Наведено наявні в українській та російській мовах схожі звукові (графічні) комплекси - омофони, омографи, омоформи та пароніми з метою диференціації їх значень, схожих за вимовою та написанням. Лексичні одиниці подано за українською абеткою; вони супроводжуються стилістичними ремарками та прикладами їх вживання в українському та російському мовленні.

Приведены существующие в украинском и русском языках сходные звуковые (графические) комплексы - омофоны, омографы, омоформы и паронимы для дифференциации их значений, похожих за произношением и написанием. Лексические единицы даны согласно украинскому алфавиту; они сопровождаются стилистическими ремарками и примерами их употребления в украинской и русской речи.

Наведено результати першого цілісного дослідження художньої інтерпретації козацтва в українській історичній романістиці першої половини XX ст., здобутків і втрат її соціальної актуальності, філософічності, мистецької цінності, образотворення, визначення, виокремлення й аналізу національних домінант і універсальних парадигм етнопсихологічної концепції козаччини, удосконаленого висвітлення структурно-функціональних рівнів художньої системи, жанрово-стильових параметрів, розмаїтих індивідуально-авторських підходів і репрезентацій. Увагу приділено жанрово-стильовим модифікаціям творів, зокрема, новаторським ознакам історико-психологічного роману, художній своєрідності роману-хроніки, формозмістовому синтезу історіософського роману.

Приведены результаты первого целостного исследования художественной интерпретации казачества в украинской исторической романистике первой половины XX в., достижений и потерь ее социальной актуальности, философичности, художественной ценности, создания образов, определения, выделения и анализа национальных доминант и универсальных парадигм этнопсихологической концепции казачества, усовершенствованного освещения структурно-функциональных уровней художественной системы, жанрово-стилевых параметров, разнообразных индивидуально-авторских подходов и репрезентаций. Уделено внимание жанрово-стилевым модификациям произведений, в частности, новаторским признакам историко-психологического романа, художественному своеобразию романа-хроники, формосодержательному синтезу историософского романа.

Розглянуто аспекти інтерпретації національної ідеї у памфлетах Івана Багряного "Чому я не хочу вертатись до СССР", "Чад імперії", есе "Молодь Великої України і наші завдання", статтях "На новий шлях", "Шовінізм".

Розглянуто публіцистичний дискурс Д. Донцова з метою дослідження його суспільно-політичних поглядів, виокремлено інтерпретації головних проблем українського державотворення у ХХ ст.

Досліджено актуальний контент реклами жіночих ювелірних прикрас українських брендів у глянсових журналах: всеукраїнських - "Натали", "Единственная" та регіональних - "Vip Club" і "Jam Wedding". Проаналізовано акційну, іміджеву, нагадувальну рекламу, яку використовують салони "Твоя обручка", "Ариста", "Золотой Век" для просування своєї продукції.

Проаналізовано специфіку побудови образу дитини в рекламному просторі України на матеріалі журналу "Мой малыш" (2015 - 2016 рр.) крізь призму тематики й жанрової палітри.

Узагальнено та систематизовано інформацію щодо формування мотиваційного дискурсу засобами рекламного тексту, зокрема слоганами соціальної реклами, у яких сконцентровано увесь зміст рекламної кампанії. Наведено результати соціологічного дослідження представленості мотиваційних тем та їх зрозумілості в слоганах соціальної реклами. Наукова новизна полягає у спробі дослідити вплив слоганів соціальної реклами на аудиторію, зокрема на формування мотиваційного дискурсу особистості.

Досліджено окремі аспекти розбудови політичної системи України: розглянуто соціально-економічний конфлікт як детермінанту процесу трансформації політичної системи, охарактеризовано фактори та принципи концептуалізації державної молодіжної політики, описано шляхи, механізми та джерела державної політики захисту сім’ї в період кризи. Вдосконалено практики розгляду трансформації політичних систем країн світу в умовах глобалізації. Визначено роль публічної дипломатії у зовнішній політиці держави. Досліджено вплив громадських організацій на забезпечення якості вищої освіти (на прикладі європейського та світового досвіду). Окрему увагу приділено партійним системам у сучасних державах, зокрема країн Південної Європи (Італія, Греція, Кіпр) і Японії.

