Робота присвячена проблемі формування навичок читання та письма у старших дошколят. Проведена діагностика зорового, рухового, слухового та інших аналізаторів у дітей 6-7 року життя. Науково обгрунтовані висновки цієї діагностичної методики.

Висвітлено загальні проблеми визначення готовності дитини до шкільного навчання, наведено огляд найпоширеніших методик з даного питання. Вміщено психологічні тести, опитувальники, анкети, нестандартні та оригінальні завдання для дітей дошкільного, молодшого шкільного віку.

Освещены общие проблемы определения готовности ребенка к обучению в школе, приведен обзор наиболее распространенных методик по данному вопросу. Предложены психологические тесты, вопросники, анкеты, нестандартные и оригинальные задания для детей дошкольного, младшего школьного возраста.

Розкрито теоретичні аспекти проблеми спілкування як специфічно людської та провідної дитячої діяльності. Обгрунтовано психолого-педагогічні та психолінгвістичні засади професійного мовленнєвого спілкування вихователя з дітьми. Розглянуто взаємозв'язок між розвитком мовлення та становленням спілкування, визначено зміст і методи формування комунікативної компетентності. Проаналізовано особливості мовленнєвого спілкування дошкільників з дорослими та однолітками. Виявлено специфіку діалогу як особливої форми взаємодії, запропоновано методику навчання дітей діалогічного спілкування. Розроблено стратегію побудови особистісно орієнтованого спілкування вихователя з дітьми.

Раскрыты теоретические аспекты проблемы общения как специфической человеческой и основной детской деятельности. Обоснованы психолого-педагогические и психолингвистические основы профессионального речевого общения воспитателя с детьми. Исследована взаимосвязь между развитием речи и формированием навыков общения, определены содержание и методы развития коммуникативной компетентности. Проанализированы особенности речевого общения дошкольников со взрослыми и ровесниками. Выявлена специфика диалога как особенной формы вазимодействи, приведена методика обучения детей диалогическому общению. Разработана стратегия построения личностно ориентированного общения воспитателя с детьми.

Розглянуто методи нейропсихологічної діагностики морфофункціональної готовності дітей з особливостями розвитку до шкільного навчання. Розкрито нейробіологічні та нейропсихологічні напрями, корекційно-синапсичні та корекційно-превентивні моделі, а також зміст корекційно-розвивального навчання. За результатами нейробіологічних і нейропсихологічних досліджень запропоновано методику підготовчого етапу корекційно-синапсичного навчання. Наведено методики формування сукцесивно-симультанної переробки інформації, підсилення енергетичного потенціалу організму дитини та розвитку її просторових уявлень.

Рассмотрены методы нейропсихологической диагностики морфофункциональной готовности детей с особенностями развития к школьному обучению. Раскрыты нейробиологические и нейропсихологические направления, коррекционно-синапсические и коррекционно-превентивные модели, а также содержание коррекционно-развивающего обучения. По результатам нейробиологических и нейропсихологических исследований предложена методика подготовительного этапа коррекционно-синапсического обучения. Приведены методики формирования сукцессивно-симультанной переработки информации, усиления энергетического потенциала ребенка и развития его пространственных представлений.

Показано, як на основі розвитку мислення дошкільників, зокрема, узагальнення, порівняння, абстрагування, класифікації, встановлення причиново-наслідкових зв'язків, розуміння взаємозалежностей, здатності до розмірковування, спостережливості, творчої уяви, можна сформувати у дітей деякі прийоми виразності в усному висловлюванні та з використанням графічних форм - самостійне їх застосування, що у цілому, сприяє основній меті підготовки дітей до оволодіння писемним мовленням. Доведено, що за умов забезпечення розвиваючого навчання: підвищення розумової активності дітей, застосування завдань проблемного характеру та різноманітних видів діяльності на заняттях стає можливим ефективне формування психологічної готовності дошкільників до оволодіння писемним мовленням у школі.

