Обстежено 32-х хворих з численними виразками (ЧВ) шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК) віком від 24-х до 65-ти років (основна група) та 30 хворих з виразкою шлунка та ДПК звичайних розмірів (група порівняння). Вивчено стан системи антиоксидантного захисту (АОЗ) з визначенням активності її ферментів - каталази та супероксиддисмутази (СОД), обчислено також інтегративний індекс Ф. У хворих з ЧВ шлунка та ДПК виявлено виражені порушення системи АОЗ, а саме: підвищення активності каталази, зниження активності СОД. Поряд з цим відзначено зменшення показника Ф, який характеризує співвідношення прооксидантних та антиоксидантних властивостей крові.

Обстежено 62-х хворих з численними виразками шлунка і дванадцятипалої кишки віком від 23-х до 65-ти років, рандомізованих за статтю, віком і характером патологічного процесу (кількістю, розмірами й локалізацією пептичних виразок). В усіх хворих вивчено показники перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ). Виявлено підвищення інтенсивності ПОЛ внаслідок збільшення в периферичній крові хворих концентрації кінцевого метаболіту - малонового діальдегіду та проміжних продуктів пероксидації - дієнових кон'югат. Поряд з цим спостережено підвищення показника перекисного гемолізу еритроцитів.

Обстежено 73-х хворих з численними виразками (ЧВ) шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК), об'єднаних в основну групу, та 56 хворих з поодинокими виразками шлунка та ДПК, включених у групу порівняння. Для характеристики аутоімунних змін у хворих обох груп використано реакцію гальмування міграції лімфоцитів (РГМЛ). Встановлено, що у хворих з ЧВ шлунка та ДПК та виразками невеликих розмірів міграційний індекс (МІ) РГМЛ був суттєво зниженим щодо всіх вивчених аутоантигенів. Одержані дані свідчать про важливе значення імунологічного дослідження для уточнення патогенезу патологічного процесу, що слід брати до уваги під час проведення хірургічного лікування та лікувально-реабілітаційних заходів після операції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.204.66-387 + Р413.601.1-3

Рубрики:

Перфоративні виразки

Панкреатити

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено проблему покращання результатів хірургічного лікування хворих на сполучені гастродуоденальні виразки на підставі вивчення ланок патогенезу захворювання, уніфікації показань до оперативного лікування й удосконалення методик оперативного втручання. Показано, що тривалий контакт слизової оболонки (СО) гастродуоденальної зони з ефедрином збільшує частоту розвитку сполучених виразок, спричиняє розвиток гіперплазії клітин залоз і кишкової метаплазії, уповільнює розвиток атрофії залоз. Досліджено стан мікроциркуляції СО шлунка. Вивчено метаболічний та імунний статус хворих на ізольовані та сполучені гастродуоденальні виразки, у яких зареєстровано тривалий контакт СО з ефедринвмісним препаратом. Вивчено клінічну ефективність розробленого дисертантом способу хірургічного лікування хворих на сполучені гастродуоденальні виразки, які мали в анамнезі тривалий контакт СО з ефедринвмісним препаратом. Вивчено патогенетичну ефективність глутаргіну, ербісолу та тимогену у комплексі хірургічного лікування хворих з ізольованими та сполученими гастродуоденальними виразками. Вивчено вплив даних препаратів на імунний та метаболічний статус прооперованих хворих. Розроблено та впроваджено в практику спосіб хірургічного лікування хворих зі сполученими виразками.

Вивчено вплив селен активу на енергетичний метаболізм в еритроцитах, які знаходилися під дією толуолу in vitro. Встановлено, що одногодинна інкубація в розчині селен активу еритроцитів, за подальшого їх контакту з толуолом, суттєво покращувала енергетичний потенціал еритроцитів. Позитивний вплив селен активу на стан енергетичного забезпечення (ЕЗ) еритроцитів крові мав прояв у збереженні ЕЗ на фізіологічному рівні, за рахунок підтримання високої внутрішньоклітинної концентрації АТФ та зменшення концентрацій АДФ і АМФ. Вказаний позитивний вплив був наявним за всіх часових варіантів експериментів з толуолом, тобто, як у разі 1-годинної інкубації еритроцитів із толуолом, так і за 2- і 3-годинної інкубації. Позитивний вплив селен активу на систему лактатдегідрогенази (ЛДГ) еритроцитів крові мав прояв у підвищенні активності загальної ЛДГ і оптимізації питомої ваги її аеробних і анаеробних фракцій. Вказаний позитивний вплив був наявним за всіх часових варіантів експериментів з толуолом, тобто, як у разі 1-годинної інкубації еритроцитів з толуолом, так і за 2- і 3-годинної інкубації.