Проаналізовано теоретичні відомості з історії вокально-педагогічного мистецтва та викладено навчально-методичний матеріал з розвитку індивідуальних можливостей сценічної майстерності майбутнього педагога. Розглянуто особливості сценічної підготовки виконавця. Увагу приділено питанням діафрагмального дихання як заспокійливого засобу та проблемам роботи над вимовою. Наведено деякі медичні рекомендації.

Проанализированы теоретические сведения по истории вокально-педагогического искусства и изложен учебно-методический материал по развитию индивидуальных возможностей сценического мастерства будущего педагога. Рассмотрены особенности сценической подготовки исполнителя. Внимание уделено вопросам диафрагмального дыхания как успокаивающего средства и проблемам работы над произношением. Даны некоторые медицинские рекомендации.

На підставі структурно-функціонального принципу визначено взаємозв'язок морфологічних одиниць сценічного мистецтва (театру, театральності, системи, сценічного жанру, театральної форми) для дослідження концептуальних координат явища. З урахуванням історичного підходу розглянуто системи містерійного театру, висвітлено явища жанру містерії, а також дотичних або похідних від нього. Показано особливості жанру поетики містерії, а також похідних від нього театральних форм, що виступають у ролі імітаторів, симулякрів і двійників.

Висвітлено історію Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого. Наведено робочі програми основних навчальних курсів кафедри організації та управління театральною справою. Розглянуто проблеми ефективності реклами в сучасному театрі. Особливу увагу приділено історії українського театрального менеджменту, українському театру модерну початку ХХ ст. Розглянуто систему управління театральною справою в другій половині 1920 - середині 1930-х рр.

Освещена история Киевского государственного института театрального искусства им. И.К.Карпенка-Карого. Приведены рабочие программы главных учебных курсов кафедры организации и управления театральным делом. Рассмотрены проблемы эффективности рекламы в современном театре. Особое внимание уделено истории украинского театрального менеджмента, украинского театра модерна начала ХХ в. Описана система управления театральным делом во второй половине 1920 - середине 1930-х гг.

Розглянуто проблеми театру, викладено новітні підходи до художньої культури, визначено механізми її саморегуляції та сегменти ресурсної бази. Проаналізовано проблему театральних текстів в аспекті інтертексту. Висвітлено роль сучасної української драматургії в контексті теорії поколінь. Описано акторські технології європейського експериментального театру як етичний вимір культури ХХ ст.

Рассмотрены проблемы театра, изложены новейшие подходы к художественной культуре, определены механизмы её саморегуляции и сегменты ресурсной базы. Проанализирована проблема театральных текстов в аспекте интертекста. Освещена роль современной украинской драматургии в контексте теории поколений. Описаны актерские технологии европейского экспериментального театра как этическое измерение культуры ХХ ст.

Розглянуто питання філософії театру Л.Курбаса, розкрито витоки ідеї інтертекстуальності філософського світогляду. Проаналізовано проблему синергії в театрі Л.Курбаса, семіотику театральності у його теоретичних роботах, особливості звертання до архетипів культури в контексті модернізації театрального буття в творчості. Висвітлено історію педагогічної практики Л.Курбаса у мистецькому об'єднанні "Березіль", експресивний реалізм у сценографічній практиці даного об'єднання та культурну "контрреформацію" наприкінці 1920 - на початку 1930-х рр. в Україні, співробітництво Л.Курбаса та М.Куліша у контексті діалогічної моделі творчості.

Рассмотрены вопросы философии театра Л.Курбаса, раскрыты истоки идеи интертекстуальности философского мировоззрения. Проанализированы проблема синергии в театре Л.Курбаса, семиотика театральности в его теоретических работах, особенности обращения к архетипам культуры в контексте модернизации театрального бытия в творчестве. Освещены история педагогической практики Л.Курбаса в художественном объединении "Березиль", экспрессивный реализм в сценографической практике данного объединения и культурная "контрреформация" конца 1920 - начала 1930-х гг. в Украине, сотрудничество Л.Курбаса и Н.Кулиша в контексте диалогической модели творчества.

Обгрунтувано теоретичні основи та сформовано новий підхід до побудови дієвої системи державного регулювання театральної діяльності з урахуванням історичного досвіду взаємин держави та театру в Україні. Запропоновано концепцію побудови системи державного регулювання театральної діяльності на засадах системного підходу з визначенням його мети, завдань, принципів, структури, об'єктів і суб'єктів, що покладено в основу формування конкретних механізмів державного регулювання даної сфери. Досліджено роль та функції сучасного театру у соціально-культурному розвитку суспільства. З'ясовано особливості функціонування театрів і формування театрального ринку за умов ринкової економіки. Виявлено характерні риси державного регулювання театрального мистецтва на різних етапах розвитку української держави. Визначено пріоритетні напрямки державної політики у сфері театральної діяльності за сучасних умов. Показано шляхи вдосконалення організаційно-правового забезпечення державного регулювання театральної діяльності. Розроблено підхід до здійснення фінансової підтримки театрів, який полягає у впровадженні багатоканальної чотирирівневої системи фінансування комерційних і некомерційних театрів з різною організаційно-правовою формою за ринкових умов.

Присвячено науково-теоретичному обґрунтуванню та розробленню методичних і практичних рекомендацій щодо організаційно-економічних форм підприємництва в сучасному українському репертуарному театрі, який згідно з чинним законодавством України є неприбутковим. Експериментально доведено, що театр як суб'єкт господарювання продукує унікальний економічний результат у сфері відтворення (рекреації) найважливішого в життєдіяльності соціуму ресурсу - людського капіталу, якість і рівень якого визначає ступінь продуктивного довголіття соціуму. Цей феномен має посилюватися за умови створення оголошених державою креативних індустрій. У результаті економіко-математичного моделювання встановлено, що індустрієгенез у театральній галузі може відбутися лише за умови прояву підприємливості всіма її суб'єктами. У репертуарних театрах організаційно-економічні форми підприємництва повинні мати на меті передусім не фінансовий, а важливий соціальний результат - задоволеність глядачів, які приносять у театр свої гроші. Аналіз можливостей для підприємництва в репертуарних театрах свідчить про два організаційно-економічних напрями в їх діяльності, таких як маркетинг партнерських відносин та інтрапренерське продюсування, що знайшло підтвердження в емпіричному дослідженні на базі Харківського академічного театру музичної комедії.

Досліджено сценічний простір як універсалію художньої культури у контексті поняттєвого апарату сучасного мистецтвознавства. З метою концептуалізації поняття сценічного простору здійснено аналіз його гносеологічного інструментарію, зокрема: культурний простір, простір культури, художній простір, театральний простір, простір театру, простір сцени, ігрова діяльність, дизайн сценічного простору, сценографія, а також поняття "театральність" та "сценічність". У підсумку визначено, що сценічний простір - це певна існуюча в просторі і часі локація, в межах якої відбувається процес створення та сприйняття глядачем твору сценічного мистецтва.