Вперше здійснено комплексне дослідження джерел з історії старообрядства Правобережної України кінця XVIII - початку XX ст. З'ясовано закономірності продукування, формування та збереження джерельної бази, наведено класифікацію джерел. До наукового обігу введено близько 2,7 тис. документальних джерел і зареєстровано 271-у старообрядську книгу та рукопис. Визначено інформаційний потенціал документальних джерел державних органів влади, Російської Православної Церкви. Проаналізовано джерела старообрядського походження, зокрема, розглянуто періодичні видання старообрядців. Наведено матеріали історико-археографічної експедиції Академії наук СРСР та Московського університету по старообрядських поселеннях Правобережжя у 1970 - 1990-ті рр. Розроблено й апробовано методику проведення комплексних археографічних експедицій, проаналізовано результати дослідження діяльності старообрядських громад на Правобережжі 1998 - 2002 рр.

Впервые осуществлено комплексное исследование источников по истории старообрядчества Правобережной Украины конца XVIII - начала XX ст. Установлены закономерности продуцирования, формирования и сохранения базы исторических источников, приведена их классификация. В научный оборот введены около 2,7 тыс. документальных источников и зарегистрированы 271 старообрядческая книга и рукопись. Установлен информационный потенциал документальных источников государственных органов власти и Российской Православной Церкви. Проанализированы источники старообрядческого происхождения, в частности, рассмотрены периодические издания старообрядцев. Приведены материалы историко-археографической экспедиции Академии наук СССР и Московского университета по старообрядческим поселениям Правобережья в 1970 - 1990-е гг. Разработана и апробирована методика проведения комплексных археографических экспедиций, проанализированы результаты исследования деятельности старообрядческих общин на Правобережье 1998 - 2002 гг.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э372.242.091(4УКР34)

Рубрики:

Старообрядництво в окремих місцевостях Росії

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано процеси формування осередку російських старообрядців на Дунаї наприкінці XVIII - першій половині ХІХ ст. Розглянуто проблему персоніфікації релігійної ідентичності греко-католицького духовенства Львівської архієпархії після Другої світової війни, питання репрезентації етнічної та регіональної ідентичностей в автобіографіях жінок України, історії українців-остарбайтерів.

Проанализированы процессы формирования центра русских старообрядцев на Дунае в конце XVIII - первой половине ХІХ ст. Рассмотрены проблема персонификации религиозной идентичности греко-католического духовенства Львовской архиепархии после Второй мировой войны, вопросы репрезентации этнической и религиозной идентичностей в автобиографиях женщин Украины, истории украинцев-остарбайтеров.

Досліджено проблему формування та розвитку старообрядницьких громад і рухів у Південній Україні (Таврійській губернії з прилеглою територією) протягом другої половини XVIII - початку XX ст. Здійснено розмежування класичних старообрядницьких організацій та інших числених течій і рухів антиурядового православ'я та християнства. Визначено основні чинники (природні та штучні міграції, державна політика, боротьба за збереження етнічної та культурної ідентичності, економічний і соціальний розвиток), що сприяли появі та розселенню біглопопівців та безпопівців у Центральній і Південній Україні у XVII - XIX ст. Досліджено передумови появи єдиновірського руху та церкви серед біглопопівців України, його розвиток, поширення та занепад у Центральній і Південній Україні у XVIII - на початку XX ст. Розглянуто історію появи та поширення Білокриницької згоди в Україні, а також виникнення та розвитку таврійських і кримських старообрядницьких білокриницьких громад Південної України. Проведено порівняльно-історичний аналіз їх діяльності на прикладі двох найбільших старообрядницьких організацій Південної України, що виникли в с.Миронівці та у с.Мамі Руській.

З використанням результатів польових етнографічних досліджень, архівних матеріалів проаналізовано основні етапи становлення старообрядницьких поселень у Південній Бессарабії. Виявлено особливості політики різних урядів щодо старообрядців даного регіону. Розглянуто діяльність протирозкольницьких місіонерів південного регіону щодо привернення старообрядців на бік синодальної церкви, а також протидію цьому старообрядців. На підставі всебічного аналізу залучених документів розкрито діяльність старообрядницької Ізмаїльської єпархії, визначено дії єпископів у справі підтримки міцності старообрядництва. Грунтовно досліджено існування церков та монастирів як чинників консолідації старообрядців. Розглянуто побутову релігійність старообрядців, що дало змогу виявити притаманний їй дуалізм.

Освещена история старообрядчества в Российской империи. Впервые исследованы межконфессиональные и межнациональные проблемы, проанализирована система взяток старообрядцев и их адаптация к сложившимся историческим условиям. Сделано попытку установить численность староверов разных согласий, наметить ареал их расселения на территории России и за рубежом. Изучена история Белокриницкой иерархии, в том числе ее неокружническая ветвь, социальная структура старообрядческого сообщества, история всероссийских центров староверия. Показано становление, эволюция и ликвидация старообрядческих монастырей, скитов.

Освещена история культуры старообрядчества в Российской империи. Впервые исследовал менталитет старообрядцев, вопросы морали и нравственности, их взаимоотношения с интеллигенцией, их церковную, социальную благотворительность и меценатство, определил место староверов в промышленном и торговом развитии страны. Значительное внимание уделяется старообрядческой литературе второй половины XVII - начала XX в., книжным собраниям староверов, рукописному мастерству и книгопечатанию. Представлены образы старообрядцев в русской художественной литературе и живописи, акцентировано внимание на иконопись, литейное мастерство, музейное дело, театр и культовую архитектуру.

На основі кола джерел досліджено віросповідну політику російського самодержавства відносно прихильників православного сектантства й її реалізацію в українських губерніях. Проаналізовано поділ православних сект у законодавчих актах та історіографи, насамперед у роботах сучасників, що був основою для вибору урядового курсу відносно раціоналістичних і містичних сектантських релігійних громад. Охарактеризовано конфесійну політику щодо запобігання поширенню православних сект на українських землях: нагляд за діяльністю православних сектантів, інститут кримінальної відповідальності та практику розгляду судових справ за участю сектантів.

Роль жінки у старообрядницькому середовищі дуже значуща. Саме жінка є хранителькою стародавніх народних традицій, які зберегли свій зв'язок із давньоруським корінням. Особливо яскраво проявляється роль жінки-старообрядки у збереженні жанрів духовного вірша, весільної та календарної пісенно-фольклорної культури старовірів. Старовірки Бессарабії повною мірою зберегли у своєму фольклорі зазначені жанри, що становлять багатий духовний світ старообрядців. Аналізуються окремі форми їх побутової практики.