На основе обобщения геоботанических материалов с использованием новейших методических подходов определено ситаксономическое богатство класса Phragmito-Magno-Caricetea Klika in Klika et Novak 1941 в Украине, который насчитывает 56 ассоциаций, относящихся к 7-ми союзам и 4-м порядкам. Проанализировано состояние его изученности в Украине, установлено положение синтаксонов низшего ранга в общеевропейской системе их классификации, уточнены названия в соответствии с требованиями Международного кодекса фитосоциологической номенклатуры. Выявлены ведущие факторы их экологической дифференциации. Проведены ординационный и фитоиндикационный анализы. Установлено, что на фоне отсутствия единственного фактора, определяющего дифференциацию сообществ в пределах класса, обособление синтаксонов среднего ранга обуславливается отдельными факторами среды или их суммарным действием. По результатам двухмерной DCA-ординации выявлены ведущие факторы дифференциации ассоциаций в пределах каждого порядка. Для синтаксонов Nasturtio-Glycerietalia ведущими факторами являются колебания уровня воды и концентрация минерального азота в субстрате. Световой режим экотопов и содержание соединений кальция в почве влияют на распределение сообществ в пределах Oenanthetalia aquaticae. Для порядка Phragmitetalia важное значение имеет колебание уровня воды. Этот же фактор, совместно с концентрацией карбонатов в почве, обуславливает дифференциацию синтаксонов в Magno-Caricetalia.

Викладено результати комплексного дослідження вищої водної та болотної рослинності долини р. Південний Буг. Розроблено класифікаційну схему та складено продромус синтаксонів вищої водної та болотної рослинності долини цієї річки, яка репрезентована 76-ма асоціаціями, що належать до 17-ти союзів, 11-ти порядків і 5-ти класів. Встановлено провідні фактори територіальної та екологічної диференціації угруповань, показано особливості їх просторового розподілу на досліджуваній території. Проведено аналіз ценофлор на рівні класів, виявлено їх структурні особливості. Встановлено основні напрямки та тенденції сукцесій вищої водної та болотної рослинності, розроблено прогноз її змін унаслідок дії новітніх антропогенних факторів. Здійснено созологічну оцінку вищої водної та болотної рослинності, виявлено 39 созофітів і 23 рослинних угруповань, що потребують охорони на різних рівнях.

Осуществлена синтаксономическая ревизия класса Festuco-Puccinellietea в Украине. Согласно требованиям ICPN валидизированы названия 3-х ассоциаций (Puccinellietum bilykianae, Limonio tomentelli-Festucetum pseudodalmaticae, Limonio meyeri-Festucelum pseudodalmaticae) и скорректировано название одной (Lepidio latifolii-Puccinellietum giganteae). Описана новая ассоциация - Agrostio maeoticae-Caricetum distantis. Установлено, что основными факторами экологической дифференциации синтаксонов являются влажность почвы и омброрежим. По совокупности экологических факторов наибольшую обособленность выявляют сообщества союзов Festuco valesiacae-Limonion gmelinii, Camphorosmo-Agropyrion desertorum, Atraphaxio-Capparion и Glycyrrhizion glabrae.

