Приведены результаты исследования Церкви Христиан Адвентистов Седьмого Дня на Екатеринославщине на основании архивных и исторических документов. Освещены общая хронология развития Церкви, динамика развития адвентистского движения на Екатеринославщине, архивные материалы по истории адвентизма в Днепропетровской области.

Розглянуто становлення організації адвентистів сьомого дня в українських землях у складі Російської імперії і її наступний розвиток у перші десятиліття радянської влади та пов'язані з цим кількісні зміни у складі віруючих. Розкрито причини, які позитивно впливали на чисельне зростання адвентистів, а також ті, що негативно відобразилися на ньому.

Досліджено сучасний стан й основні тенденції розвитку адвентизму в Україні. Проаналізовано динаміку інституалізації, місіонерської та соціальної діяльності адвентистів сьомого дня в Україні. Досліджено перебіг дискусій щодо буття Церкви АСД в Україні та світі стосовно державно-церковних відносини, капеланського служіння, гендерної політики та перспектив місіонерської діяльності в українському суспільстві на початку XXI ст. Встановлено, що у державно-церковному та гендерному питаннях діяльність Церкви АСД в Україні відповідає парадигмі протестантизму пізнього модерну. Водночас "інтегроване благовістя", яке уособлює в собі місіонерську та місійну роботу, засвідчує, що діяльність Адвентистів сьомого дня в Україні необхідно зарахувати до новітньої "діалогічної" парадигми протестантизму доби постмодерну.

Комплексно вивчено діяльність адвентистської церкви (АЦ) на території Західної України у міжвоєнний період. Досліджено передумови виникнення, становлення та розвиток АЦ. Виділено чотири періоди її організаційного утвердження: становлення і розвитку громад; об'єднання громад у Варшавському місіонерському полі; вдосконалення структури та виокремлення Східної конференції і Південної конференції; піднесення й утвердження. Поширення адвентистського вчення завдячує централізованій організаційній структурі та плановій кадровій політиці. Духовний центр адвентистів у м. Варшаві скеровував і координував діяльність пасторів і колпортерів. Основними напрямами діяльності Церкви адвентистів сьомого дня були соціальний, місіонерський та освітній. Церква АСД мала статус толерованої секти, яка могла реєструвати громади та користуватися правом на проведення богослужінь, проте не мала усіх юридичних прав як релігійна організація. Дотримання суботи, відмова від деяких продуктів харчування, служби в армії зі зброєю та присяги утруднювали її становище у суспільстві, а боротьба за сферу впливу визначала міжконфесійні відносини.