Наведено основні результати комплексних щорічних досліджень процесів суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України. Надано оцінки процесам модернізації політичної системи та публічно-правового регулювання за умов зміни політичного ландшафту після президентських виборів 2010 р., соціально-економічної політики та політики реформ у період економічної кризи. Розглянуто тенденції гуманітарного розвитку за умов модернізації суспільства, перспективи оновлення стратегічних пріоритетів і реформування сектору безпеки в мультиполярному світі.

Розглянуто питання, пов'язані з різними вимірами існування створюваної Європи, визначенням параметрів існування України у європейському колі держав. Увагу приділено проблемам європейської інтеграції України, визначенню її місця та ролі в процесах, що відбуваються в європейському політичному та безпековому просторі, особливо починаючи з 1991 р. Розкрито нові засади розбудови політичного та безпекового простору. Зазначено, що визначення ролі України у формуванні нової структури безпекових відносин у Європі має бути одним з основних важелів просування її головних інтересів у відносинах з європейськими країнами та провідними організаціями у сфері європейської безпеки, насамперед з НАТО й ЄС. Процес інтеграції в ЄС відкриває для України перспективу підтримки державного суверенітету за нових міжнародних умов, коли державна незалежність виявляється не у праві на здійснення одноосібних дій, а у реалізації національних інтересів спільно з іншими державами, що подіяють такі самі цілі.

Розглянуто й проаналізовано історичний досвід боротьби українського народу за свою соборність. Підкреслено актуальність та визначено невідкладність завдань сучасного державотворення в Україні щодо консолідації української нації, всіх громадян, збереження територіальної цілісності держави, зміцнення єдності її регіонів. Наголошено, що територіальне, політичне, ідейне та культурне об'єднання українців - актуальне завдання, яке потребує подальшого вирішення. Відзначено, що для розв'язання цієй проблеми необхідно вивчети історичний досвід боротьби народу за свою соборність. Зауважено, що ХХ ст. залишило нам у спадок події, які, потребують осмислення, у них сконцентровано історичний досвід боротьби українства за свободу, незалежність, державність. Досліджено, що акт Злуки був глибоко детермінований історично та спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Констатовано, що ідея соборності українських земель набула державного статусу та протягом багатьох десятиліть залишалась інтегральним чинником та чи не єдиним неконтроверсійним положенням програмних цілей усіх течій національно-визвольного руху.

Проаналізовано результати переговорів "Париж-1" та поточну ситуацію. Досліджено економічні проблеми і виклики. Розглянуто основні інструменти політики "сильної держави". Наведено успішні приклади проведення реіндустріалізації. Охарактеризовано нові виклики та ризики дезінтеграції європейського проекту.

Висвітлено основні аспекти доктрини національної безпеки України, спрямованої на збереження суверенності та ідентичності. Підкреслено значення стратегії національної безпеки для захисту національних інтересів та забезпечення умов економічного зростання.