Представлено результати порівняльно-структурного аналізу ценофлори класу Phragmito-Magno- Caricetea України, здійсненого на основі бази даних геоботанічних описів, виконаних авторами, а також наданих А. А. Куземко і Л. М. Борсукевич, за методикою Браун-Бланке в Україні. Встановлено, що ценофлора досліджуваного класу відзначається видовим багатством і нараховує 635 видів судинних рослин, які відносяться до 298 родів і 79 родин. Спектр провідних родин складають Asteraceae (71 вид, 11 %), Cyperaceae (69 видів, 10,8 %), Poaceae (61 вид, 9,6 %), Apiaceae (28 видів, 4,4 %), Ranunculaceae (25, 4,1 %), Lamiaceae (23, 3,9 %), Polygonaceae (22, 3,5 %), Scrophulariaceae (22, 3,5 %), Brassicaceae (21, 3,4 %) та Fabaceae (20 видів, 3,3 %). Однодольних - 212 (33,4 %) видів, дводольних - 403 (63,5 %). Кількісно переважають ацидофіти (254, 40 %) і нейтрофіти (253, 39,8 %), значна частка мезофітів (187, 29,4 %) і гігромезофітів (139, 21,9 %), дещо менше гігрофітів (118, 18,6 %). Серед біоморф кількісно переважають криптофіти (269, 42,4 %) і гемікриптофіти (236, 37,2 %). У хорологічному зональному спектрі переважають борео-меридіональні (111, 17,5 %) і борео-субмеридіональні (131, 20,6 %) види, у регіональному - гемікосмополітні (141, 22,2 %), циркумполярні (100, 15,7 %), євроазійські (130, 20,5 %) та європейські (110, 17,3 %). Раритетних у складі ценофлори класу представлено 264 види. 38 - занесено до Червоної книги України, 251 - до регіональних Червоних списків. У ценофлорі класу представлений 1 вид Європейського Червоного списку (Astrantia major L.). Найбільше рідкісних видів (56, 21 %) належить до аркто-субмеридіональної і борео-субмеридіональної (52, 19,7 %) хорологічної групи. Гемікосмополітів 62 (23,5 %), євроазійських видів 59 (22,4 %), європейських 50 (18,9 %). Найбільше гігромезофітів (60, 22,7 %). За кислотним режимом найбільшу частку складають субацидофіли - 266 видів (41,9 %) і нейтрофіли - 242 види (38,1 %), менша кількість ацидофілів - 95 (15 %). За відношенням до узагальненого сольового режиму переважають семіевтрофи - 288 видів (45,4 %), вдвічі менше мезотрофів - 140 видів (22,1 %) і евтрофів - 131 (20,6 %). За відношенням видів до вмісту карбонатів у грунті більшість складають гемікарбонатофоби - 332 види (52,3 %), більш ніж вдвічі менше акарбонатофілів - 183 (28,8 %). За відношенням видів до вмісту засвоюваних форм азоту переважаючими є гемінітрофіли - 249 видів (39,2 %) і нітрофіли - 245 (38,6 %). У складі ценофлори класу виявлено 141 синантропний вид. Серед них видів місцевої флори - апофітів 98 (69,5 %), занесених адвентивних - 43 (30,5 %). З них 25 (58 %) кенофіти, тобто занесені нещодавно, й 18 (42 %) видів археофітів, занесених досить давно. Переважно це види середземноморського, північноамериканського та азійського походження. Найбільшою кількістю видів відзначається порядок Magno-Caricetalia - 595 (94 % від загальної ценофлори), 400 (63 %) видів у порядку Phragmitetalia australis, 391 (62 %) вид - у Nasturtio-Glycerietalia, і найменше 251 (40 %) вид у порядку Oenanthetalia aquaticae. Розглянуто питання представленості угруповань класу в мережі природно-заповідного фонду України та основні завдання охорони їх ценофлори.

Викладено стислу історію синтаксономічного дослідження піонерної рослинності (ПР) України, розглянуто особливості її складу, фактори територіальної й екологічної диференціації, а також актуальні завдання подальших досліджень. Встановлено, що на території України ПР охоплює ценози 76 асоціацій, які належать до 13 союзів, 10 порядків і 9 класів. Вона представлена угрупованнями засолених приморських і континентальних екотопів (класи Thero-Salicornietea і Crypsidetea aculeatae), морських кам'янистих пляжів і кліфів (Crithmo-Staticetea), приморсько-дюнних екосистем (Ammophiletea і Cakiletea maritimae), прибережних ділянок континентальних водойм і водотоків (Isoeto-Nano-Juncetea і Bidentetea tripartitae), а також пісків і піщаних степів (Koelerio-Corynephoretea і Festucetea vaginatae). Для всіх класів характерний середньоєвропейський рівень ценотичного багатства, крім Koelerio-Corynephoretea, в якого він нижчий. Встановлено, що факторами територіальної й екологічної диференціації, які також обумовлюють ценотичне багатство угруповань, є: для Thero-Salicornietea і C. aculeatae - рельєф місцезростань, тривалість нагінного підтоплення, та засолення субстрату; для Ammophiletea - інтенсивність абразивно-акумулятивної діяльності моря, а також тип і щільність субстрату; для C. maritimae - інтенсивність абразивно-акумулятивної діяльності моря, тип і щільність грунтового покриву, вміст сполук азоту; для Isoeto-Nano-Juncetea - характер рельєфу екотопів, склад грунтів, потужність і ступінь їх аерації, а також рівень залягання грунтових вод; для Bidentetea tripartitae - склад грунтів і тривалість поверхневого підтоплення; для Koelerio-Corynephoretea - рельєф місцезростань та особливості складу грунтів (зокрема, реакція грунтового розчину); для F. vaginatae - характер рельєфу, тип грунтів, гумусованість, їх щільність і ступінь розвитку еолових процесів. На сучасному рівні вивчення ПР України в повнішому обсязі здійснено лише її синтаксономічну інвентаризацію. Відзначено істотну трансформованість ПР в Україні та необхідність реалізації відповідних природоохоронних заходів, зокрема створення нових природно-заповідних об'єктів та екологічної реставрації рослинності. Зазначено щодо умов і деяких шляхів вирішення запропонованих та інших завдань з вивчення та збереження ПР.

