истории в школах Украины.

Висвітлено тенденції й особливості виникнення розвитку гувернерства від найдавніших часів існування людства до епохи середньовіччя. Увагу приділено характеристиці гувернерства від Ренесансу до XVIII ст., у ХІХ ст., ХХ - на початку ХХІ ст. Розглянуто захист прав дитини як професію. Визначено професійно значущі й особистісні риси гувернера. Проаналізовано особливості виховання дитини від народження до одного року, виховання та навчання дітей з обмеженими можливостями.

Освещены тенденции и особенности возникновения гувернерства с древнейших времен существования человечества до эпохи средневековья. Внимание уделено характеристике гувернерства от Ренессанса до XVIII в., в ХІХ в., ХХ - начале ХХІ в. Рассмотрена защита прав ребенка как профессия. Определены профессионально значимые и личностные черты гувернера. Проанализированы особенности воспитания ребенка от рождения до одного года, воспитания и обучения детей с ограниченными возможностями.

На підставі проведеного історіографічного аналізу європейської та вітчизняної історичної, історико-філософської та історико-методичної літератури сформульовано характеристики та особливості соціальної історії та історії повсякденності як складової історичного знання. Визначено основні тенденції розвитку теорії та практики викладання й методичні засади навчання соціальної історії в школах країн - членів Ради Європи, зокрема розвитку змісту, засобів і методів навчання. Уточнено поняття "соціальна історія", "історія повсякденності" як складові змісту шкільної історичної освіти. У науковий обіг введено нові та маловідомі джерела з розвитку історичної освіти країн - членів Ради Європи, навчальні плани і програми, матеріали педагогічної преси, які розширюють і конкретизують науково-методичні уявлення про реформування змісту історичної освіти в зазначених країнах.

Висвітлено проблему визначення політичної соціалізації. Зазначено, що існують дві основні функції політичної соціалізації: набуття індивідом вміння орієнтуватися в політичному просторі; набуття їм навичок виконувати певні ролі у політичній системі. Вплив інститутів політичної соціалізації на членів суспільства здійснюється за допомогою діяльності конкретних людей (батьків, вчителів, священиків, журналістів та ін.), яких називають агентами політичної соціалізації.

Розглянуто сутність і зміст поняття громадянської соціалізації як невід'ємної складової політичної соціалізації. Громадянська соціалізація характеризує процес засвоєння кожним індивідом певної системи знань, норм, цінностей і традицій у трудовій, політичній і правовій сферах життєдіяльності, що дозволяють йому функціонувати як повноправний член суспільства.

Проаналізовано агенти, які впливають на формування політичної соціалізації. До агентів політичної соціалізації належать сім'я, ровесники, однокурсники, сусіди по гуртожитку, система освіти в цілому, церква, професійні, студентські організації, культурні та спортивні об'єднання і т.ін.

Висвітлено досвід викладання соціальної історії (СІ) в школах країн-членів Ради Європи, яке поступово віддаляється від концепції заучування офіційної правди про минуле і здійснюється за допомогою переглядання історичних каналів на телебаченні, також новим засобом у цьому стає Інтернет, який надає можливостей більше за будь-який традиційний підручник з СІ. Наведено зауваження європейських методистів, що у фільмах часто зменшують або виправдовують дії, чи навіть переписують історію заради ідеологічних інтересів, тому учителі повинні пояснити учням, що саме слід побачити за екранними образами, почути за текстом і враховувати: контекст, у якому створювався певний фільм; аудиторію, для якої був призначений фільм; мету, з якою він створювався тощо. Наголошено, що основним принципом розробки та відбору методичних прийомів організації навчання СІ є активна позиція школяра у навчанні, критичний підхід до джерел як носіїв історичної інформації й умінь використовувати їх на практиці повсякденного навчання.

Проведено огляд інноваційних тенденцій розвитку сучасних європейських підручників, зокрема, з соціальної історії. З'ясовано, що їм притаманні оновлений зміст, який відображає досягнення історичної та педагогічної науки, відмова від моноідеології, наявність у значному обсязі сюжетів із соціальної історії й історії повсякденності.

Проведен обзор инновационных тенденций развития современных европейских учебников, в частности, по социальной истории. Определено, что им присуще обновленное содержание, которое отображает достижения современной исторической и педагогической науки, отказ от моноидеологии, наличие в значительном объеме сюжетов по социальной истории и истории повседневности.

The article is dedicated to the analysis of the innovative tendencies of development of the modern European textbooks, namely those in Social history. The updated contents is inherent in them which displays achievement of a modern historical and pedagogical science, refusal of monoideology, presence in significant volume of plots on a social history and history of daily occurrence.