Висвітлено життєвий шлях і подвижницьку діяльність музиканта-педагога, дослідника кобзарства Криму та Кубані О.Нирка. Проаналізовано його науково-дослідницьку спадщину - 24 кобзарознавчі праці, наведено бібліографію публікацій музиканта. Охарактеризовано постаті кобзарів-бандуристів даних регіонів, зокрема, Р.П.Чобітька (1894 - 1974), С.С.Лазаренка, К.П.Йоржа (1893 - 1963), І.Шеремета, А.Цемка, М.Баханця (1897 - 1975), О.Корнієвського. Увагу приділено Ялтинському музею кобзарства Криму та Кубані. Вміщено неповний реєстр прізвищ кубанських кобзарів-бандуристів.

Освещены жизненный путь и подвижницкая деятельность музыканта-педагога, исследователя кобзарства Крыма и Кубани А.Нирко. Проанализировано его научно-исследовательское наследие - 24 кобзароведческих труда, приведена библиография публикаций музыканта. Охарактеризованы личности кобзарей-бандуристов данных регионов, в частности, Р.П.Чобитко (1894 - 1974), С.С.Лазаренко, К.П.Йоржи (1893 - 1963), И.Шеремета, А.Цемко, М.Баханца (1897 - 1975), А.Корниевского. Внимание уделено Ялтинскому музею кобзарства Крыма и Кубани. Предложен неполный регистр фамилий кубанских кобзарей-бандуристов.

Висвітлено діяльність Г.Хоткевича - дослідника кобзарського мистецтва, етномузикознавця та інструментознавця, який заклав основи системного підходу щодо вивчення музичних інструментів, що побутують в Україні. Зазначено, що багатогранна діяльність Г.Хоткевича глибоко пов'язана з народною творчістю і має величезне значення для долі кобзарів і кобзарства в Україні.

Освещена деятельность Г.Хоткевича - исследователя кобзарского искусства, этномузыковеда и инструментоведа, заложившего основы системного подхода к изучению музыкальных инструментов, которые бытуют в Украине. Указано, что многогранная деятельность Г.Хоткевича глубоко связана с народным творчеством и имеет большое значение для судьбы кобзарей и кобзарства в Украине.

Розглянуто історіографію наукових досліджень загальних проблем виникнення, розвитку та функціонування лірництва і кобзарства. Охарактеризовано репертуар українських лірників і кобзарів: пісні релігійного змісту (набожні і з моралізаторською тенденцією), псалми, канти, молитви, акафісти, похоронні голосіння, духовні вірші.

Рассмотрена историография научных исследований общих проблем возникновения, развития и функционирования лирничества и кобзарства. Охарактеризован репертуар украинских лирников и кобзарей: песни религиозного содержания (набожные и с морализаторской тенденцией), псалмы, канты, молитвы, акафисты, похоронные причитания, духовные стихи.

Розглянуто пародійні думи, які за способом виконання, поетичними засобами належать до українського епосу, а за змістом і ставленням до них самих виконавців - до пародій. Зазначено, що пародійні та традиційні думи мають спільні характеристики: їх виконували ті самі кобзарі чи лірники; той самий спосіб виконання - речитатив; для пародійних дум характерні словесні звороти, слова й образи, які в корпусі народних дум є традиційними.

Рассмотрены пародийные думы, которые по способу исполнения, поэтическим средствам принадлежат к украинскому эпосу, а по содержанию и отношению к ним самих исполнителей - к пародиям. Указано, что пародийные и традиционные думы имеют общие характеристики: их исполняли те же кобзари или лирники; тот же способ исполнения - речитатив; для пародийных дум характерны словесные обороты, слова и образы, которые в корпусе народных дум являются традиционными.

Проаналізовано актуальні проблеми збереження, функціонування та розвитку народно-музичного інструментарію в сучасній соціокультурі. Розглянуто спадкоємність європейських культурних традицій у творчості мандрівних музикантів. Висвітлено міжнародний досвід регулювання діяльності "культурних" індустрій, досліджено європейський вплив на розвиток української культури. Наведено матеріали про концертно-просвітницьку діяльність волинських бандуристів у контексті побудови духовної культури нації. Розкрито роль церковних братств у популяризації духовного співу в Україні. Проаналізовано творчу спадщину українських фольклористів, етнографів, збирачів старожитностей, показано їх суттєвий внесок у справу збереження народних традицій і репертуару. Висвітлено проблему ідентифікації кобзарства, показано його вплив на формування національної самосвідомості українців. Розглянуто особливості зображення постатей народних музикантів у мистецтві (образотворчому, театральному та літературному).

