Розглянуто проблему демаркації релігійного та філософського способів смислотворення, питання логіки віри та логіки дії в науці та релігії. Розкрито причини розповсюдження сучасних нетрадиційних культів. Проаналізовано соціоцентричну релігійність як специфічну форму відчуження. Висвітлено роль релігійних уявлень у формуванні особистісної картини світу. Визначено глобальні тенденції розвитку суспільства в контексті кризи духовності за сучасних умов.

Рассмотрены проблема демаркации религиозного и философского способов смыслообразования, вопросы логики веры и логики действия в науке и религии. Раскрыты причины распространения современных нетрадиционных культов. Проанализирована социоцентрическая религиозность как специфическая форма отчуждения. Освещена роль религиозных представлений в формировании личностной картины мира. Определены глобальные тенденции развития общества в контексте кризиса духовности в современных условиях.

Розглянуто та охарактеризовано основні моделі взаємовідношення науки і релігії, та обгрунтовано підстави їх конструктивного діалогу в культурному контексті сучасності.

Виконано філософський аналіз сутності поняття свідомості в науковому та релігійному аспектах, наведено огляд існуючих в історії релігійної та наукової думки основних підходів до вивчення взаємозалежності процесу пізнання, синкретичного та секулярного типів світогляду з урахуванням постнекласичної парадигми. Висвітлено особливості методологічних засобів постмодерного дискурсу, визначено домінанти та характерні риси інтерпретації феномену свідомості, розкрито дихотомічну природу людини з урахуванням релігійного та наукового типів знання.

Здійснено спробу обґрунтувати власну концепцію громадянської релігії. Розкрито сутність української національної віри, простежено її становлення від месіанських думок мислителів Київської Русі до пророчих ідей діячів Кирило-Мефодіївського братства. Досліджено характерні ознаки національної віри. Зауважено, що за сучасних умов українська громадянська релігія є пересторогою виникненню будь-яким чварам на культурно-релігійному, соціально-політичному ґрунті і виступає одним із важливим чинників забезпечення єдності українського суспільства.

Проведене комплексне дослідження та порівняння соціально-економічних вчень представників східного і західного християнства доби Середньовіччя та їх подальше відображення у соціально-політичних доктринах. Уточнено: змістовне значення термінів (багатство, бідність, лихварство, позика, власність) в морально-етичному вимірі та контексті практичної діяльності релігійних інституцій; особливості конфесійних підходів до соціально-економічної тематики у католицькій і православній традиціях. Досліджуючи вплив середньовічних соціальних учень на соціально-політичні концепції, з’ясовано, що елементи середньовічної теологічної доктрини «два мечі» були адаптовані до сучасних реалій і проявляються в положеннях сучасної соціальної доктрини Римо-Католицької Церкви. В контексті східнохристиянських соціально-політичних вчень узагальнено дослідження візантійського принципу «симфонії» Церкви і держави як передумови виникнення цезарепапізму як однієї з форм церковно-державних взаємин у низці країн східнохристиянського світу.