Висвітлено основні засади віровчення, культової та позакультової діяльності Великого Білого Братства, характерні риси етапів розвитку цього релігійного напряму. Розглянуто причини та організаційні витоки релігійної течії, просліджено етапи розвитку її інституалізації та структуризації, з'ясовано віросповідні засади та методи і форми практичної діяльності Братства.

Дисертація є релігієзнавчим дослідженням неорелігійного феномену українського Великого Білого Братства (ВББ) на основі джерельних матеріалів в контексті загальних проблем, що постають навколо діяльності новітніх релігійних рухів (НРР). Здійснено комплексний аналіз цього явища: причин та умов виникнення Братства, теоретичних джерел, світоглядних і морально-етичних засад його віровчення, механізму формування культу Марії Деві Христос. ВББ визначено як своєрідний релігійно-соціальний феномен, сучасна форма практичної реалізації гностико-окультних ідей. Встановлено визначальний вплив на формування цього синкретичного загалом віровчення положень теософії та обгрунтовано належність Братства до релігійного руху "Новий вік". Впровадження культу "живого бога" стало наслідком впливу монізму східних релігій, індуїстської концепції аватаризму в теософській інтерпретації. Діяльність об'єднання, враховуючи й елементи деструктивізму, розглядається як послідовна поетапна реалізація провідних ідей релігії в контексті її еволюції. З огляду на незавершеність процесів розвитку ВББ, дослідження обмежено певними хронологічними рамками - від початку формування засад руху (1988 р.) до часу звільнення з ув'язнення лідерів юсмаліан М.Цвігун і В.Ковальчука (серпень 1997 р.). Відтак опрацьовано низку нових, принципових положень, що можуть сприяти пошуку оптимальних шляхів стабілізації взаємовідносин суспільства і НРР.