Проаналізовано та розкрито зміст головних складових суспільної свідомості китайців і японців як носіїв традицій даосизму, буддизму, конфуціанства, синтоїзму. Розглянуто проблему синкретизму синто в контексті китайсько-японської релігійно-філософської традиції. Висвітлено семантику ключових категорій основоположного конфуціанства в аспекті даосько-конфуціанського синкретизму, даосько-буддистські ідеї в етико-політичній системі Конфуція. Визначено співвідношення особистого та суспільного в конфуціанській етиці, світоглядні чинники, що обумовлюють синкретизм даосизму, буддизму та конфуціанства, місце та роль даоської, буддистської, конфуціанської духовності в синтоїстській свідомості японців, а також релігійно-філософського фактора у формуванні "владної вертикалі" та "суспільної горизонталі" як головних складових японської моделі соціального устрою та морально-етичний фактор формування політичної культури в Китаї.

Проанализировано и раскрыто содержание главных составляющих общественного сознания китайцев и японцев как носителей традиций даосизма, буддизма, конфуцианства, синтоизма. Рассмотрена проблема синкретизма синто в контексте китайско-японской религиозно-философской традиции. Освещены семантика ключевых категорий основополагающего конфуцианства в аспекте даосско-конфуцианского синкретизма, даосско-буддистские идеи в этико-политической системе Конфуция. Определены соотношения личного и общественного в конфуцианской этике, мировоззренческие факторы, обусловливающие синкретизм даосизма, буддизма и конфуцианства, место и роль даосской, буддистской, конфуцианской духовности в синтоистском сознании японцев, а также религиозно-философского фактора в формировании "властной вертикали" и "общественной горизонтали" как главных составляющих японской модели социального строя и морально-этический фактор формирования политической культуры в Китае.

Розглянуто українську національну доброзвичаєвість як складову духовної культури. Увагу приділено мовленнєвій і родинній доброзвичаєвості українців, гостинності як елемента їх буття. Подано відомості про український костюм і рушник, показано їх місце у системі національних доброзвичаєвих цінностей. Визначено символ як соціокультурний феномен, а також з позиції науки державного управління. Розкрито роль і значення державних символів України.

Проаналізовано корінний архетип української ментальності - архетип Матері, який складається з аспектів Берегині та Покритки. Труднощі національно-державного самовизначення українців пояснено, виходячи з колективної несвідомої "пастки", - глибинної інтенції до збереження свого, кровного, рідного на противагу загальноважливим цінностям етносу. Індивідуалістична мораль веде до зради партнерам, союзникам і в результаті до історичної та цивілізаційної поразки. Пафос статті - в необхідності вироблення життєздатного етнокультурного наративу, що протистоїть архетиповим тенденціям соціальної поведінки українців.