Уперше в українській етнопедагогіці розглянуто проблему зміцнення духовного здоров'я школярів засобами музики церковних дзвонів. На широкій джерельній базі висвітлено їх запровадження та використання з часів Русі-України. Наведено шляхи залучення сучасних дітей і підлітків до сприймання даної музики на уроках валеології, музики та інших заняттях, у позакласній і позашкільній роботі.

Впервые в украинской этнопедагогике рассмотрена проблема укрепления духовного здоровья школьников средствами музыки церковных колоколов. На широкой базе источников освещено их внедрение и применение со времен Руси-Украины, показано место колокольных звонов в церковном обряде и народных обычаях. Приведены пути привлечения современных детей и подростков к восприятию колокольной музыки на уроках валеологии, музыки и других занятий, во внеклассной и внешкольной работе.

Розглянуто сутнісні характеристики педагогіки дзвонарського мистецтва (кампанології), креативність використання якої в системі шкільної освіти є пріоритетним чинником підвищення інтересу учнів до навчання; визначено та обгрунтовано теоретичні засади кампанології. Проаналізовано її роль у духовному розвитку підростаючої особистості. Розкрито значення поняття "духовність", визначено її компоненти. Окреслено перспективи розвитку кампанології, які полягають у теоретичному обгрунтуванні нововведень у змісті мистецької освіти, визначенні диспозиції між інноваційними та традиційними підходами до НВП, окресленні провідних напрямів зрушень у системі мистецької освіти. Визначено пріоритетні напрямки її розвитку.

Рассмотрены сущностные характеристики педагогики колокольного искусства (кампанологии), креативность использования которой в системе школьного образования является приоритетным фактором повышения интереса учащихся к обучению; определены и обоснованы теоретические основы кампанологии. Проанализирована ее роль в духовном развитии подрастающей личности. Раскрыто значение понятия "духовность", определены ее компоненты. Спрогнозированы перспективы развития кампанологии, которые заключаются в теоретическом обосновании нововведений в содержании художественного образования, определении диспозиции между инновационными и традиционными подходами к УВП, детализации ведущих направлений сдвигов в системе художественного образования. Определены приоритетные направления ее развития.

The article highlights the essential characteristics of pedagogics of bell-ringing art. Its role in spiritual development of the rising individuality is analyzed. The meaning of the notion of spirituality is revealed.

Висвітлено історіографію та джерела вивчення дзвонів і дзвонарського мистецтва України. Показано внесок багатьох дослідників у формування наукових уявлень про українське дзвонарство, міру розробленості окремих його питань. Акцентовано увагу на становленні українського кампанологічного джерелознавства та значення цієї галузі науки як підгрунтя для дослідження дзвонарства та формування його джерельної бази. Осмислено нові погляди на історію появи дзвонів і розвиток дзвонарського мистецтва. Розглянуто факти, що підтверджують побутування бил, бубенців і дзвінків у давній дохристиянській Україні. У розвої дзвонарства в ранньомодерній добі підкреслено формування яскравих національних особливостей. Розкрито церковні засади дзвоніння, їхнє функціонування в церковному обряді й уставні приписи та поширення в українських церквах. Досліджено історію споруд для дзвонів, функції дзвіниць. Вивчено способи підвішування дзвонів і дзвоніння. Подано інформацію про збереження цих музичних інструментів та їх реквізиції. Особливу увагу приділено життю та діяльності дзвонарів, їх навчанню та турботі про них громади, що забезпечувало розвій мистецтва гри на дзвонах. Проаналізовано відображення дзвонів та дзвонінь у народній культурі, красному письменстві, візуальних мистецтвах, музиці, що засвідчує велике значення дзвонарства в духовному житті народу. Створено електронну базу даних на CD "Давні дзвони України (ХІ - ХVІІІ ст.)" із розгорнутим списком використаних архівних і літературних джерел.