Увагу зосереджено на дослідженні соціальної відповідальності бізнесу перед суспільством. Зокрема, проаналізовано досвід корпоративної соціальної відповідальності бізнесу у сфері фармацевтики на прикладі діяльності компаній "Фармак", "Дарниця" та "Bayer". Розкрито сутнісні особливості поняття "соціальна відповідальність бізнесу" та обгрунтовано необхідність упровадження соціальної відповідальності в систему стратегічного управління фармацевтичними компаніями як необхідної умови забезпечення їх конкурентоспроможності. Акцентовано увагу на тому, що важливим для фармацевтичних підприємств є не лише початкове формування коректної та дієвої стратегії позиціонування своєї соціальної відповідальності, а й відслідковування її актуальності, збереження привабливості позиції для цільових споживачів. З'ясовано, що відповідно до європейської практики соціальна відповідальність бізнесу поширюється на сім напрямів: дотримання прав людини; дотримання вимог законодавства; ділова та корпоративна етика; захист навколишнього природного середовища; співпраця із зацікавленими сторонами (співробітниками, споживачами, акціонерами, громадою, суб'єктами господарювання); дотримання міжнародних норм поведінки; прозорість і підзвітність. За результатами дослідження встановлено, що базовий рівень соціальної відповідальності є обов'язковим складником діяльності суб'єктів господарювання, що реалізують цю політику. Боротьба за власний репутаційний капітал - головне завдання збільшення обсягів goodwill (прихильного ставлення) для будь-якого фармацевтичного підприємства. Фармацевтичні компанії намагаються донести гуманізацію свого бізнесу, свою соціальну відповідальність до суспільства й залучають для цього увесь інструментарій PR.

Проаналізовано трансформаційні процеси в партійній системі Японії у 2009 - 2017 роках. Охарактеризовано основні теоретичні підходи до вивчення партійних систем. Досліджено існуючі типології партійних систем та партій. Вивчено взаємозв'язок між партійною та виборчою системами країни. На основі узагальнення досвіду науковців розроблено власний підхід до визначення понять "партійна система" та "політична партія". Досліджено рівень наукової розробки та джерелознавчу базу питання трансформації партійної системи Японії. Охарактеризовано партійну систему Японії напередодні виборів до Палати Представників 2009 року. Визначено та систематизовано основні чинники, які вплинули на її формування. Проаналізовано нормативно-правові акти, які склали правову базу діяльності політичних партій. Вивчено їх специфіку, основні поправки, які вносилися до цих законів, причини та передумови, які сприяли їх прийняттю. З'ясовано характерні особливості японської партійної системи у 2009 році та досліджено передумови розвитку у ній трансформаційних процесів. Визначено фактори, під впливом яких відбувалася трансформація партійної системи Японії. Проаналізовано політичні програми ключових парламентських партій Японії та особливості їх еволюції як прояв трансформаційних процесів. Охарактеризовано якісно нові правопопулістські партії, досліджено передумови їх виникнення, визначено їх характерні особливості та вплив, який вони здійснювали на японську партійну систему. Проаналізовано останні вибори до Палати Радників 2016 року та Палати Представників 2017 року. Охарактеризовано політичні сили, які потрапили до Парламенту за результатами цих виборів, їх політичні програми та ідеологічне спрямування. Визначено нові тенденції, які спостерігаються у розвитку партійної системи Японії, та можливі напрями її подальшої трансформації. Розглянуто можливість використання досвіду японської партійної системи в Україні. Розроблено рекомендації для українських політичних партій, органів законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Розглянуто теоретичні засади й основні поняттєві категорії соціології міжнародних відносин. Приділено увагу особливостями її формування та становлення. Проаналізовано тенденції розвитку світової спільноти на сучасному етапі, у тому числі досліджено основні міжнародні процеси (інтеграція, глобалізація, регіоналізація). Розглянуто соціальний вимір таких феноменів як міжнародне співробітництво, міжнародний конфлікт, міжнародна безпека. Подано інформацію про історичні типи та сучасні тенденції розвитку міжнародного порядку.

Комплексно досліджено партійні процеси як фактор суспільно-політичного розвитку Японії в останнє десятиріччя правління імператора Акіхіто (епоху Хейсей) - 2009 - 2019 роки. Проаналізовано концептуальні підходи до вивчення партійних систем, які існують у сучасній науці. Визначено основні чинники, під впливом яких сформувалася японська партійна система, виокремлено її характерні риси. Охарактеризовано особливості трансформаційних процесів в партійній системі в 2009 - 2017 роках, вплив соціальних змін в суспільстві на розвиток партійної системи та партії. Вивчено нові феномени в партійній системі, що виникли в процесі трансформації. Розкрито особливості партійної системи Японії наприкінці епохи Хейсей. Окреслено можливості залучення японського досвіду у партійній сфері для України.