Здійснено теоретичне й експериментальне дослідження ефективності засвоєння іноземної мови дітьми дошкільного віку залежно від характеру дитячої діяльності, що супроводжує навчання. Проаналізовано державні програми виховання дошкільників і досліджено можливість врахування їх основних вимог під час організації навчання іноземних мов. Сформульовано, обгрунтовано й апробовано принципи забезпечення психологічних умов оптимізації даного навчання дошкільників. Розроблено відповідні педагогічні засади. Установлено, що ефективним засобом їх навчання є така організація занять, що забезпечує введення процесу навчання до немовної діяльності та сприяє розвитку дитини з урахуванням його особливостей. Розроблено методичні прийоми навчання дітей дошкільного віку іноземної мови. Описано характер їх впливу на ефективність засвоєння іншомовної лексики та на стимулювання позитивної мотивації до навчання.

Досліджено особливості мовленнєвого розвитку дитини в процесі засвоєння іноземної мови на ранніх етапах онтогенезу. Показано можливості раннього засвоєння дітьми іноземної мови та формування психологічного білінгвізму. Експериментально доведено, що мовленнєвий розвиток дошкільника за умов білінгвізму набуває специфічних рис і суттєво відрізняється від розвитку у мономовному середовищі. Виявлено особливості функціонування сім'ї у процесі здійснення раннього навчання. Доведено, що раннє навчання іноземній мові стає значущим фактором мовленнєвого розвитку дитини за умов, коли воно здійснюється як домашня освіта, а родина включається до даного процесу як цілісна сімейна система. Розроблено психолого-педагогічні засоби та методи організації домашнього навчання іноземної мови, які можна використовувати у процесах організації домашнього навчання дітей.

На підставі проведеного дослідження теоретично обгрунтовано конструювання особливого виду діяльності старших дошкільників з метою формування готовності до оволодіння учбовою діяльністю. Розкрито та конкретизовано становлення у них початкових форм учбової діяльності. Виявлено, що у процесі спеціального навчання у старших дошкільників формуються узагальнені способи дії пізнання довкілля, а їх вихідною генетичною одиницею є змістовне узагальнення "функція - структура - властивість". Експериментально підтверджено, описано та визначено психологічні засоби формування готовності до оволодіння учбовою діяльністю. За результатом експериментального навчання виділено рівні та критерії сформованості основних компонентів учбової діяльності у старших дошкільників. На основі отриманих даних розроблено методичний інструментарій оцінки рівня готовності до оволодіння учбовою діяльністю учнів початкових класів. Експериментально доведено, що розроблена програма начання старших дошкільників є ефективним засобом підвищення готовності до шкільного навчання.

Розкрито теоретико-методологічні засади дослідження конструкторської діяльності (КД), психолого-педагогічні основи формування засад творчого конструювання (ТК) у дитячому віці. Наведено психологічну характеристику творчої діяльності за сучасних умов, висвітлено сутність та особливості ТК, модель розвитку творчої КД. Розглянуто проблему розвитку творчості дітей у сучасних психолого-педагогічних дослідженнях. Викладено методологічні підходи в організації та вивченні дитячого конструювання. Проаналізовано особливості розуміння дошкільниками конструкторських задач. Описано психологічний механізм становлення задуму, специфіку творчої мисленнєвої діяльності, особливості КД у дошкільному віці. Визначено засоби стимулювання конструкторської творчості дошкільників, психолого-педагогічні умови й особливості оптимізації ТК, технологію розвитку творчого конструкторського пошуку.

Досліджено розгляд проблеми психологічної готовності до шкільного навчання вітчизняними, російськими та зарубіжними науковцями. Звернено увагу на відсутність загальноприйнятого тлумачення психологічної готовності та її чіткої структури. Вказано на позитиви та недоліки педагогічного та суто психологічного підходів у визначенні критеріїв готовності до шкільного навчання. Визначено перспективність комплексного підходу, в якому застосовано показники "шкільної зрілості" - інтелектуальної, емоційної та соціальної сфер психічного розвитку дитини. Акцентовано увагу на розбіжності у науковців розуміння вікових новоутворень. Виділено чотири основні напрями вирішення науковцями проблеми психологічної готовності до навчання у школі. Викладено основне положення кожного з напрямів. Розкрито шляхи вирішення наступності між дошкільною і шкільною ланками навчального процесу, зокрема, застосування навчально-ігрової діяльності. Наголошено на інтелектуальному, мовленнєвому та соціально-психологічному компонентах психологічної готовності до школи дітей-сиріт з загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ).