Вперше здійснено системне дослідження дзвонарської культури України як соціокультурного феномена. Міждисциплінарне вивчення звершено на основі залучення широкого кола історіографічних джерел, що визначило створення фактично нового напряму сучасної української гуманітаристики - кампанології. Визначено, що дзвонарська культура України охоплює відливання дзвонів і будівництво споруд для них, церковну й світську функцію, підготовку дзвонарів, створення ними музичних дзвонарських композицій, а також розповсюдження дзвонарства в суспільно-побутовій, церковно-сакральній та народно-обрядовій сферах. Розглянуто процеси формування та розвитку протягом століть дзвонів і дзвонарського мистецтва на українських теренах. Запропоновано наукові уявлення щодо дзвонарства України, розроблено окремі, особливо значущі питання, а також їх своєрідне відображення в різноманітних видах мистецтва: у красному письменстві, архітектурі, живописі, музиці. Запропоновано напрям наукового пошуку, що здійснюється в річищі світового й українського кампанологічного джерелознавства, що складає надійне теоретичне підгрунтя для глибокого й усебічного дослідження вітчизняного дзвонарства, головних функцій дзвонів і дзвонінь, способів гри на цих ідіофонах, мистецтва створення дзвонарями музичних композицій, періодизації історичного розвитку, виявлення національних ознак, регіональних особливостей, а також упорядкування наукової термінології. Осмислено нові погляди на історію появи дзвонів і розвитку дзвонарського мистецтва в Україні. Розглянуто факти, що підтверджують побутування тут бил, бубенців, дзвінків в дохристиянський і ранньохристиянський періоди й у барокову добу, коли у формах і декорі інструментів визначається формування національних рис. Охарактеризовано уставні засади дзвоніння, функціонування різних способів биття в била, клепала й дзвони у церковному обряді, поширеність музики цих ідіофонів у міському та сільському побуті. В історичному дискурсі відображено процес побудови архітектурних споруд для бил і дзвонів. Визначено функції дзвіниць, способи підвішування дзвонів і дзвоніння, а також умови збереження цих музичних інструментів, їх реквізиції. Приділено увагу життю та діяльності дзвонарів, їх професійному вишколу, моральності, турботі громад щодо церковних музик. Це забезпечувало розвиток мистецтва гри на билах і дзвонах, його позитивне сприйняття. Доведено, що дзвони та їх музика є важливою складовою української культури, своєрідним феноменом, що поєднує особливий сакральний смисл, який знайшов широке відлуння в народній культурі, творчості прозаїків, поетів, у візуальних мистецтвах, музичній творчості - композиторській і виконавській.

Мета роботи - увести до наукового обігу нові археологічні матеріали, здійснити аналіз форм наборів дзвонів бяньчжун, систем їх комплектування та особливостей звуковидобування. На основі давніх текстів, історичних й археологічних джерел визначити їх функції і значення інструмента в обрядах, церемоніях та суспільній ієрархії (система рангів). Застосовано методологію та методику системного дослідження, що поєднують методи музичної археології з методикою органологічних (інструментознавчих) досліджень. З початку правління династії Чжоу (1122 - 247 рр. до н. е.) бяньчжун стає одним із головних інструментів у двірцевих ритуалах і церемоніях. інструмент складається з набору різних за розмірами дзвонів мигдалеподібної форми без язичка, настроєних у певних тонах і розміщених на дерев'яній рамі в один, два чи три ряди. Характерною особливістю цих інструментів є коротка тривалість звуку, що дає можливість на одному дзвоні видобувати (в залежності від місця ударів по корпусу) два звуки різної висоти. Вони настроєні за хроматичною 12-ступеневою шкалою люй-люй. Згідно з системою аристократичних рангів, зафіксованою у давніх текстах, правила використання наборів дзвонів та їх кількість відображали соціальний статус їх володаря. Зроблено першу спробу інструментознавчого аналізу дзвонів бяньчжун доби бронзи, їх хронологічної систематизації та кількісних співвідношень згідно до суспільної рангової ієрархії. Впровадження матеріалів статті до європейського музикознавства стане поштовхом для проведення подальших порівняльних студій музичних інструментів Сходу і Заходу в галузі музичної археології.

