Висвітлено методику здійснення воєнно-краєзнавчого аналізу країн. Розкрито проблеми воєнно-географічної, -економічної, -політичної, -демографічної оцінки держав. Розглянуто особливості воєнної організації Ісламської Республіки Іран (ІРІ). Наведено необхідну лінгвокраїнознавчу інформацію та персько-українсько-англійський словник базових воєнно-країнознавчих реалій ІРІ.

Освещена методика осуществления военно-краеведческого анализа стран. Раскрыты проблемы военно-географической, -экономической, -политической, -демографической оценки государств. Рассмотрены особенности военной организации Исламской Республики Иран (ИРИ). Приведена необходимая лингвокраеведческая информация и персидско-украинско-английский словарь базисных военно-краеведческих реалий ИРИ.

Висвітлено базові військово-спеціальні питання основних галузей воєнної науки. Розкрито сутність таких понять, як національна та колективна безпека, миротворчі операції. Охарактеризовано структуру збройних сил, систему військової та військово-спеціальної освіти, техніку й озброєння Ісламської Республіки Іран. Розглянуто питання воєнно-політичного та військово-технічного співробітництва країни. Розкрито базові поняття часткової теорії військового перекладу. Увагу приділено проблемам формування та розвитку первинних навичок усного (послідовного та двостороннього) та письмового перекладу, формуванню активного білінгвального лексико-термінологічного мінімуму готових перекладацьких рішень в обсязі 1 500 та 2 000 одиниць на репродуктивному та рецептивному рівнях відповідно. Наведено персько-український і українсько-перський військові словники-мінімуми базових лексико-термінологічних одиниць, а також схеми загальної структури воєнної структури воєнної організації Ісламської Республіки Іран (перською і українською мовами).

Запропоновано міждисциплінарний підхід до дослідження проблем Інтернету як нового комунікативного простору діяльності інститутів сектору безпеки, кібербезпеки, лінгвістики Інтернету, підготовки фахівців інститутів сектору безпеки із застосуванням можливостей інтернет-комунікації. Вміщено результати теоретичних пошуків і дані експериментальних досліджень, методичні рекомендації щодо можливостей застосування Інтернету в комунікативній підготовці співробітників інститутів сектору безпеки.

Розглянуто специфіку викладання східних мов. Виділено лінгвістичні, соціолінгвістичні та екстралінгвістичні труднощі у вивченні східних мов, визначено шляхи їх подолання. Запропоновано практичні рекомендації для організації та здійснення навчального процесу. Окреслено коло характерних проблем, які виникають у слухачів під час вивчення східних мов, надано конкретні приклади таких проблем. Підкреслено, що залучення до східної культури засобами мови має характеризувати викладання східних мов від початкового етапу навчання.

Рассмотрена специфика преподавания восточных языков. Выделены лингвистические, социолингвистические и экстралингвистические трудности в изучении восточных языков, определены пути их преодоления. Предложены практические рекомендации для организации и осуществления учебного процесса. Очерчен круг характерных проблем, возникающих у слушателей во время изучения восточных языков, предоставлены конкретные примеры таких проблем. Подчеркнуто, что привлечение к восточной культуре средствами языка должно характеризовать преподавание восточных языков от начального этапа обучения.

The specificity of teaching Asian languages. Marked linguistic, socio-linguistic and extra linguistic difficulties in the study of Oriental languages, the ways to overcome them. Practical recommendations for the organization and implementation of the educational process. Set the scope of common problems encountered by students during the learning oriental languages, providing specific examples of such problems. Stressed that the involvement of Asian culture through language should characterize the teaching of oriental languages from the initial training phase.

