Доведено, що музейна комунікація є соціокультурною технологією ствердження якісно нового ступеня цивілізаційного розвитку суспільства як інформаційного, здатного оптимально використовувати інформацію у всіх її проявах. Виокремлено культурософську та філософсько-антропологічну структуру музейної комунікації, елементами якої є всі рівні та сфери музейної діяльності, де експозиція є провідним комунікативним каналом, оскільки саме у ній виявляється внутрішня, символічна, часто знакова, суть речей. Набуло подальшого розвитку культурософське обгрунтування музею як історично обумовленого багатофункціонального інституту соціокультурної пам'яті, за допомогою якого реалізується потреба у відборі, збереженні та репрезентації специфічної групи об'єктів, що усвідомлюється суспільством як цінність, котра підлягає передачі з покоління в покоління.