Розглянуто принципи, що лежать в основі механізмів особистісного розвитку людини, та шляхи їх реалізації під час підготовки спеціалістів в системі МВС у процесі професійного становлення особистості.

Рассмотрены принципы, лежащие в основе механизмов развития сенсорно-когнитивной системы человека, и пути их реализации при подготовке специалистов в системе ОВД в ходе профессионального становления личности.

The principles basing gears of development sensor-cognitive of a system of the person and a path of their implementation at opening-up of the specialists in a system OIA during a professional becoming of the person are esteemed.

Наведено тлумачення української психологічної системи символічних образів. Висвітлено особливості символічної мови, надано інтерпретацію символіки тваринного та рослинного світу, природних феноменів, чисел, звуків, букв. Увагу приділено символіці кольорів. Запропоновано методику визначення й інтерпретації персонального кольору людини, викладено засади архетипової психології. Розкрито зміст поняття символіки як продукту культурно-історичного розвитку людини й етносу, в якому інтегруються світобачення, світорозуміння, менталітет, мова, духовність.

Приведено толкование украинской психологической системы символических образов. Освещены особенности символического языка, дана интерпретация символики животного и растительного мира, природных феноменов, чисел, звуков, букв. Внимание уделено символике цветов. Предложена методика определения и интерпретации персонального цвета человека, изложены основы архетиповой психологии. Раскрыто содержание понятия символики как продукта культурно-исторического развития человека и этноса, в котором интегрируются мировоззрение, миропонимание, менталитет, язык, духовность.

Викладено результати теоретичного аналізу узагальненого поняття "образ" та утворень, з яких він складається, а також співвідношення понять "образ" та "імідж".

Проаналізовано різні статичні моделі образу. Дотримуючись вчення про розвиток слова, і, як наслідок, про значеннєвий і системний розвиток свідомості, запропоновано досліджувати формування уявлень про категорію "час" у контексті генезису свідомості та змін у ньому.

Розроблено модель експериментального дослідження взаємодії образних та вербальних чинників у різних видах психічної активності, яка досліджувалася за природних та експериментальних умов сприймання рекламних повідомлень, а також в асоціативно-колірному експерименті. Виявлено "когнітивні домінанти", за якими виокремлюються "образний", "вербальний" та "змішаний" психотипи. Описано психологічний механізм взаємодії зазначених чинників, у якому відіграють роль: ситуативні складові діяльності (конкретна задача, умови та засоби її реалізації), послідовність зміни взаємозв'язку чинників залежно від когнітивної діяльності суб'єкта, фіксація на суб'єктивно значущих змістових характеристиках інформації. Наведено рекомендації до використання закономірностей взаємодії образних та вербальних чинників в оптимізації опрацювання інформації.

Запропоновано педагогічну інтерпретацію поняття "музичне мислення вчителя", визначено його зміст та структуру на базі інтегративного розгляду існуючих наукових підходів. Теоретично розроблено механізм формування музичного мислення вчителя через творчо-самостійну інтерпретацію музики. Виявлено педагогічний потенціал музично-інструментальної підготовки та особливості її використання у фаховій підготовці майбутніх вчителів, зокрема, у формуванні їх музичного мислення. Визначено умови ефективності формування музичного мислення студентів, що грунтуються на засадах діалогової взаємодії, використання форм і методів проблемного навчання, організації виконавської практики. Обгрунтовано залежність ступеня підготовки студентів до музично-педагогічної діяльності від рівня сформованості їх музичного мислення.

Вперше теоретично узагальнено та наведено нове вирішення проблеми формування художньо-образного мислення майбутнього вчителя мистецьких дисциплін у процесі інтерпретації творів мистецтва. Розкрито поняття "образ", "образне мислення", "художній образ", "художнє мислення" та "художньо-образне мислення". Специфічною формою художньо-образного мислення є інтерпретування мистецьких добутків. Подано інформацію про значення вербального інтерпретування художніх цінностей, а також виокремлено напрями, за якими може здійснюватись вербальна художньо-педагогічна інтерпретація - важливий інструмент педагогічного впливу на художню свідомість особистості. Наведено систему критеріїв, показників, методику діагностики та рівні сформованості художньо-образного мислення майбутнього вчителя мистецьких дисциплін. Запропоновано організаційно-методичну систему формування художньо-образного мислення засобами вербальної художньо-педагогічної інтерпретації творів мистецтва, яка містить комплекс авторських методів.

