Індекс рубрикатора НБУВ: Ю711.

Шифр НБУВ: Р88260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено дослідження співвідношення етосу та моралі як двох пріоритетних принципів моральнісної культури, що обумовлюють внутрішню динаміку її розвитку та розмаїття конкретних проявів. Запропоновано адекватні існуючому досвіду розвитку цивілізації шляхи обгрунтування та осмислення етики та її посиленого впровадження в різних галузях людського буття, зокрема у сфері міжнародних стосунків і сучасних глобалізаційних процесів. Обгрунтовано необхідність використання принципу толерантності як ефективного засобу формування діалогу різних культур. Розглянуто ідеальну модель глобалізації та запропоновано концепцію сталого розвитку як проект нової цивілізаційної парадигми. Доведено необхідність розробки та використання глобальної етики.

Проведено исследование соотношения этоса и морали как двух приоритетных принципов моральной культуры, которые обусловливают внутреннюю динамику ее развития и разнообразие конкретных проявлений. Предложены адекватные существующему опыту развития цивилизации способы обоснования и осмысления этики и ее усиленного использования в различных сферах человеческого бытия, в частности в международных отношениях и современных глобализационных процессах. Обоснована необходимость использования принципа толерантности как эффективного средства формирования диалога разных культур. Рассмотрена идеальная модель глобализации и предложена концепция постоянного развития как проект новой цивилизационной парадигмы. Доказана необходимость разработки и использования глобальной этики.

Розроблено філософсько-етичну концепцію моральнісної культури, яка значно розширює проблематику етики, виводить її за межі ціннісно-раціонального обгрунтування моральних норм. Аналіз безпосередніх життєвих проявів людини, об'єктивної ціннісної основи творчої самореалізації особистості дозволив виділити такі компоненти моральної культури, як природна, висока та належна моральності, що існували у синкретичній цілісності на раннісних етапах культури. Подальше їх виокремлення пов'язано із зростаючою соціокультурною динамікою. Відносно самостійними ці складові моральнісної культури стають в епоху модерну. Досліджено такі феномени, як моральнісні норми, моральний ідеал, етичний дискурс, дозволило обгрунтувати їх органічний зв'язок із специфічними культурними умовами, спрямованість на освоєння буттєвих цінностей людського існування. Специфіку моральнісної культури пов'язано із творенням спілкування - єднання як самоствердженням особистості.

Розкрито теоретичні та соціокультурні передумови виникнення прикладної етики. Висвітлено практичність етичної теорії в політиці, економіці, медицині, біології й екології. Показано морально-етичне підгрунтя діяльності юриста та соціолога. Розглянуто імперативно-ціннісні засади конкретних професійних відносин, моральні колізії різних спеціальних практик у світлі нагальної потреби сьогодення.

Висвітлено теоретичні проблеми ділової етики, або етики бізнесу, яка переконливо засвідчує наявність внутрішньої потреби такої організації виробничої діяльності, що враховує етичну мотивацію до праці, моральну якість організаційно-виробничого клімату, командної роботи тощо. Наведено універсальні засади традиційної морально-етичної культури. Приділено увагу біосоціогенезі моральної природи людини. Подано інформацію про мораль і феномен наукового об'єктивізму. Розглянуто специфіку взаємовпливу та співвіднесення етики та релігії. Розкрито політику як форму людської життєдіялшьності. Охарактеризовано громадський дискурс як гарантію моральної орієнтації у прийнятті політичних рішень і консенсуального врегулювання соціальних конфліктів.