Наведено стислу характеристику особливостей місцезростань піонерної рослинності (ПР) України. Підкреслюється її унікальність і виняткова функціональна важливість. Вказано, що у зв'язку зі зростанням за умов екологічного екстремуму ПР є надзвичайно чутливою до змін абіотичних факторів. Встановлено високий ступінь раритетності її синтаксонів (усі асоціації класів Cakiletea maritimae, Crithmo-Staticetea і більшість Festucetea vaginatae належать до першої категорії охорони). Визначено фактори загроз біорізноманіттю ПР, головними з яких є гідротехнічне будівництво, розширення селітебних територій, надмірний розвиток рекреаційної інфраструктури та неорганізованого туризму, функціонування великих портово-промислових агломерацій, а також лісомеліорація на аренах і пасквальне навантаження. Виявлено недостатню представленість піонерної рослинності в об'єктах природно-заповідного фонду України. Сформульовано основні завдання її охорони та збереження.

Висвітлено природно-історичні причини та механізми експансій, а також еколого-ценотичні особливості модельних адвентивних водних макрофітів: Azolla cristata, A. filiculoides, Elodea canadensis, E. nuttallii, Vallisneria spiralis, Egeria densa, Pistia stratiotes, Phragmites altissimus та Zizania latifolia у водоймах України. Встановлено, що найбільшу небезпеку для гідротопів на сучасному етапі розвитку продуктивних сил становлять види Pistia stratiotes та Egeria densa. Вони мають широку екологічну амплітуду і високий інвазійний потенціал, що за посилення антропічного впливу на водойми у поєднанні зі змінами кліматичних умов сприятиме їх експансії у водоймах України, порушенню їх гідрорежиму і, відповідно, деградації аборигенної рослинності. З'ясовано вплив фітоінвазійних видів на природні компоненти на видовому, ценотичному й екосистемному рівнях. Обгрунтовано необхідність у межах Європейської стратегії запобігання та контролю за інвазіями неаборигенних організмів (European strategy on invasive alien species) створення цільової комплексної програми з питань оцінки загроз впливу фітоінвазійних видів на фіторізноманіття водойм України, запобіжних заходів протидії та запропоновано пріоритетні напрями для її виконання. Зроблено попередження з дотримання правил екологічної безпеки під час вирощування вищих водних рослин в акваріумній та басейновій культурах.

Проаналізовано систематичну структуру флори новоутворених екотопів, яка нараховує 1690 видів судинних рослин, що належать до 104 родин і 584 родів, і ценофлору класів піонерної рослинності України, репрезентовану 844 видами із 80 родин і 338 родів. Установлено, що подібність флор обох груп за коефіцієнтом Жаккара складає 0,28. Переважна більшість видів флори новоутворених екотопів України та ценофлор класів піонерної рослинності належить до відділу Magnoliophyta. Судинні спорові та голонасінні в обох групах відіграють незначну роль. Десять провідних родин, до яких належать Asteraceae, Poaceae, Brassicaceae, Fabaceae, Caryopyllaceae, Chenopodiaceae, Lamiaceae, Apiaceae, Scrophulariaceae і Polygonaceae, об'єднують 63,2 % видів на новоутворених екотопах та 66,3 % - у піонерних угрупованнях. Подано аналіз родинних спектрів за класами піонерної рослинності. Встановлено флористичні співвідношення, які вказують на молодий історичний вік відповідних флор та відображають своєрідність фізико-географічного середовища, зокрема високу флуктуаційну активність екологічних процесів. Досліджено аборигенну фракцію, яка нараховує 560 видів, що належать до 252 родів та 70 родин. Проаналізовано подібність видового складу флори новоутворених екотопів, ценофлор класів піонерної рослинності та їх аборигенних фракцій за коефіцієнтом Жаккара.

