Індекс рубрикатора НБУВ: Ю421.0

Рубрики:

Утворення і обсяг поняття

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х810.7 + Ю421.1

Рубрики:

Адміністративне право і законність в управлінні

Поділ поняття. Логічна класифікація (безліч (клас) і елементи. Поділ по дихотомії. Схематизм. Класифікація і наукова систематизація. Класифікація та впорядкування)

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проблема теоретизації уявного не має вирішення через традиційно спрощений підхід до процесу пізнання. В основі цього - орієнтація на звичну для раціонального розуміння логічну інтерпретацію дійсності. Однак, навіть за умов очевидної обмеженості такої інтерпретації, сучасний етап культурно-історичного розвитку суспільства не передбачає іншого способу організації пізнання. Зважаючи на це, необхідно усвідомлювати відносність логічного структурування знання. Це дозволило створити гнучку систему організації теоретичних міркувань, в якій логічне конституювання передбачає подальше смислове переструктурування, а також ефективну понятійну систему, що дозволяє не тільки усвідомити суть процесу прогнозування, а й формулювати його теоретично, тобто без звернення до емпіричного досвіду, на основі сформульованих понять, встановлених правил оперування ними і виведених законів організації висновків.

Проаналізовано джерела активності та розвитку історії філософії. Розглянуто Світовий дух - суб'єкт історії філософії як логіки поняття і концептуальний персонаж - суб'єкт історії філософії як логіки смислу. Обгрунтовано діалектичний зв'язок між Світовим духом як абсолютним чи універсальним суб'єктом і концептуальним персонажем як індивідуальним суб'єктом.

Підкреслено, що мова є генетичним і культурним кодом її народу. Акцентовано увагу на проблемі - слова-поняття в українській мові, якими позначається мислення людини, її інтелектуальна діяльність. Обгрунтовано потребу утвердити у чинній українській мові слово "розсудок" як таке, що має самостійний смисл, який не дає підстав ототожнювати його зі словом "розум" чи розглядати його як синонім останнього. Наголошено, що ототожнення слів "розсудок" і "розум" є концептуальною семантичною перешкодою у дослідженнях проблем, пов'язаних з інтелектуальною діяльністю людини, зокрема пізнавальною і творчою. Наведено узагальнюючі тлумачення дефініцій "розсудок", "розум", "інтелект".

Подчеркнуто, что язык является генетическим и культурным кодом его народа. Акцентировано внимание на проблеме - слова-понятия в украинском языке, которыми отражается мышление человека, его интеллектуальная деятельность. Обоснована потребность утвердить в действующем украинском языке слово "рассудок" как такое, что имеет самостоятельный смысл, который не дает оснований отождествлять его со словом "разум" или рассматривать его как синоним последнего. Отмечено, что отождествление слов "рассудок" и "разум" является концептуальным семантическим препятствием в исследованиях проблем, связанных с интеллектуальной деятельностью человека, в частности познавательной и творческой. Приведены обобщенные толкования дефиниций "рассудок", "разум", "интеллект".

Necessity of accepting is modern Ukrainian language the world "reason" as such that has its independent sense and shouldn't be associated with the world "intellect" or considered to be the synonym of the latter is stressed.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю935.10 + Х002.0 в1 + Ю421

Рубрики:

Психологія пізнавальної та комунікативної діяльності в цілому

Сутність і поняття права

Термін. Ім'я. Поняття

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Предложен подход к формализации неявных знаний, разработаны предикатные модели логических связей между понятиями. Такие модели включают в себя предикаты, отражающие понятия равенства и декартова произведения, а также кванторы логики. Разработанные предикатные модели обеспечивают возможность итеративного построения предикатного представления неявных знаний в составе совокупности первичных и вторичных понятий, а также логических связей между этими понятиями.

Прослідковано діалектичну концептуалізацію власного імені в рамках античної філософії. Саме в цей період визрівали два різних підходи до проблеми надання імен - phusei (за природою) та thesei (за домовленістю) - та визначалась відповідність імен сутностям речей. Відтак дискусія щодо характеру номінації та зв'язку між позначенням-іменем та позначенням-носієм перетворювала власне ім'я на філософему, концепт, що поєднує онтологічні та епістемологічні характеристики. Досвід такої дискурсивної трансформації актуалізується у періоди загострення ідеологічної, культурологічної, морально-етичної полеміки навколо імен.