Досліджено вплив унітіолу на поліоловий шлях обміну глюкози у щурів зі стрептозотоциновим діабетом. Встановлено, що 14-денне застосування унітіолу у дозі 9 мг/кг маси тіла перешкоджає надмірному накопиченню сорбітолу у сідничному нерві діабетичних тварин. Виявлена коригувальна дія унітіолу на поліоловий шлях не є наслідком інгібування альдозоредуктази, а пов'язана з підвищенням активності тіолового ферменту сорбітолдегідрогенази.

Изучен характер нарушений парциальных функций почек на ранних стадиях диабетической нефропатии (ДН) и их изменения под влиянием медикаментозной пробы с однократной дозой каптоприла, а также оценена возможность применения данной фармакологической пробы для ранней диагностики доклинических стадий нефропатии.

Установлено, что впервые выявленный сахарный диабет (СД) II типа у ликвидаторов последствий аварии (ЛПА) на ЧАЭС диагностируется на фоне уже сформированной сердечно-сосудистой патологии и гиперкоагуляции. У ЛПА с СД наблюдаются достоверное снижение показателей фибриногена в крови, катехоламинов в моче и частоты сердечных сокращений, повышение уровня 17-ОКС в моче относительно лиц с СД из числа неЛПА. Частота сердечных сокращений у ЛПА, страдающих СД, достоверно ниже, чем в группе сравнения.

Обстежено 184 дитини (85 хлопчиків та 99 дівчаток) віком (на момент аварії) від 2-х до 15-ти років з районів жорсткого радіаційного контролю. Обстеження проведено у 1989 - 1990 рр. Очевидних відхилень у фізичному та психічному розвитку дітей не спостережено. Дозиметричні дані відсутні. У крові визначено базальні рівні глюкози, інсуліну, С-пептиду, глюкагону, тироксину та наявність антитіл до інсуліну. За даними кореляційного аналізу не знайдено зв'язку концентрації інсуліну з віком, статтю, рівнями глюкагону та тироксину. За концентрацією інсуліну у крові дітей розділили на 3 групи. І групу склали діти з нормальною базальною концентрацією інсуліну у крові. До ІІ групи було віднесено дітей, у яких рівень інсуліну у крові був вищим за верхню межу норми не більше, ніж удвічі. До ІІІ групи увійшли діти, у яких концентрація інсуліну у крові перевищувала верхню межу нормальних коливань більше, ніж удвічі. Рівні С-пептиду в І, ІІ групах та антитіл до інсуліну в усіх групах були в межах нормальних значень. Вміст С-пептиду в ІІІ групі був істотно нижчим, ніж в І та ІІ групах. Не можна виключити, що у дітей з контрольованих територій гіперінсулінемія обумовлена уповільненням метаболізму гормону.

Ключ. слова: діабетична нейропатія, альфа-ліпоєва кислота, спектральний аналіз серцевого ритму, електронейроміографія, фруктозоаміни
Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160 + Р414-37

Рубрики:

Хвороби нирок

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Детально розглянуто інсулінозалежний цукровий діабет (ІЗЦД) - клінічний прояв аутоімунного діабету I типу. Для переривання аутоімунного процесу використано трансплантацію гемопостичних клітин, виділених з печінки людини. Запропоновано використовувати кріоконсервовані гемопостичні клітини печінки трупу ембріона людини. Наведена методика дозволяє у хворих із вперше виявленим ІЗЦД припинити аутоімунну атаку проти beta-клітин острівців латетанса підшлункової залози.

Ключ. слова: цукровий діабет ІІ типу, ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС
Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: цукровий діабет, глікозаміноглікани, синдром обмеження рухливості суглобів, нефропатія, ретинопатія
Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-45

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В огляді літератури узагальнено клінічні та експериментальні дані про фармакотерапевтичні властивості нового класу протидіабетичних засобів з великим діапазоном дії - тіазолідинедіонів або глітазонів. Проаналізовано ефективність і безпечність застосування препаратів цього класу - "Троглітазону", "Розіглітазону" та "Піоглітазону" у клінічній практиці для лікування хворих на цукровий діабет II типу. Розглянуто можливість використання препаратів тіазолідинедіонів у терапії патологічних станів, пов'язаних з інсулінорезистентністю.

