На основі теорії Бергсона та її модифікацій у концепціях Б.Кроче та А.Роб-Грійє відтворено кінематографічну модель інтуїтивізму і розглянуто творчість провідних митців Європи даного напряму. Висвітлено досвід кіноінтерпретації класичних бергсонівських теорій - зворотного часу та штучного простору, встановлено особливості художнього втілення концепції аттантизму, школи погляду та принципу речовизму, проаналізовано специфіку осмислення та реалізації зазначених аспектів в європейському кіномистецтві. Досліджено бергсонівську модель романтизму, запропоновано її визначення як теоретичного підгрунтя напряму поетичного реалізму. Показано, що інтуїтивістські кінематографічні пошуки подолали територіальні кордони французького культурного простору і виявили своє яскраве втілення у фільмах представників італійського та іспанського кіномистецтва. Розглянуто кінематографічні особливості бергсонівських категорій зворотного часу та штучного простору, а також принципу речовизму у творчості С.Параджанова.

Досліджено кінематографічну рефлексію теорії З.Фрейда. Проаналізовано досвід кіноінтерпретації трьох складових ортодоксального психоаналізу - теорії позасвідомого, теорії дитячої сексуальності та теорії сновидінь, а також обгрунтовано необхідність їх цілісного осмислення. Акцентовано увагу на доцільності використання у понятійному апараті кінознавчої науки термінів "інтерпретація", "тілесність", "компенсація", що сприяють процесу міжнаукового збагачення, розширенню спектру її методологічних можливостей. Розкрито причину звернення до окремих положень "глибинної психології" К.Г.Юнга та "індивідуальної психології" А.Адлера, які відкривають нові обрії для сучасного кінознавства. Розглянуто доробок митців, які свідомо або позасвідомо використовували концептуальні положення теорії З.Фрейда у своїх фільмах, проаналізовано художні можливості кінотворів психоаналітичної орієнтації.

Досліджено проблему трансформації художньої правди у сучасному ігровому кінематографі. З використанням методів теоретичного аналізу на підставі комплексного підходу розглянуто відношення понять "істина" та "правда" у контексті сприйняття художнього твору - ігрового фільму. Проаналізовано типологію та принципи "правди" у кінотексті та її інтерпретацію реципієнтом. Завдяки аналізу різних художніх течій висвітлено генезу, типологію інтерпретації "правди" на різних етапах еволюції кіномистецтва, у різних течіях ігрового кінематографа. Уточнено класифікацію фільмів за жанрами, типами монтажного мислення.

Досліджено застосування психоаналітичної концепції суб'єкта у теорії кіно та сформульовано критичну стратегію "повернення до психоаналізу", що передбачає реконтекстуалізацію психоаналітичних понять та систематизацію основних розробок у галузі психоаналітичної теорії кіно. Здійснено реконстекстуалізацію ряду понять ("регресія", "психоз", "перверсія", "бажання", "насолода", "погляд") у психоаналітичні тексти. Диференційовано проблемне поле психоаналітичної теорії кіно на проблеми "враження реальності" (l'impression de realite) та кінематографічної ідентифікації як ефектів позиціювання суб'єкта кінематичним апаратом, розкрито їх психоаналітичні імплікації. Доведено неадекватність рецепції ідей засновника психоналітичної теорії кіно Ж.-Л.Бодрі. Обгрунтовано можливості застосування нової стратегії "повернення до психоаналізу" для розробки адекватного способу застосування психоаналітичної концепції у теорії кіно.

Розглянуто питання моральнісної самосвідомості в контексті досвіду кіномистецтва. Увагу приділено духовності сучасного кіномистецтва, кінематографічним традиціям кордоцентризму (любов, милосердя, справедливість, співчуття, співстраждання, прощення), а також проблемам влади, самотності, смерті та безсмертя.

