Релігійне моральне виховання є безперервною працею над формуванням душі й тіла людини для духовного удосконалення. Метою християнського етичного виховання є виявлення, формування та розвиток природних та надприродних задатків душі й тіла, для досягнення єдності життя людини з Божими законами.

Религиозное нравственное воспитание есть беспрерывной работой над формированием души и тела человека для достижения им полного соединения с Богом. Целью христианского этического воспитания есть выявление, формирование и развитие естественных и сверхъестественных задатков души и тела, к постижению единства жизни человека с Божьими законами.

Religion moral education is the continuous work on soul and body formation of the person for full connection with the God. The purpose of Christian ethical education is revealing, formation and development of natural and supernatural inclinations of soul and a body, to comprehension of unity human life with the Divine laws.

Проаналізовано історичні типи відношень науки та релігії як феномени культури європейського суспільства. Протиставлення науки та релігії, ствердження їх незалежності чи домінуючої ролі в культурі розглянуто як історично виправдані, але в сучасному контексті спрощені моделі. Обгрунтовано необхідність дослідження діалогу науки та релігії в культурно-історичному контексті з метою подолання стереотипів, що склалися.

Проанализированы исторические типы отношений науки и религии как феномены культуры европейского общества. Противопоставление науки и религии, утверждение их независимости или доминирующей роли в культуре рассмотрены как исторически оправданные, но в современном контексте упрощенные модели. Обоснована необходимость исследования диалога науки и религии в культурно-историческом контексте с целью преодоления сложившихся стереотипов.

У часи утвердження України як суверенної держави актуальною є проблема перегляду усталених стереотипів мислення, застарілих або хибних тлумачень буття та свідомості. Розглянуто спроби використання антикомунізму для атаки на раціоналізм, філософію й інші суспільні науки, висвітлено соціальні та духовні перспективи України. Проаналізовано проблеми сучасної освіти української держави у світському та релігієзнавчому аспектах. Розкрито теоретико-методологічні засади модернізації української освіти.

Указано, что в период утверждения Украины как суверенного государства актуальной является проблема пересмотра устоявшихся стереотипов мышления, устаревших или ошибочных толкований бытия и сознания. Рассмотрены попытки использования антикоммунизма для атаки на рационализм, философию и другие общественные науки, освещены социальные и духовные перспективы Украины. Проанализированы проблемы современного образования украинского государства в светском и религиоведческом аспектах. Раскрыты теоретико-методологические основы модернизации образования страны.

Обсуждена проблема отношения В. И. Вернадского к религии в контексте соотношения с его научным мировоззрением.

Здійснено ретроспективний аналіз релігійної освіти у професійній підготовці вчителів народних училищ другої половини ХІХ - початку ХХ ст., систематизацію поглядів щодо місця релігії у сучасній українській освітньо-виховній системі. Висвітлено стан опрацювання проблеми у педагогічній, психологічній та релігієзнавчій літературі, у практичній діяльності вищих педагогічних закладів І - ІІ рівнів акредитації. Розроблено і теоретично обгрунтовано зміст курсу релігієзнавства для педагогічного коледжу. Визначено критерії та рівні ефективності його вивчення у педагогічному коледжі. Виявлено можливості курсу релігієзнавства у вихованні релігійної толерантності студентів і значення релігієзнавчих знань у педагогічній діяльності вчителів початкових класів. Доведено, що підвищенню ефективності вивчення релігієзнавства студентами педагогічного коледжу сприяє використання матеріалу курсу у практичній діяльності.

Освещены теоретико-методологические предпосылки исследования непознаного и непознаваемого, проблемы интерпретации их смысловых горизонтов, методологические стратегии и принципы их анализа. Раскрыта специфика непознанного (тайнознания) и непознаваемого как предмета философского анализа и методологические проблемы его постижения. Рассмотрены культурно-исторические модификации непознанного и непознаваемого в дохристианский период (ритуально-мистические, ритуально-магические, иллюзорно-практические). Значительное внимание уделено феномену непознанного и непознаваемого в христианской культуре и его модификациям. Проанализированы трансформации непознанного (тайнознания) и непознаваемого в контексте становления христианской культуры, средневековой культуры, периода Возрождения, а также Нового времени и современной культуры. Акцентировано внимание на трансформациях непознанного (тайнознания) и непознаваемого в исследованиях академика Э. А. Гуляева.

