Исследована современная динамика этнополитической конфликтогенности в Крымском регионе, выявлена ее территориальная специфика. Осуществлен мониторинг этнополитических инцидентов, которые имели место в Крыму с января 2000 г. по декабрь 2005 г. Зафиксированы все проявления подобных противоречий, получивших резонанс в современном информационном пространстве, выделена их компонентная структура, выработаны предложения по предупреждению возникновения конфликтов.

Всебічно досліджено антибільшовицькі виступи на території Кримського півострова, а також протидію їм у першій половині 1920-х рр. Запропоновано концепцію даного соціально-політичного процесу, яка відбиває причини виникнення та поразки антибільшовицьких організацій, розкриває деякі аспекти виникнення та поразки антибільшовицьких організацій, їх типологію, динаміку діяльності, характер організованих і стихійних вищезгаданих виступів. На основі невідомих раніше архівних матеріалів розглянуто структуру й особливості роботи репресивних, а також партійних і радянських органів влади, що вели боротьбу з контрреволюцією. Вперше до наукового обігу введено численні архівні документи, аналіз яких дозволяє ліквідувати суттєві недоліки в наукових уявленнях про післяреволюційний етап розвитку Криму в цілому.

Проаналізовано ряд архівних джерел, які дозволяють істотно доповнити існуючі уявлення щодо розвитку суспільно-політичного конфлікту в Криму після формального завершення громадянської війни.

Вперше в історіографії зроблено спробу комплексного дослідження діяльності державних установ у Криму на основі використання інституційного, а не історико-подієвого підходу. Вперше узагальнено та систематизовано вагомий управлінський та політичний досвід в організаційній, кадровій, господарській, фінансовій, правоохоронній, агітаційно-пропагандистській, культурно-освітній сферах, накопичений урядовими установами декількох політичних режимів. Вперше уведено до наукового обігу й обгрунтовано терміни "інституціональний підхід" і "фрагментація влади", проаналізовано вплив цього історичного явища на розвиток деструкції та відцентрових тенденцій. Вдосконалено наукове уявлення про причини та механізми здійснення репресивної політики військово-комуністичними органами влади, а також відповідними установами антибільшовицьких політичних режимів; наукове уявлення про провідні засади та фундаментальні протиріччя організаційної, кадрової, господарської, фінансової, агітаційно-пропагандистської, культурно-освітньої політики кримських органів влади, репрезентованих у межах семи різноманітних політичних режимів. Набули подальшого розвитку критичний погляд на застосування органами влади масового терору, як "червоного", так і "білого"; всебічне осмислення історичної ролі Кримського півострова в боротьбі протилежних військово-політичних сил - учасників Громадянської війни.