Висвітлено теоретичні та прикладні аспекти психології перцептивної діяльності в системі рекреації. Розкрито специфіку та значення рекреаційних методів і засобів на основі активізації перцептивної діяльності. Досліджено перцептивні характеристики художнього конструювання та композиційного формотворення образу світу як форми творчого світосприймання. Розглянуто індивідуальні та професійні особливості, творчі детермінанти перцептивної репрезентації образу світу студентів у продуктах їх вербальної та художньо-графічної діяльності. Акцентовано на тому, що образ світу, який складається упродовж усього життя індивіда з образних структур, внутрішніх проекцій світу, впливає на індивідуальні особливості його відображення в образах світу, які репрезентовано набором властивостей, таких, як обсяг, пропорції, перспектива, динаміка, форма, вага, колір, величина тощо, що визначає певні стратегії вирішення творчих завдань.

Проведено теоретичний огляд проблеми формування образу світу в психології. Розкрито проблему формування психологічного змісту уявлень особистості про себе та інших. Показано функціональну роль уявлень в організації психічного життя людини.

Розглянуто психосемантичну концепцію свідомості в контексті її застосування до дослідження управлінської свідомості. Проаналізовано основні засади експериментальної психосемантики.

Проаналізовано трактування понять «сенситивність» і «сензитивність» у психологічній літературі. Розглянуто сензитивність як особливий психофізіологічний стан людини. З’ясовано, що термін «сензитивний період» використовується для позначення відрізка часу, вякий певний набір стимулів справляє найбільший вплив на розвиток функції, ніж до і після. Фактично сензитивний (сенситивний) період є періодом найбільшої пластичності, під час якого структура та функція демонструють свою здібність до модифікованої мінливості у відповідності зі специфікою зовнішніх умов. Рекомендовано трактувати періоди «підйому» чутливості у відповідності до створених умов, які залежать від природного періоду дозрівання фізичної та психічної сфери людини. Доведено, що чутливість (сенситивність) та сензитивність — це терміни, які позначають різні механізми. Чутливість (сенситивність) оперує механізмом сенсорної інформації, а сензитивність – механізмом семантичної інформації. І це є важливою ознакою їх відмінності. Акцентовано увагу на тому, що сензитивність, яка спирається на механізм семантичної інформації, разом з сенситивністю, яка оперує механізмом сенсорної інформації, утворюють синергетичну єдність і, по суті, відкриту систему взаємодії, здатну до самоорганізації та саморозвитку для ефективного забезпечення взаємодії фізичних і психічних систем людини з навколишнім природним і соціальним середовищем.

Исследован вопрос трактовки понятий «сенситивность» и «сензитивность» в психологической литературе. Сензитивность представлена как особое психофизиологическое состояние человека. Выяснено, что термин «сензитивный период» используется для обозначения отрезка времени, в котором определенный набор стимулов наиболее влияет на развитие функции, нежели до и после. Фактически сензитивный период -- это период наибольшей пластичности, во время которого структура и функция демонстрируют свою способность к модификованной изменчивости в соответствии со спецификой внешних условий. Рекомендовано трактовать периоды «подъема» чувственности в соответствии с определенными условиями, которые зависят от созданых условий природного периода созревания физической и психической сферы человека. Доказано, что сенситивность и сензитивность -- это термины, которые обозначают разные механизмы. Чувственность (сенситивность) оперирует механизмом сенсорной информации, а сензитивность - механизмом семантичной информации. И это важная особеность их отличия. Акцентировано внимание на том, что сензитивность, которая опирается на механизм семантичной информации, вместе с сенситивностю, которая оперирует механизмом сенсорной информации, создают синергетическую общность и по сути систему взаимодействия, способную к самоорганизации и саморазвитию, эфективному обеспечению взаимодействия физических и психических систем человека с окружающей природной и социальной средой.

The article is devoted to the issue of interpretation of the concept of sensitiveness in psychological literature. It examines the definitions of the concepts of sensitivity and sensitiveness. It presents sensitiveness as a special psychophysiologicalhuman condition. Investigated the question of considering the terms "sensetivnost" and "sensitisation" in the psychological literature. sensitisation presented as a special psycho-physiological state of a person. Found that the term "senzetivny period" is used to denote the length of time in which a certain set of incentives has the most impact on the development of the function, rather than before and after. Actually senzetivny period is the period of greatest plasticity, in which the structure and function of its ability to demonstrate modifikovanoy variability in accordance with specific conditions zovnishnih. Recommended traktirovat periods of "lifting" of sensibility according to certain conditions, which depend on the creation of conditions of natural ripening period of physical and mental spheres of man. Informed that (sensuality) sensitivity and sensitisation is term that refers to different mechanisms. Sensuality (sensitivity) operates the mechanism of sensory information, and Sensitisation -mechanism semantically information. And this is an important feature of their differences. Focused on the fact that sensitisation, which relies on the mechanism semantically information with sensitivity, which operates the mechanism of sensory information, create a synergistic effect on the community and interaction system, capable of self-organization and self-development, more efficiently ensure the interaction of physical and mental health systems, human-environment natural and social environment.