Проаналізовано вплив релігійного виховання на соціалізацію людини через вивчення цінностей, вироблених релігійною свідомістю й втілених у звичаях, на неухильне дотримання принципів, закріплених у Законі Божому. Розглянуто тріаду "наука - релігія - освіта" як інтегрально витлумачений процес, механізм залучення людини до осягнення істини, як можливість вирішення проблеми взаємодії між школою та церквою, що дозволяє, з одного боку, залучити учнів до гуманістичного змісту релігійних цінностей, а з іншого, унеможливлювало б клерикалізацію школи. Зроблено спробу систематизувати умови формування відкритого громадянського суспільства, окреслено види та форми роботи позашкільних закладів, розкрито досвід створення в регіонах центрів християнської культури. Запропоновано ряд рекомендацій щодо вирішення актуальної проблеми масової релігійної освіти та взаємодії органів влади з церковними структурами, розробки й апробування власних програм, відкриття в університетах рілігієзнавчих спеціальностей.

Проанализировано влияние религиозного воспитания на социализацию человека через изучение ценностей, выработанных религиозным сознанием и воплощенных в обычаях, традициях, на неуклонное соблюдение принципов, закрепленных в Законе Божьем. Рассмотрены триада "наука - религия - образование" как интегрально истолкованный процесс, механизм приобщения человека к постижению истины, как возможность решения проблемы взаимодействия между школой и церковью, что дало бы возможность, с одной стороны, привлечь учащихся к гуманистическому содержанию религиозных ценностей, а с другой, делало невозможным бы клерикализацию школы. Сделана попытка систематизировать условия формирования открытого гражданского общества, обозначены виды и формы работы внешкольных учреждений, раскрыт опыт создания в регионах центров христианской культуры. Предложен ряд рекомендаций по решению актуальной проблемы массового религиозного образования и взаимодействия органов власти с церковными структурами, разработка и апробирование собственных программ, открытие в университетах рилигиеведческих специальностей.

The article is sacred to the analysis of education which can become the organic adding to society education, by the effective mean of socialization of man through the study of values, mine-out religious consciousness and incarnate in customs, traditions, through an acquaintance with elements dogma at the steady observance of principles, envisaged in Law Divine.

Представлено історію руського Вільна, яке було містом багатьох культур. З'ясовано, що базовим для книговидання стали осередки релігійної культури - руські (православні й уніатський) монастирі, церкви та братства. Скаталагізовано 128 пам'яток руської релігійної культури. Переважна їх більшість - друковані кириличні видання, решта - 27 польськомовних, одна латиномовна й одна грецькомовна книги. Десять книг не збереглося в жодному примірнику. Найбільше книг було видано у відомих друкарнях дому Мамоничів і Святотроїцького та Святодухівського православних братств. Сфокусовано увагу на комплексному аналізі маловідомого твору Іпатія Потія про Берестейський собор (1597 р.), а також фунерального панегірика Лева Кревзи на похорон Йосафата Кунцевича (1625 р.). Відбулася сакралізація міста внаслідок поширення топосу Богоспасаємого граду. Зазначено, що колосальний пласт пам'яток релігійної культури, виданих друком і поширюваних у Київській митрополії, дозволив сформулювати парадигму кодифікації релігійної культури києво-руського християнства.

Проаналізовано сучасні чинники психологічного супроводу спортсменів найвищих досягнень у контексті забезпечення їх ментального здоров'я. Простежено взаємозв'язок християнства з фізичною культурою та спортом протягом усього існування людства, наведено приклади фальсифікації реального характеру взаємовідносин між ними. Окреслено причини уваги Церкви до фізичної культури та спорту. Обґрунтовано концепцію психологічного забезпечення у системі підготовки спортсменів у спорті найвищих досягнень, засновану на взаємодії спортсмена, тренера, спортивного психолога та спортивного капелана. Доведено взаємозв'язок роботи тренера та спортивного капелана (психолога) з етапами вдосконалення змагальної діяльності у спорті. Уточнено та доповнено інформацію про особливості і задачі забезпечення ментального та духовного здоров'я на різних етапах багаторічної підготовки спортсменів. Проаналізовано вплив спортивного капелана (психолога) на формування фенотипічних властивостей особистості - характер, спрямованість, здібності. Засвідчено, що позитивний вплив на результати діяльності змагання надає формування у спортсменів таких психологічних якостей, як: високий рівень мотивації досягнення, впевненість у собі, цілеспрямованість, стресостійкість, здатність до саморегуляції та самоконтролю. Підтверджено зв'язок наявності розвинених вольових якостей спортсмена (наполегливості, рішучості, відповідальності, дисциплінованості тощо) зі станом його ментального та духовного здоров'я.