Рассмотрены вопросы маральностного самосознания в контексте опыта киноискусства. Внимание уделено духовности современного киноискусства, кинематографическим традициям кордоцентризма (любовь, милосердие, справедливость, сочувствие, сострадание, прощение), а также проблемам власти, одиночества, смерти и бессмертия.

Розглянуто наріжні поняття моральнісної свідомості в контексті досвіду кіномистецтва. Досліджено етичне й естетичне світоставлення на перетині двох координат "І не залишилось нікого...". Наведено кінематографічні традиції кордецентризму (любов, справедливість, милосердя, співчуття, співстраждання, прощення). Висвітлено моральнісний сенс страждань. Увагу приділено проблемі смерті - безсмертя.

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ370.06 + Ю702.22

Рубрики:

Кіно ті інші форми суспільної свідомості

Гуманізм. Людинолюбство. Милосердя

Шифр НБУВ: Ж22799 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено інтерпретацію проблемного поля кінематографічного досвіду останніх десятиліть XX - початку XXI ст. у контексті теоретичних засад екзистенціалізму, актуальність яких визначається зосередженням уваги суспільства на проблемі екзистенціальності життя людини засобами екранної культури. Розкрито специфіку художньої мови кінематографу, що створює "реальність, реальнішу за саму реальність", ту повсякденність, в якій відбувається самореалізація особистості. Визначено особливості відображення у сучасному кінематографі екзистенційної проблематики свободи та відповідальності. Досліджено нові тенденції в сучасному кінематографі, пов'язані з появою нового реалізму, сюжетності, локальних повсякдених ситуацій на противагу модернізму.

Осуществлена интерпретация проблемного поля кинематографического опыта последних десятилетий XX - начала XXI ст. в контексте теоретических основ экзистенциализму, актуальность которых определяется сосредоточением внимания общества на проблеме экзистенциальности жизни человека средствами экранной культуры. Раскрыта специфика художественного языка кинематографа, создающего "реальность, более реальную, чем сама реальность", ту повседневность, в которой осуществляется самореализация личности. Определены особенности отображения в современном кинематографе экзистенциальной проблематики свободы и ответственности. Исследованы новые тенденции в современном кинематографе, связанные с появлением нового реализма, сюжетности, локальных повседневных ситуаций в противоположность модернизму.

Визначено роль світового кінематографа у розвитку індустрії моди в 1930-х роках. Актуальність теми зумовлена зростанням інтересу вітчизняних науковців до історичних процесів, що відбувалися у галузі світової моди продовж першої половини ХХ ст. Проаналізовано історіографію наукової проблеми; визначено модні стилі, що панували у світовому суспільстві; простежено вплив культових акторів на розповсюдження моди; розглянуто діяльність художників з костюмаів провідних кінокомпаній, які впливали на формування модних тенденцій; проаналізовано участь європейських кутюр'є у створенні одягу для кіноіндустрії.

Досліджено проблему функціонування фольклорних традицій в українському кінематографі 1960-2010-х рр. Встановлено, що витоки українського фольклорного кіно варто шукати у творчості майстрів кіногалузі 1920-1930-х рр.: Д. Демуцького, О. Довженка, І. Кавалерідзе, В. Кричевського, І. Савченка, П. Чардіна тощо. Як мистецький феномен «фольклорне» найбільшого розвитку набуло у 1960-1970-ті рр., коли визначальною для формування стилістики в українському кіно стала поетична традиція народної культури (Б. Івченко, Ю. Іллєнко, М. Мащенко, І. Миколайчук, Л. Осика, С. Параджанов тощо). З кінця 1980-х рр. поетичний напрям у вітчизняній кіногалузі був підданий негласній забороні. Упродовж 2000-2010-х рр. з’явилися кінокартини, в яких живописний візуальний ряд, використання автентичного мистецтва сприяло відродженню фольклорної стилістики у кіномистецтві (О. Володкевич, М. Іллєнко, О. Костюк, І. Правило, Д. Сухолитко-Сабчук, В. Тихий, В. Чабанюк, Г. Яровенко тощо.