Проведена оценка эпидемиологической ситуации по коклюшу и изучены особенности клинического течения болезни у 296 детей в возрасте от 1 мес. до 14 лет включительно (данные годовых отчетов за период 1987 - 2012 гг.). Дополнительные методы исследования включали: клинический анализ крови, рентгенологическое исследование органов грудной клетки, иммуноферментный анализ, полимеразную цепную реакцию и бактериологический метод. Оценка иммунного статуса проводилась на основе комплексного исследования показателей общего реактивного потенциала организма путем изучения качественно-количественной характеристики гемограмм. Статистическая обработка данных проводилась с помощью пакета анализа программы Microsoft Excel 2003. В Донецкой области, как и в целом в Украине, наблюдалась тенденция к снижению заболеваемости коклюшем (показатель 12,4 - 1,5 на 100 тыс. населения) с периодическими подъемами и спадами каждые 2 - 3 года. В 2011 г. отмечался очередной подъем заболеваемости коклюшной инфекцией: показатель заболеваемости превысил уровень предыдущего года в 3 раза и общегосударственный показатель - в 1,5 раза (2,9 на 100 тыс. населения). Увеличение заболеваемости наблюдалось на каждой второй административной территории; на некоторых из них она увеличилась в 10 - 18 раз по сравнению с прошлым годом. Ухудшение эпидемической ситуации определялось на фоне неполного охвата населения плановой вакцинацией в связи с недостаточным обеспечением вакцинами Донецкой области в последние 3 года - 77 % (2009), 51 % (2010) и 56 % (2011). Наиболее угрожаемой возрастной группой коклюшу, как и раньше, остаются дети первого года жизни (показатель 132,1 на 100 тыс. населения), которые не подлежали вакцинации по возрасту или не получили полный курс вакцинации, а также дети группы риска в возрасте 5 - 9 лет (показатель 46,8 на 100 тыс. населения), подростки (показатель 1,42 на 100 тыс. населения). Изменение эпидемической ситуации оказало определенное влияние на характер клинического коклюша: увеличилось количество тяжелых форм - непривитые дети составили 84,0 %, а также регистрировались манифестные формы болезни (в очагах инфекции 85 - 92 %). Выводы: стабилизации эпидемической ситуации с коклюшем способствовал ряд профилактических мероприятий: разработка законодательных документов по совершенствованию системы эпидемиологического надзора; мониторинг изменений пейзажа серотипов возбудителя; улучшение лабораторной диагностики заболеваний путем внедрения современных методов исследования; ежегодное достаточное обеспечение регионов противококлюшными вакцинами в соответствии с заявками; своевременный и полный охват вакцинацией согласно годовому плану иммунизации; профессиональная подготовка кадров первичного звена практического здравоохранения. Предупредить вовлечение в эпидемический процесс детей младшего возраста и школьников возможно путем сохранения стабильно высокого уровня охвата прививками детей в декретированные сроки при использовании эффективной вакцины, наличии доступных и информативных методов оценки иммунитета, а также при надежной бактериологической диагностике коклюша. В настоящее время наряду с увеличением охвата плановой вакцинацией приобретает особое значение надзор за данной инфекцией, что позволяет своевременно проводить противоэпидемические мероприятия в виде ранней диагностики коклюша у контактных детей. В современных условиях у привитых и непривитых против коклюша детей сохраняются классические симптомы болезни, однако выявлены различия в тяжести коклюша у детей с неблагоприятным преморбидным фоном. Диагностика коклюша, особенно у детей первого года жизни, остается сложной проблемой для практического здравоохранения.

Розглянуто теорії та концепції дослідження інтернет-комунікацій. Подано інформацію про офіційні ресурси слецслужб світу. Висвітлено Інтернет-ресурси міжнародних організацій, що опікуються проблемами безпеки та оборони. Увагу приділено довідковим та навчальним ресурсам для фахівців сектору безпеки. Викладено методи дослідженя інтернет-комунікації. Розглянуто інформаційні джерела для аналітичної роботи, надані Дирекцією інформації та комунікації Міністерства оборони Франції.

Запропоновано комплексну методику аналізу військової термінології, яку послідовно реалізовано на емпіричному матеріалі перської, української та англійської мов. Обгрунтовано когнітивно-прагматичний підхід до аналізу термінології та розроблено алгоритм дослідження військової термінології в парадигмі термін - терміносистема - дискурс за трирівневою моделлю (мікро-, макро-, мегарівні). Запропоновано визначення понять військовий дискурс, воєнний дискурс. Обгрунтовано дискурсоутворювальну роль військової термінології. Охарактеризовано міжнародні фактори сучасності, що зумовлюють розширення військового когнітивного простору й оновлення військової терміносистеми. Досліджено поняття терміни-коди, що визначають концептуальні основи формування національного/глобального військового/воєнного дискурсу. Встановлено когнітивно-прагматичні особливості формування військового сленгу як складової частини неформального військового дискурсу та потенціалу поповнення військової термінології. Актуальність дослідження визначається глобальними викликами безпеці та військовими конфліктами сучасності, що зумовлює стрімке проникнення раніше вузькоспеціалізованої військової термінології до суспільно-політичного дискурсу та повсякденної комунікації.