Освещены теоретические, методологические, исторические и искусствоведческие аспекты эстетики безобразного (ЭБ) немецкого философа К. Розенкранца (1805 - 1879 гг.). Определены место ЭБ в логике истории (ЛИ), феноменологические разломы и онтологическая деструкция в современном искусстве, отчужденная отрицательность безобразного в контексте ЛИ, природа и место превращенных форм в ЭБ, негативная феноменология искусства в регрессивном времени, современные трансфузии художественного отражения.

Досліджено тенденції еволюції естетичної сутності потворного від класичної до некласичної парадигми. Виявлено основні традиції трактування сутності потворного, розкрито онтологічні підстави, культурні та філософсько-історичні передумови, які детермінували уявлення про потворне в різні епохи. Обгрунтовано, що розуміння сутності потворного, його ролі в художньому процесі та місця в системі естетичних знань детерміновано формами філософського та художнього осмислення тих факторів реальності, які утворюють буттєві підстави потворного. Визначено особливості та причини посилення значення дискурсу потворного в некласичній естетичній свідомості.