За допомогою сучасних методів кількісного аналізу даних розроблено класифікаційну схему та складено продромус рослинності класу Lemnetea долини р. Південний Буг, який налічує 10 асоціацій з двох союзів і одного порядку. Встановлено, що провідними факторами територіальної диференціації угруповань класу виступають тип і трофність водойм та режим їх проточності. Найвище синтаксономічне різноманіття вільноплаваючої рослинності характерне для верхньої та нижньої течії Південного Бугу. У середній течії угруповання класу трапляються переважно в екотопах антропогенного походження. За проведеним аналізом ценофлора класу Lemnetea налічує 42 види судинних рослин, які належать до 29 родів та 19 родин. Серед провідних родин Lemnaceae, Potamogetonaceae, Hydrocharitaceae та Nymphaeaceae. У географічному спектрі ценофлори Lemnetea переважають широкоареальні хорологічні елементи, а саме плюризональні, циркумполярні й індиферентні види. З використанням DCA-ординації та екологічних шкал Я. П. Дідуха встановлено, що розподіл угруповань класу Lemnetea у гіперпросторі абіотичних факторів відбувається за їх комплексною дією. Водночас для деяких синтаксонів важливе диференціююче значення мають світловий режим екотопу (Stratiotetum aloidis), змінність зволоження (Lemnetum trisulcae), вміст органічних речовин у товщі води та донних відкладах (Lemno-Hydrocharitetum morsus-ranae і Hydrocharitetum morsus-ranae), а також карбонатність, кислотний та загальний сольовий режими трофотопу (Lemno gibbae-Wolffietum arrhizae). Результати фітоіндикаційного аналізу засвідчили, що ценози класу Lemnetea долини р. Південний Буг за відношенням до кислотності середовища є нейтрофільними, до ступеня засолення грунту - евтрофними, до концентрації у ньому карбонатів - карбонатофобними, до вмісту сполук азоту - нітрофільними.

Розглянуто питання синтаксономії рослинності України. Висвітлено історію розвитку цього напряму на основі методу Браун - Бланке, розглянуто особливості класифікаційних одиниць вищих рангів у порівнянні з центрально- і західноєвропейськими. Проаналізовано фітосоціологічні матеріали із застосуванням новітніх методів їх опрацювання та представлено класифікаційну схему рослинності України, яка налічує 1 009 асоціацій, що належать до 252-х союзів, 127-ми порядків та 75-ти класів, і її продромус. Для кожного синтаксону наведено характеристику (назву, синоніми, діагностичні види, екологічні умови, поширення в Україні, синсозологічний статус, літературні джерела).

Вміщено інформацію про всю різноманітність біотопів (природних оселищ) України. Для кожного типу біотопів наведено українську й англійську назви, фотографію, співвідношення з біотопами EUNIS, одиницями, занесеними до переліків Резолюції 4-ої Бернської конвенції та Додатку І Оселищної Директиви, Зеленої книги України, синтаксономічними одиницями еколого-флористичної класифікації. Подано перелік характерних видів (переважно рослин, в окремих випадках також тварин), відомості про домінанти, екологічну характеристику, поширення в Європі й Україні, репрезентативність і ступінь збереженості, інформацію щодо присутності видів, занесених до Червоної книги України, Резолюції 6-ої Бернської конвенції і додатків II і IV Оселищної Директиви, а також щодо загроз і менеджменту. Зазначено, що каталог може стати основою для картування біотопів територій природно-заповідного фонду України та територій Смарагдової мережі України з метою розробки їх менеджмент-планів.

Наведено результати аналізу адвентивних фракцій ценофлор класів піонерної рослинності України. В угрупованнях новоутворених місцезростань виявлено 113 неаборигенних видів з 32 родин та 88 родів. Загальний індекс адвентизації ценофлор класів піонерної рослинності України становить 13,4 %. Встановлено, що найвищим ступенем антропогенізації відзначаються ценози Bidentetea, Cakiletea maritimae та Isoeto-Nanojuncetea. До провідних родин адвентивної фракції досліджених ценофлор належать Asteraceae, Brassicaceae та Poaceae. Виявлено, що у біоморфологічному спектрі адвентивної фракції ценофлор класів піонерної рослинності України значно переважають терофіти. Екологічний аналіз видів неаборигенних рослин засвідчив переважання евритопів із дуже широкою екологічною пластичністю по відношенню до всіх абіотичних факторів. Встановлено, що за часом занесення у досліджених ценофлорах переважають кенофіти, за ступенем натуралізації - епекофіти. Проведено аналіз та порівняння видового складу неаборигенних компонент типологічних флор піонерних угруповань за допомогою коефіцієнта Жаккара, виявлено найбільшу подібність між класами Isoeto-Nanojuncetea та Bidentetea, а також Festucetea vaginatae та Helichryso-Crucianelletea maritimae. Для визначення ступеня антропогенної трансформації ценофлор класів піонерної рослинності України обчислено показники археофітизації, кенофітизації, модернізації та нестабільності флори. Встановлено, що найбільшою інвазійною спроможністю відзначаються 26 видів з 11 родин та 25 родів. Серед них найбільшу небезпеку для піонерних угруповань становлять види-трансформери - Amorpha fruticosa, Ambrosia artemisiifolia, Anisantha tectorum, Apera spica-venti, Bidens frondosa, Centaurea diffusa, Conyza canadensis, Echinocystis lobata, Elaeagnus angustifolia, Impatiens glandulifera, Solidago canadensis та Phalacroloma annuum, які здійснюють різні впливи за ступенем і характером.