В обзоре литературы обобщены клинические и экспериментальные данные о фармакотерапевтических свойствах нового класса противодиабетических средств с большим диапазоном действия - тиазолидинедионов или глитазонов. Проанализированы эффективность и безопасность применения препаратов этого класса - "Троглитазона", "Розиглитазона" и "Пиоглитазона" в клинической практике для лечения больных сахарным диабетом II типа. Рассмотрена возможность использования препаратов тиазолидинедионов в терапии патологических состояний, связанных с инсулинорезистентностью.

A review summerizes clinical and experimental data on pharmacotherapeutic properties of a new class of antidiabetic drugs with a wide range of action - thiazolidinediones or glitazones. Efficacy and safety of this group drugs - troglitazone, rosiglitazone and pioglitazone - for treatment of patients with type 2 diabetes mellitus were analyzed. Possibility to use thiazolidinediones for treatment of disorders associated with insulin resistance is shown.

Узагальнено дані літератури про фармакотерапевтичні властивості 5-ти основних класів пероральних цукрознижувальних засобів (інгібітори (-глюкозидаз, тіазолідинедіони, бігуаніди, похідні сульфонілсечовини, регулятори прандіальної глюкози). Наведено результати їх застосування у клінічній практиці як окремо, так і в різних поєднаннях. Обгрунтовано необхідність впровадження в життя сучасної стратегії лікування цукрового діабету ІІ типу, основою якої є регуляція рівня прандіальної глюкози.

Обобщены данные литературы о фармакотерапевтических свойствах 5-ти основных классов пероральных сахароснижающих средств (ингибиторы (-глюкозидаз, тиазолидинедионы, бигуаниды, производные сульфонилмочевины, регуляторы прандиальной глюкозы). Приведены результаты их применения в клинической практике в режиме монотерапии и в различных сочетаниях. Аргументирована необходимость внедрения в жизнь современной стратегии лечения сахарного диабета 2-го типа, основой которой является регуляция прандиальной глюкозы.

The review summarizes literature data on pharmacotherapeutic properties of five major classes of peroral hypoglycemic agents (alpha-glucosidase inhibitors, thiazolidinediones, biguanides, derivatives of sulphonylurea, regulators of prandial glucose). The results of their use in clinical practice both in monotherapy and in various combinations are given. The necessity to implement modern treatment strategies for type 2 diabetes mellitus based on regulation of prandial glucose is emphasized

Висвітлено питання етіології, патогенезу, діагностики, зокрема диференційної, описано принципи лікування діабетичних нейропатій: патогенетичного, симптоматичного, немедикаментозного, автономної нейропатії, синдрому діабетичної стопи. Розглянуто фізіотерапевтичні методи у лікуванні діабетичної нейропатії.

Освещены вопросы этиологии, патогенеза, диагностики, в частности дифференциальной, описаны принципы лечения диабетических нейропатий: патогенетического, симптоматического, немедикаментозного, автономной нейропатии, синдрома диабетической стопы. Рассмотрены физиотерапевтические методы в лечении диабетической нейропатии.

Розглянуто актуальні питання проблеми частого поєднання сахарного діабету II типу із артеріальною гіпертензією та наслідки співіснування цих хвороб. Наведено міжнародні принципи лікування артеріальної гіпертензії у хворих на цукровий діабет II типу.

Рассмотрены актуальные вопросы проблемы частого объединения сахарного диабета II типа с артериальной гипертензией и следствия сосуществования этих болезней. Приведены международные принципы лечения артериальной гипертензии у больных сахарным диабетом II типа.

