Індекс рубрикатора НБУВ: Ю225.8

Рубрики:

Наукове і художнє пізнання

Шифр НБУВ: Ж70616 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання методології соціально-економічного пізнання, методологічного забезпечення соціально-економічних досліджень, описано типологію філософських та методологічних проблем науки. Розкрито гносеологічні засади науково-практичної діяльності, а також логічні основи наукового пізнання. Висвітлено спеціальні евристичні методи наукових досліджень та наведено правила оформлення їх результатів.

Рассмотрены вопросы методологии социально-экономического познания, методологического обеспечения социально-экономических исследований, представлена типология философских и методологических проблем науки. Раскрыты гносеологические основы научно-практической деятельности, а также логические основы научного познания. Освещены специальные эвристические методы научных исследований и приведены правила оформления их результатов.

Дисертацію присвячено дослідженню естетичного змісту математичного пізнання. Запропоновано концепцію естетико-епістемологічного сенсу математичного пізнання, в якій долається традиційний підхід, що пов'язаний з аналізом та застосуванням у практиці тільки зовнішньої, формальної математичної краси та емпіричної сторони естетичного у різноманітних проявах математичної творчості. Сутність концепції полягає у виявленні змістовно-естетичного у математиці, його особливих естетичних та епістемологічних функцій у пошуку та обгрунтуванні нових математичних знань.

Досліджено проблеми специфіки та взаємодії наукового та художнього пізнання як взаємного доповнення двох способів пізнання: логічного та емоційно-чуттєвого, що сумісно відтворюють його цілісність. Виявлено рушійні сили наукового та художнього пізнання - відповідно пізнавальну задачу суб'єкта, яка є винятково результатом роботи інтелектуальних операцій, і домінуючу потребу суб'єкта, що пізнає, яка випливає з його внутрішнього світу та є емоційно-чуттєвою. Виявлено, що пізнавальний процес - це науково-художнє моделювання суб'єктом об'єкта. Встановлено, що в реальному пізнавальному процесі логічне й образне мислення не вступають у протиріччя, а взаємодіють і доповнюють одне одного, й у цій взаємодії образне мислення допомагає сформулювати предметний зміст задачі, що змінюється і трансформується, а логічне мислення є інструментом розв'язання пізнавальної задачі. Доведено можливість розгляду емоцій як сполучної ланки між науковим і художнім пізнанням, а також їх здатність одночасно виступати у ролі цінності пізнавального акту як такого й у ролі оцінки можливості задоволення домінуючої потреби під час пізнання.

Розглянуто релігію, містику, естетику та художню діяльність людини як ненаукову основу світу. Увагу приділено таким питанням, як буття релігійно-містичного й естетичного в ненауковій картині світу, наукова картина світу в різноманітності спрямованостей і в зіткненні з науками. Проаналізовано онтологічний, гносеологічний, аксіологічний і соціальний аспекти даної проблематики.

Рассмотрены религия, мистика, эстетика и художественная деятельность человека как ненаучная основа мира. Уделено внимание таким вопросам, как бытие религиозно-мистического и эстетического в ненаучной картине мира, научная картина мира в разнообразии направленностей и в столкновении с науками. Проанализированы онтологический, гносеологический, аксиологический и социальный аспекты данной проблематики.

Розглянуто особливості наукового та художнього пізнання, визначено принципи їх розмежування та механізми взаємного доповнення. Взаємодію наукового та художнього пізнання вивчено за допомогою принципу доповнюваності Н. Бора, який розглядає об'єкт у взаємозаперечних, додаткових системах опису. Показано, що цей принцип дозволяє виявити в об'єкті, що пізнається, різні визначеності, які досягаються пізнавальною задачею і логікою суб'єкта, а також його художньо-образним мисленням, керованим домінуючою потребою. Увагу приділено специфіці наукових понять і художніх образів, методу моделювання в пізнавальній діяльності, взаємодії логічного й образного мислення, ролі уяви в науковому та художньому пізнанні.

Рассмотрены особенности научного и художественного познания, определены принципы их размеживания и механизмы взаимного дополнения. Взаимодействие научного и художественного познания изучено при помощи принципа дополняемости Н. Бора, рассматривающего объект во взаимоотрицающих, дополнительных системах описания. Показано, что этот принцип позволяет выявить в познаваемом объекте разные определенности, достигаемые познавательной задачей и логикой субъекта, а также его художественно-образным мышлением, управляемым доминирующей необходимостью. Уделено внимание специфике научных понятий и художественных образов, методу моделирования в познавательной деятельности, взаимодействию логического и образного мышления, роли воображения в научном и художественном познании.