Охарактеризовано роль та перспективи використання сучасних фітосоціологічних баз даних для комплексних геоботанічних досліджень. На основі аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду створення такого роду інформаційних ресурсів обгрунтовано необхідність їх розбудови та стандартизації шляхом формування національної інфраструктури для введення, накопичення та зберігання фітосоціологічних даних України. Така інфраструктура передбачає розроблення та впровадження уніфікованих технічних протоколів та нормативно-методичних правил дигіталізації, компіляції, менеджменту та використання фітосоціологічних даних для комплексних мета аналізів. Технічні протоколи в рамках однієї програмної оболонки мають об'єднати єдиний флористичний список для введення даних щодо видового складу фітоценозів, а також уніфіковану форму заголовних даних для додавання іншої інформації щодо рослинних угруповань. Базуючись на аналізі на явних флористичних списків, що використовуються українськими фітосоціологами обгрунтовано необхідність створення нового найбільш повного флористичного зведення із актуальними таксономічними даними, що періодично оновлюватимуться. Такий список має об'єднати усі відомі з території України таксони судинних та криптогамних рослин, бути максимально повним та коректним. Розроблено стандартну структуру метаданих для введення інформації щодо вертикальної і горизонтальної будови угруповань, екологічних та фізико-географічних умов, созологічної цінності, а також біотопічної та синтаксономічної належності кожного геоботанічного опису. Запропоновано систему комунікації для отримання фітосоціологічної інформації, необхідної для конкретних досліджень, а також можливі форми контролю за потоками та використанням інформації, захищеної авторським правом. Розроблено форми доступу до даних, механізми їх отримання та перелік правил щодо регламентації дотримання норм авторського права та наукової етики під час використання даних у процесі аналізів.

Присвячено характеристиці біотопів степової зони України. Висвітлено теоретичні питання щодо значення біотопічного підходу, наведено короткий нарис природних умов степової зони, ієрархічну класифікацію та власне характеристику 186 біотопів. Включено відомості про відповідні аналоги описаних біотопів в інших класифікаціях, синтаксономію, характерні та діагностичні види, структуру, екологічні умови існування, поширення, значення та охорону, а також основні літературні джерела, присвячені їх дослідженню. Нариси ілюстровані кольоровими світлинами. За геоботанічними описами основних біотопів проведена синфітоіндикаційна оцінка та відображено характер залежностей між показниками екофакторів. Розраховано показники впливу загроз, созологічної значимості, ризику втрат біотопів, наведено їх категоризацію, що має велике значення для розроблення заходів із їх збереження.

Вперше розглянуто цілісне уявлення про сучасний стан фіто різноманіття водойм і боліт долини р. Південний Буг. Наведено класифікаційну схему та складено продромус синтаксонів вищої водної та болотної рослинності, яка репрезентована 78 асоціаціями, що належать до 18 союзів, 12 порядків і 7 класів. Вказано діагностичні, константні та домінантні види для кожного синтаксона, подано ценотичну характеристику, описано екологічні умови поширення. Встановлено провідні фактори територіальної та екологічної диференціації угруповань та з'ясовано особливості їх просторового розподілу. Схарактеризовано основні напрями та тенденції сукцесій рослинності, розроблено прогноз її змін унаслідок впливу новітніх антропогенних факторів. Здійснено аутфітосозологічне та синфітосозологічне оцінювання рослинних угруповань водойм і боліт. Складено схему екомережі долини й оцінено ефективність її функціонування. Запропоновано стратегічні напрями оптимізації рослинності водойм і боліт у сучасних умовах. Рекомендовано для геоботаніків, флористів, екологів, географів, спеціалістів з охорони природи, викладачів і студентів вищих навчальних закладів.

Наведено інформацію про трав'яні біотопи України. Для кожного типу подано детальну характеристику, представлено загальне фото й фото характерних видів рослин і тварин, рідкісних та інвазійних видів рослин, результати фітоіндикаційної оцінки, ступеня впливу загроз, созологічної значимості та ризиків втрат, а також карту реального та потенційного поширення на території України.