Розглянуто сучасні тенденції та перспективи аналізу сценічної образності в театральному мистецтві. На підставі використання системного підходу розкрито синтетичну природу поняття образу, описано його функціональну структуру в аспектах сприйняття, створення та втілення. Визначено зміст понять "особистість", "індивідуальність", "тип", "характер", "темперамент" як основних психологічних категорій театральної ейдології - напряму театрознавчої науки про сценічну образність. Визначено об'єктивні та суб'єктивні детермінанти розвитку та запропоновано універсальну схему для аналізу сценічної образності. Розглянуто жанровий аспект театральної ейдології та параметри оцінки проявів сценічної образності, проаналізовано її стильовий аспект та наведено способи констатування суб'єктивних показників (індикаторів). Встановлено критерії визначення сценічного образу.

Рассмотрены современные тенденции и перспективы анализа сценической образности в театральном искусстве. На основе использования системного подхода раскрыта синтетическая природа понятия образа, описана его функциональная структура в аспектах восприятия, создания и воплощения. Определено содержание понятий "личность", "индивидуальность", "тип", "характер", "темперамент" как основных психологических категорий театральной эйдологии - направления театроведческой науки о сценической образности. Определены объективные и субъективные детерминанты развития и предложена универсальная схема для анализа сценической образности. Рассмотрен жанровый аспект театральной эйдологии и параметры оценки проявлений сценической образности, проанализирован ее стилистический аспект и приведены способы констатирования субъективных показателей (индикаторов). Установлены критерии определения сценического образа.

Досліджено проблему наукового аналізу процесів створення та втілення сценічного образу в театральному мистецтві. Обгрунтовано теоретичну та методологічну базу її вирішення з використанням новітніх методів дослідження у межах театральної ейдології - науки, що вивчає сценічну образність. З метою створення універсальної схеми для аналізу сценічної образності виокремлено й охарактеризовано її функціональну двошарову структуру - об'єктивну й суб'єктивну. У даних структурах розглянуто жанровий аспект театральної ейдології та параметри оцінювання проявів сценічної образності, проаналізовано її стильовий аспект та наведено способи констатування суб'єктивних показників (індикаторів). Створено універсальну систему критеріїв можливості ейдологічного аналізу ("критеріїв допуску"), наведено рекомендації щодо застосування визначених детермінант у дослідженні сценічної образності у будь-якій площині існування.

Розглянуто проблему формування у молодших школярів умінь сценічного втілення музичних образів у позашкільній діяльності. Здійснено теоретичний аналіз наукової літератури з питань дослідження. Уперше розроблено та обгрунтовано методику формування умінь сценічного втілення музичних образів в учнів молодших класів у процесі ансамблевого співу. Уточнено поняття "уміння сценічного втілення музичних образів", охарактеризовано його сутність, зміст, компонентну структуру, критерії, показники та рівні сформованості у молодших школярів. Удосконалено особливості індивідуально-диференційного підходу до музичного навчання учнів молодших класів. Зазначено, що методична модель передбачає такий комплекс методів і прийомів роботи з молодшими школярами, як художній тренінг, виконання завдань пізнавально-пошукового, оцінювального та творчого характеру та виконання вправ на розвиток і корекцію вокальних умінь, умінь ансамблевого співу, формування елементів сценічної техніки. За допомогою експериментальної перевірки запропонованої методики підтверджено її результативність. Зауважено, що показники готовності молодших школярів експериментальної групи значно перевищують аналогічні у школярів контрольної групи.

Наведено огляд публікацій, автори яких аналізують роль фольклору й народних обрядів у процесі образного перевтілення. Розглянуто зародження театру, міфи та легенди щодо процесів його появи, охарактеризовано особливості еволюції його становлення. Наведено ситуації перевтілення у старовинних міфах, легендах і казках. Пояснено зміст міфологічного перевтілення. З'ясовано причини сакрального ставлення до сутності перевтілення. Представлено зразки творів античних поетів, українського фольклору та сакральних народних обрядів із театральними елементами перевтілення. Декодовано засоби міфологічного характеру, що використовуються в образному перевтіленні. Обгрунтовано естетичну функцію драматичної гри в магічних обрядових дійствах як джерело появи театру.

Простежено взаємозв'язок феномена видовища з сучасними модними показами. Звернено увагу на необхідність комплексного вивчення моди як феномена сучасної видовищної культури, його специфіки та зв'язку з основними соціокультурними, мистецько-естетичними й технологічно-інноваційними запитами. Проаналізовано поняття дефіле як своєрідної форми театрального дійства. Наголошено, що сучасні модні покази - це приклад вдалого візуально-слухового мистецького синтезу.

Простежено взаємозв'язок феномена видовища з сучасними модними показами. Звернено увагу на необхідність комплексного вивчення моди як феномена сучасної видовищної культури, його специфіки та зв'язку з основними соціокультурними, мистецько-естетичними й технологічно-інноваційними запитами. Проаналізовано поняття дефіле як своєрідної форми театрального дійства. Наголошено, що сучасні модні покази - це приклад вдалого візуально-слухового мистецького синтезу.

Досліджено природу художньої образності взагалі та театральної зокрема. Методологічною основою дослідження є застосування загального наукового принципу об'єктивності, історичності, аналітичного, культурологічного та компаративного методів при аналізі фактологічного матеріалу з проблем художнього образу. Запропоновано власне визначення поняття "Художній образ" та вводить в ужиток термін "Театральна вертикаль" для позначення образного вектору театрального твору. Розширюються існуючі тлумачення художнього образу, що сприятиме формуванню образного мислення нового покоління театральної режисури.

Наведено огляд публікацій, автори яких аналізують роль фольклору й народних обрядів у процесі образного перевтілення. Розглянуто зародження театру, міфи та легенди щодо процесів його появи, охарактеризовано особливості еволюції його становлення. Наведено ситуації перевтілення у старовинних міфах, легендах і казках. Пояснено зміст міфологічного перевтілення. З'ясовано причини сакрального ставлення до сутності перевтілення. Представлено зразки творів античних поетів, українського фольклору та сакральних народних обрядів із театральними елементами перевтілення. Декодовано засоби міфологічного характеру, що використовуються в образному перевтіленні. Обгрунтовано естетичну функцію драматичної гри в магічних обрядових дійствах як джерело появи театру.