Проанализирована информативность различных методов обследования беременных женщин для прогнозирования риска внутриутробного инфицирования плода. Как основные факторы риска, влияющие на частоту внутриутробного инфицирования, отмечены отягощенный акушерско-гинекологический анамнез матери в виде хронических инфекционно-воспалительных заболеваний урогенитальной сферы, неблагоприятное течение беременности, патология плаценты, признаки внутриутробного инфицирования плода, маточно-плацентарной инфекции, хроническая фетоплацентарная недостаточность, многоводие при ультразвуковом исследовании. Установлено, что новорожденные с клиническими и лабораторными маркерами внутриутробного инфицирования требуют своевременного и полноценного обследования на этапе родильного дома.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.301.1-52

Рубрики:

Пневмонія

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучение влияния тиотриазолина на состояние окислительного стресса у больных сердечной недостаточностью, обусловленной артериальной гипертензией, выявило значительное влияние препарата на интенсивность окислительных процессов. Таким образом, возможно повышение эффективности лечения при использовании тиотриазолина.

Установлено клініко-ендокринологічні паралелі в жінок з різними формами гіперандрогенії на підставі клініко-анамнестичних даних і результатів гормонального обстеження (визначення в крові пролактину, фолітропіну, лютропіну, адренокортикотропного гормону, кортизолу та тестостерону за допомогою радіоімунологічного методу на 7-му та 21-му дні менструального циклу, а також секрецію із сечею сумарних естрогенів, 17-кетостероїдів і дегідроепіандростерону). Корекція ендокринних порушень передбачала адекватну, індивідуально підібрану гормональну терапію. Це дозволило поновити повноцінний менструальний овуляторний цикл у 91,1 % жінок.

У 36 жінок, хворих на стабільну стенокардію напруження у поєднанні з пухлинними захворюваннями молочної залози, в процесі 6-місячного лікування телмісартаном, бісопрололом і розувастатином були вивчені зміни внутрішньосерцевої гемодинаміки та діастолічної функції міокарда лівого шлуночка. Проведені дослідження встановили, що на тлі комплексного лікування відзначалось збільшення фракції викиду лівого шлуночка та швидкості циркулярного скорочення волокон міокарда. Водночас у процесі лікування зменшувались показники систолічного меридіонального стресу, кінцевої діастолічної напруги та маси міокарда лівого шлуночка. При цьому спостерігалось збільшення швидкості раннього діастолічного наповнення лівого шлуночка та зменшення швидкості пізнього діастолічного наповнення і кінцевого діастолічного тиску у лівому шлуночку, що свідчило про його розвантаження по шляхах притоку і відтоку.

Одним з головних патогенетичних факторів метастазування пухлинних захворювань товстого кишківника та розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) є ендотеліальна дисфункція. Мета роботи - визначення рівнів sVCAM-1 та розчинного L-селектину у хворих на ІХС у поєднанні з пухлинами товстого кишківника. Під спостереженням знаходилось 25 хворих на пухлини товстої та сигмовидної кишки (Т2N1). Обстеження проводили до початку лікування та в кінці курсу лікування бісопрололом у добовій дозі 10мг на добу, та омакором - по 1000 мг 1 раз на добу. Дослідження адгезивної дисфункції ендотелію проводили за методом визначення концентрації розчинної молекули-1 міжклітинної адгезії (s-ICAM-1) та розчинного L-селектину (sCD62L). Проведені дослідження показали, що вміст розчинної молекули адгезії sVCAM-1 та розчинного L-селектину (sCD62L) у хворих з пухлинними захворюваннями товстого кишківника спостерігались вірогідно вищі рівні sVCAM-1 та L-селектину достовірно перевищувала показники здорових. При цьому показники ліпідного спектра свідчили про достовірне збільшення концентрації в сироватці крові загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів низької щільності та тригліцеридів. При цьому відмічався тісний зв'язок між sVCAM-1 та L-селектином з одного боку та вмістом загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів низької щільності та тригліцеридів, відповідно: r = +0,341, +0,348, +0,408. Висновки: збільшення вмісту молекул клітинної адгезії та L-селектину може свідчити про високий ступінь злоякісності пухлини.

Мета роботи - вивчити гемодинамічні ефекти карведілолу в процесі лікування пацієнтів із гіпертонічною хворобою. Вплив карведілолу на стан центральної гемодинаміки і рівень артеріального тиску вивчено у 36 хворих з артеріальною гіпертензією, у 10 з них діагностовано I ступінь артеріальної гіпертензії, у 14 - II ступінь, у 12 - III ступінь. Дослідження гемодинаміки проведено на ехокардіографі Hewlett-Packard за стандартними методиками в перші 2 - 3 дні після взяття хворого під нагляд і через 1 місяць після проведення лікування. Встановлено, що карведілол сприяє більш вираженому збільшенню ударного об'єму лівого шлуночка, зниженню маси міокарда лівого шлуночка, загального периферійного судинного опору, а також підвищенню ефективності лівошлуночкових скорочень, що суттєво поліпшує результати лікування хворих. Висновки: карведілол сприяє істотному збільшенню серцевого викиду, підвищенню ефективності лівошлуночкових скорочень і зниженню маси міокарда лівого шлуночка.