На основі широкого кола джерел уперше виокремлено побутування дзвонів і функції їхньої музики в історико-географічному регіоні України Покуття. Окрім церковного використання перед, під час і після богослужень, ці унікальні інструменти, як і споруди для них, виконували важливу роль у світському житті. Показано прагнення парафіян мати набори дорогих у всі часи дзвонів. Згадано окремі пам'ятки відливництва на теренах краю. Специфіка побутування дзвонів і їхніх звучань у різних ситуаціях знайшла відлуння в народній культурі Покуття, творчості його прозаїків і поетів, майстрів візуальних мистецтв, композиторів.

Окреслено результати кампанологічних студій, що прослідковують на базі широкого кола джерел і відповідних досліджень формування наукових уявлень про дзвонарську культуру України. Подано нові погляди на історію дзвонів і дзвонарського мистецтва, значення місцевих приписів дзвонінь у церковному обряді та світські функції. Осмислено відображення дзвонів і дзвонінь у народній культурі, красному письменстві, візуальних мистецтвах, музиці, що засвідчує велике значення дзвонарства в духовному житті народу. Визначено напрями нових досліджень.

Мета роботи - увести до наукового обігу нові археологічні матеріали, здійснити аналіз форм наборів дзвонів бяньчжун, систем їх комплектування та особливостей звуковидобування. На основі давніх текстів, історичних й археологічних джерел визначити їх функції і значення інструмента в обрядах, церемоніях та суспільній ієрархії (система рангів). Застосовано методологію та методику системного дослідження, що поєднують методи музичної археології з методикою органологічних (інструментознавчих) досліджень. З початку правління династії Чжоу (1122 - 247 рр. до н. е.) бяньчжун стає одним із головних інструментів у двірцевих ритуалах і церемоніях. інструмент складається з набору різних за розмірами дзвонів мигдалеподібної форми без язичка, настроєних у певних тонах і розміщених на дерев'яній рамі в один, два чи три ряди. Характерною особливістю цих інструментів є коротка тривалість звуку, що дає можливість на одному дзвоні видобувати (в залежності від місця ударів по корпусу) два звуки різної висоти. Вони настроєні за хроматичною 12-ступеневою шкалою люй-люй. Згідно з системою аристократичних рангів, зафіксованою у давніх текстах, правила використання наборів дзвонів та їх кількість відображали соціальний статус їх володаря. Зроблено першу спробу інструментознавчого аналізу дзвонів бяньчжун доби бронзи, їх хронологічної систематизації та кількісних співвідношень згідно до суспільної рангової ієрархії. Впровадження матеріалів статті до європейського музикознавства стане поштовхом для проведення подальших порівняльних студій музичних інструментів Сходу і Заходу в галузі музичної археології.

Представлено своєрідний літопис, в якому висвітлено розвиток і формування наукових уявлень про дзвонарську культуру не тільки України, а й в цілому в культурі народів світу. Ретельно задокументовано діяльність Луцького історико-культурного заповідника, фестивалю дзвонарів "Благовіст Волині" та єдиного в Україні музею дзвонів. Хронологічно узагальнено значний фактологічний матеріал із архіву авторки. Зазначено, що вона знайшла своє покликання не лише у намаганні відродити традиції забутого дзвонового мистецтва Волині, але й у збереженні самих дзвонів, їх музеєфікації, паспортизації, описові та визначенні музичних характеристик. Викладено результат 30-и річної праці, де всебічно і аргументовано подано нові погляди на кампанологію і розвиток дзвонарського мистецтва, осмислено також відображення дзвонів і дзвонінь у пісенно-поетичній, мистецькій та музичній творчості. Окремий підрозділ праці присвячено практично невідомому в Україні музичному інструменту карильйону, який занесено до культурної спадщини ЮНЕСКО. Подано інформацію про дзвонарів, фестиваль "Благовіст Волині", музей дзвонів, а також про культурно-освітні заходи, які проводилися з метою привернення уваги до самих дзвонів і дзвонового мистецтва. Вміщено додатки де подані різні документи, фото дзвонарів та інші цікаві матеріали.