Звернено увагу на складність вирішення проблеми підготовки до школи дітей з церебральним паралічем, обумовлену мультифакторною структурою дефекту. Висвітлено погляди сучасної психологічної науки на показники готовності дитини до навчання, зокрема, на компонент розумової зрілості. Визначено роль біологічних причин у готовності до навчання та зорової й вестибуляторної аналізаторних систем. Виокремлено і розкрито особливості трьох ланок психологічної готовності до навчання дитини з церебральним паралічем: рівень розвитку пізнавальних процесів; вміння дитини довільно керувати собою; достатній рівень мотивації - спонукальної сили до оволодіння знаннями. Важливими напрямами сучасної спеціальної психології названо посилення її прикладного характеру та подальшу "психологізацію" педагогів.

Узагальнено наукові праці з проблем конструкторської діяльності, творчого конструювання, поглиблено знання про дитячу творчість, творче конструювання дошкільників в контексті системно-стратегіальної концепції, визначено психолого-педагогічний підхід до вивчення, аналізу й організації творчого конструювання у дошкільному віці, починаючи від зародження творчих ідей, закінчуючи їх втіленням. Розкрито закономірності та характеристики конструкторської творчості дошкільників, з'ясовано особливості процесуально-динамічних та індивідуально-регулятивних компонентів їх творчого конструювання. Сформульовано ефективні психолого-педагогічні умови та засоби активізації, розвитку творчого конструювання у дошкільному віці. Розроблено структурно-функціональну модель та комплексну програму стимулювання творчих стратегіальних тенденцій конструкторської діяльності дошкільників на всіх етапах творчого процесу. Доведено, що систематичне застосування тренінгу, забезпечення визначених принципів і положень за умов дошкільних навчальних закладів сприяє оптимізації процесу конструкторської творчості дошкільників, активізації їх творчих мисленнєвих тенденцій, розвитку творчого конструювання.

Дисертація присвячена дослідженню психологічних умов корекції професійного вигоряння вихователів дитячих (дошкільних) навчальних закладів (ДНЗ). Виокремлено основні етапи становлення концепції професійного вигоряння, висвітлено його прояви та чинники, уточнено дефінітивну характеристику, виявлено особливості цього процесу у вихователів ДНЗ. Розроблено діагностичний інструментарій емпіричного вивчення досліджуваного феномену, за допомогою якого виявлено його прояви, чинники, рівні сформованості. Створено структурно-функціональну модель корекції професійного вигоряння у вихователів. Розроблено й апробовано програму психокорекції цього стану. Обгрунтовано психологічні умови ефективної корекції професійного вигоряння у вихователів ДНЗ.

Розкрито психологічний зміст поняття ''фантазія молодшого школяра'', визначено психологічні особливості розвитку фантазії молодших школярів у процесі навчальної діяльності. Емпіричним шляхом досліджено динаміку розвитку фантазії у молодших школярів, а також виявлено зв'язок фантазії з індивідуально-психологічними особливостями учнів. З'ясовано гендерні відмінності у створенні образів фантазії молодшими школярами, розкрито особливості використання ними прийомів фантазування. Виявлено, що розвиток фантазії молодших школярів визначається взаємодією низки чинників: зовнішніх (особливості сімейного виховання, характер і система шкільного навчання) та внутрішніх (вікові, гендерні й індивідуально-психологічні особливості особистості (інтелект, самооцінка і рівень домагань, рівень суб'єктивного контролю, інтроверсія-екстраверсія, емоційна лабільність - емоційна стабільність, тип темпераменту, психофізіологічна міжпівкульна робота мозку)) та забезпечується необхідними психолого-педагогічними умовами. Створено психологічну модель, обгрунтовано, розроблено й апробовано психолого-педагогічну програму розвитку фантазії у молодших школярів в освітньому процесі початкової школи, доведено її доцільність та ефективність. Запропоновано методичні рекомендації вчителям, шкільним психологам, батькам щодо розвитку фантазії у молодших школярів.