Розглянуто проблематику творчості у філософських працях К. Юнга. Розкрито природу феномену творчості. З'ясовано, що в акті творення важливим є не стільки створення культурних продуктів, скільки досягнення людиною-творцем власної цілісності, індивідуальності та навіть психічного здоров'я. Виявлено вплив ідей К. Юнга на культурологію ХХ ст.

Здійснено систематичну рецепцію джерел, сутності та специфіки психоаналітичних концепцій фройдизму та неофройдизму, присвячених з'ясуванню ролі несвідомого у трансформації особистості. На підставі історико-філософського аналізу психоаналітичних концепцій несвідомого з'ясовано, що дане поняття в них тлумачилось як невід'ємний компонент психіки людини, пов'язаний з її креативним і духовним розвитком. Визначено особливості підходів у тлумаченні несвідомого у концепціях З.Фройда, К.Юнга, Е.Фромма, А.Маслоу. Зазначено, що головною рисою у визначенні несвідомого у концепції З.Фройда була динамічна теорія психіки людини, де головним компонентом є несвідоме. Показано, що динаміка психічного життя людини екстраполюється З.Фройдом на основні закономірності функціонування суспільства, розвиток культури, сутність релігії. З'ясовано, що несвідоме в концепції К.Юнга трактується як загальна основа психічного життя людини, джерело творчої уяви. Доведено, що соціальне несвідоме в концепції Е.Фромма є домінуючим, яке має принципове значення для соціальної адаптації людини та гуманізації суспільства. Встановлено місце та роль несвідомого у теорії мотивації А.Маслоу для вирішення головного завдання - виявлення шляхів розвитку та самоактуалізації особистості, який інтегрував у межах єдиної теоретичної структури основні положення про несвідоме З.Фройда, К.Юнга та Е.Фромма.