Проанализированы актуальные проблемы сохранения, функционирования и развития народно-музыкального инструментария в современной социокультуре. Рассмотрена преемственность европейских культурных традиций в творчестве бродячих музыкантов. Освещен международный опыт регулирования деятельности "культурных" индустрий, исследовано европейское влияние на развитие украинской культуры. Приведены материалы о концертно-просветительской деятельности волынских бандуристов в контексте формирования духовной культуры нации. Раскрыта роль церковных братств в популяризации духовного пения в Украине. Проанализировано творческое наследие украинских фольклористов, этнографов, собирателей старожитностей, показан их существенный вклад в дело сохранения народных традиций и репертуара. Освещена проблема идентификации кобзарства, показано его влияние на формирование национального самосознания украинцев. Рассмотрены особенности изображения личностей народных музыкантов в искусстве (изобразительном, театральном и литературном).

Проаналізовано роль кобзарства у процесах державотворення в етно-національному та культурологічному аспектах. Розглянуто питання узагальнення музичної Шевченкіани Чернігівщини. Висвітлено творчість Т. Г. Шевченка як складову репертуару українських бандуристів у закордонних країнах. Увагу приділено філософсько-естетичним особливостям спадщини Т. Г. Шевченка, розкрито етнокультурні основи його поезії, кобзарські мотиви у творах українських емігрантів.

Проведено аналіз трансформації традиції кобзарів і ліриків Слобожанщини, їх ролі в українській музичній культурі. На підставі фактологічного й архівного матеріалу досліджено функціонування слобідських кобзарських об'єднань. Розглянуто становлення та розвиток національних традицій народного виховання та музичного виконавства. Особливу увагу приділено дослідженню структури, головним принципам і нормам морально-етичної кобзарсько-лірницької концепції. Надано загальну характеристику представників кобзарсько-лірницьких організацій та визначено регіональні особливості трансформації традиції кобзарсько-лірницької співогри кінця XIX - початку XX ст. Обгрунтовано необхідність використання позитивного досвіду кобзарсько-лірницької традиції, її наукової реконструкції за умов сучасного художнього процесу.

Проведено філософський аналіз світоглядної системи носіїв співоцької традиції Слобідської України (кобзарів, лірників, стихівничих). Визначено основні чинники формування світогляду слобідських традиційних співців (сліпота, старцівська субкультура, культура українського бароко, козацтво). Запропоновано структуру та визначення світогляду кобзарів та лірників Слобідської України. Проаналізовано сакральний та профанний модуси буття українського традиційного співця. Досліджено аксіологічну складову співоцького світогляду, запропоновано поняття співоцького етосу. Визначено соціокультурні функції кобзарів і лірників в українському традиційному суспільстві.

Вперше розглянуто процес генези й еволюції, стагнації та ренесансу ладкової кобзи як цілісного художньо-естетичного явища української культури. На численних прикладах показано шляхи історичної міграції української кобзи й її перетворення в російську домру, а також сучасний ренесанс інструмента та повернення його з небуття. З'ясовано вплив кобзи на розвиток історичного інструментознавства в його українській ментальності. Надано дефініцію та визначено наукову концепцію класичної кобзи як сольного, тембрового, народного інструмента, що має квінтовий стрій, який відповідає ладовим особливостям української народної музики та дозволяє інтерпретувати фольклорні, академічні та сучасні авторські опуси. Здійснено методичні узагальнення процесу кобзового конструювання та виконавсько-педагогічного досвіду на кафедрі народних інструментів Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського. Доведено, що класична кобза, порівняно з чотириструнною домрою, має свою виконавську та педагогічну специфіку, не дивлячись на загальні методичні підходи, які допомагають у формуванні академічного статусу обох інструментів. Представлено взаємну підпорядкованість всіх супутніх даному феномену елементів у єдиному комплексі, що надає даному явищу особливої, символічної значущості й унікальності.