Проаналізовано сучасні погляди на етіологію та патогенез діабетичної нейропатії. Розглянуто основні патогенетичні моделі порушень у разі цукрового діабету: сорбітолову, міоінозитолову, переважання гіперглікозилювання, судинну та гемореологічну. Велике значення в патогенезі діабетичної нейропатії надано вільно-радикальному стресу. Розглянуто роль аутоімунних порушень, а також порушень метаболізму вітамінів і коферментів у патогенезі діабетичної нейропатії. Наведено сучасну класифікацію діабетичної нейропатії, згідно з якою виділяють фокальні, дифузні й автономні нейропатії; описано основні клінічні прояви діабетичної нейропатії. Особливу увагу акцентовано на клінічних проявах, діагностиці діабетичної автономної нейропатії серця.

Ключ. слова: цукровий діабет, діабетична нейропатія, патогенетичне лікування, симптоматичне лікування, автономна нейропатія, діабетична автономна нейропатія серця, alpha-ліпоєва кислота
Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-52

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обстежено 102 хворих на цукровий діабет І типу (85 - з різними формами дискінезії позапечінкових жовчних шляхів, 17 - без порушень моторики жовчних шляхів), а також 40 практично здорових осіб. Стан автономної нервової системи оцінювали за даними аналізу варіабельності серцевого ритму. Встановлено, що розвиток різних форм дискінезії пов'язаний зі ступенем функціональних змін автономної нервової системи. На початку зниження активності тонусу симпатичного та парасимпатичного відділів частіше виникають гіпертонічна-гіперкінетична, а потім гіперкінетична-гіпотонічна форми дискінезії жовчних шляхів. Більш значне зниження тонусу автономної нервової системи з порушенням симпато-парасимпатичного балансу веде до гіперкінетичної-гіпертонічної та гіпокінетичної-гіпертонічної форм, а найбільш виражений вегетативний дисбаланс призводить до гіпокінетичної дискінезії (діабетичного холецистопарезу).

Під час рентгенологічного обстеження 71-го хворого на цукровий діабет І типу виявлено 32 особи зі зниженою, 28 - з прискореною моторно-евакуаторною функцією шлунка і 11 - без її порушень. Аналіз варіабельності ритму серця і результати кардіоваскулярних автономних тестів показали, що у хворих з нормальною моторикою немає порушень вегетативної регуляції, в той час як прискорення моторно-евакуаторної функції шлунка виникає на фоні помірного зниження симпатичних і парасимпатичних впливів з відносною перевагою симпатичного тонусу. Сповільнення моторно-евакуаторної функції шлунка відбувалося на фоні більш значного зниження тонусу симпатичної та парасимпатичної нервової системи з перевагою парасимпатичної ланки. Встановлений зв'язок дискінезій шлунка з функціональним станом автономної нервової системи дає підстави вважати, що підвищення і зниження (гастропарез) моторно-евакуаторної функції шлунка є різними за часом розвитку, відповідно, ранніми і пізніми проявами шлунково-кишкової автономної нейропатії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-3 + Р410.030-5

Рубрики:

Цукровий діабет

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено творчий шлях видатного вченого, його співпрацю з іншими відомими науковцями. Охарактеризовано головні напрямки наукових інтересів академіка В. П. Комісаренка - механізм дії гормонів, гормони та головний мозок, зв'язок ендокринної та імунної системи, проблеми регуляції функції надниркових залоз і фізіологічних ефектів кортикостероїдів. Охарактеризовано діяльність В. П. Комісаренка зі створення та розвитку Інституту ендокринології та обміну речовин, якому згодом присвоєно ім'я його засновника.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-3 + Р414.011-5

Рубрики:

Цукровий діабет

Нефрити

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено рівень забезпеченості організму вітаміном D у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу та встановлено його тотальний дефіцит у даної категорії хворих. Виявлено залежність компенсації ЦД 2-го типу від ступеня дефіциту вітаміну D. Проведено аналіз забезпеченості організму загальним вітаміном D залежно від одержуваної цукрознижувальної терапії та доцільність і ефективність корекції вітамін D-дефіцитного стану шляхом застосування альфакальцидолу у хворих з різним видом цукрознижувальної терапії. Доведено позитивний вплив препарату на компенсацію основного захворювання. Показано ефективність альфакальцидолу в корекції остеопенії у хворих з діабетичними артропатіями.