Досліджено особливості формування перцептивного образу як специфічної форми, продукту та виду творчої діяльності, його інтегративних показників (компонентів), прямих та опосередкованих чинників перцептивної репрезентації образу світу. Розроблено, обгрунтовано й апробовано систему організації перцептивної репрезентації образу світу в ході вирішення творчих завдань, запропоновано систему рекреаційно-спрямованих засобів і методів активізації сенсорно-перцептивної сфери. Проведено комплексне теоретичне й емпіричне дослідження індивідуальних і професійних особливостей перцептивної репрезентації світосприймання студентів, а саме: перцептивних складових образу світу, в тому числі колірної та одоративної; перцептивних форм вербальної та художньо-графічної репрезентації образу світу; основ та компонентів художнього конструювання та композиційного формотворення образу світу; поліфункціональності засобів відображення різних компонентів образу світу; особливостей "перетворення" образу світу в художній образ; творчих ознак формування перцептивного образу світу. В результаті здійсненого аналізу робіт (художньо-графічних, вербальних і тестових) студентів різних спеціальностей виявлено: змістово-семантичні та структурно-функціональні параметри, когнітивні та типологічні властивості, що зумовлюють перцептивну продуктивність творчої діяльності студентів; визначальні репрезентативні системи, типи; індивідуальні відмінності у змістових механізмах перцептивного відображення образу світу; основні категорії мовного кодування (якісної характеристики) образу світу; перцептивні та творчі ознаки і характеристики відображення образу світу; найбільш поширені параметри, детермінанти та змістові характеристики у зображеннях образу світу. Поглиблено уявлення про теоретичні та прикладні рекреаційні аспекти, засоби та методи перцептивної активізації в творчій діяльності, творчій самореалізації та творчому світосприйманні.

Наведено теоретичне обгрунтування та експериментальні дані вивчення у школярів сенсомоторних якостей як комплексу психосоматичних особливостей індивіда. Вони постають як ланка під час переходу від відчуття й образного сприймання до думки, мислення.

Рассмотрены идеальные образы как психическое явление. Исследована философия идеального как фундаментальная основа проблемы образа в науке, раскрыты категориальные источники и дефинитивное оформление идеальных образов в истории философии, исследовано ''идеальное'' как проблема ''чисто теоретических терминов'' в познании. Образ рассмотрен как базовая категория психологии, изложены теоретико-методологические основы исследования идеальных образов. Проанализированы западные модели мира в условиях глобальной техногенной цивилизации, а также отечественные концепции образа мира.

Узагальнено та розвинено зарубіжні та вітчизняні методологічні підходи до аналізу феномену ідеального образу, з'ясовано його роль в структурі особистості. Визначено гносеологічні корені й джерела ідеального образу, показано його категоріальні витоки і дефінітивне оформлення в історії філософії, а також подано розуміння "ідеального" як проблеми суто теоретичних термінів у пізнанні. Проаналізовано концепцію образу в міждисциплінарних дослідженнях. Філософія ідеального розуміється як фундаментальна основа проблеми образу в науці. Доведено, що образ - це базова категорія психології. Показано аксіологічний аспект проблеми образу в психології: ідеальний образ як психічне освоєння світу, як довербальний засіб кодування інформації. Визначено концептуальний потенціал імагінальної парадигми у психології: окреслено історіографічну позицію образу в психологічній науці та його місце як мови пізнання в категоріальній системі психології. Розкрито феноменологію ідеального образу і вказано на проблемний комплекс ідеального образу в психології. Встановлено культурно-історичну природу ідеального образу, його семіотичний та інформативний характер, виокремлено екзистенціальні аспекти ідеальних образів особистості, розкрито теоретико-методологічні основи дослідження ідеальних образів, охарактеризовано базові процеси ідеального образу в системі вищих психічних функцій (ВПФ), вказано, що ідеальний образ - це функціональна система і системогенез. Розроблено концептуально-психологічні вектори дослідження ідеальних образів. Концепцію образу представлено в якості базової категорії психології. Образ виступає провідною парадигмою міждисциплінарних досліджень, є внутрішньою формою мови пізнання (ВФМП). Розроблено психологічний супровід імагінального розвитку людини. З урахуванням результатів дослідження створено програму психологічного розвитку імагінальної системи особистості.