Розглянуто творчість лірників і кобзарів України, досліджену науковцями в історико-педагогічній сфері у другій половині XIX - першій чверті XX ст. у контексті виховання молоді на засадах народної педагогіки та народної культури. Висвітлено наукові праці зазначеного періоду, в яких кобзарство та лірництво розглянуто як феномен української культури.

Досліджено кобзарство Кримського регіону як історико-культурний феномен другої половини XX ст. - початку XXI ст. Вперше на основі виявлених і введених до наукового обігу архівних матеріалів створено теорію регіонального кобзарознавства як самостійного розділу сучасної етномузикології. Відтворено специфіку кобзарського руху досліджуваного періоду в Криму (по осередках і персоналіях). Простежено творчу діяльність непересічних діячів кобзарського руху О. Ф. Нирка (1926 - 2005), В. І. Дяденка (1930 р. н.), В. І. Хелемелі (1935 - 1983), М. Л. Ковальського (1906 - 1986), В. Д. Сухенка (1937 р. н.) та ін., професійних і самодіяльних колективів, що пов'язані з пропагандою духовної традиції. Зазначено, що жанрова семантика кантів і псальм забезпечує впровадження релігійної семантики у сучасний концертний репертуар виконавців на бандурі задля збереження спадкоємності духовної традиції кобзарства.

Сведения о Коркуте содержатся в древнетюркском эпосе "Китаб-и дэдэм Коркут" ("Книга моего деда Коркута") вместе с другими народными сказаниями Х - ХV вв. Он известен как шаман и знахарь, изобретатель кобыза/кобуза - музыкального инструмента, которому приписывались волшебные свойства. Жил Коркут, согласно легенде, больше 200 лет, пока звучал его кобыз. Во все времена его последователи, игроки на кобызе (кобызчи), также выполняли функции шаманов, знахарей и провидцев, наставников и воспитателей. Развитая музыкальная культура кочевых тюркоязычных народов позднего средневековья нашла отражение не только в письменных, исторических, но и археологических источниках. В Западной Европе подобные кобызу и гудку смычковые музыкальные инструменты - ребек, фидула или фидель. Эти "братья" кобыза считаются "прадедами" скрипки. Позднее название "кобыз/кобуз" перешло на украинский лютнеподобный струнный щипковый музыкальный инструмент - кобзу.

Розглянуто актуальні питання дослідження епічного спадку українських традиційних народних співців (кобзарів, лірників, стихівничих та інших). Подано інформацію про історичні, національні, духовні, культурні, художні, естетичні, сакральні та символічні константи української епічної спадщини. Висвітлено значення епосу у формуванні української нації, психофізіологічні феномени впливу епічних творів на людський організм. Розкрито особливості кобзарсько-лірницького епосу в порівнянні з епосом автентичних співців-музикантів інших народів світу. Увагу приділено дослідженню історичних і новаторських шкіл, способів, стилів гри на кобзарських інструментах, основам традиційного виконання епічних творів, трансформації епічного виконавства народних співців у XX ст. Обговорено дискусійні теми, що торкаються засад сучасного відродження кобзарсько-лірницької епічної традиції, особливостей нинішньої репрезентації епічних творів, перспектив творення сучасного епічного репертуару. Розглянуто практичні питання, пов'язані з культивуванням у суспільстві епічної творчості, формуванням спільнот шанувальників у вітчизняних і чужоземних середовищах, пошуком концептів виховання сучасного слухача.

Наведено статті видатних учених теоретиків і практиків України, Канади, Польщі, Німеччини, Білорусі, Лівану, Бельгії, росії, в яких розглянуто широкий спектр етноінструментознавчих знань, починаючи від актуальних питань польової експедиційної роботи до глибоких транскрипційних й аналітичних структурно-типологічних розглядів і науково-реконструктивних експериментів. Розглянуто проблеми історії та теорії етноінструментознавства в Україні та закордоном. Увагу приділено біо-психологічним та етно-генетичним факторам поліпластового сприйняття та структурування традиційної інструментальної музики. Висвітлено питання про традиційний ансамблевий інструменталізм на Гуцульщині. Розглянуто ідеї етноінструментознавчої концепції Г. Хоткевича і сучасні проблеми музичної етнопедагогіки. Проаналізовано джерела вивчення західноукраїнської народноінструментальної ансамблевої традиції.

Науково-методологічний рівень кобзарознавчої та етноорганологічної думки в Україні та за кордоном на сьогодні досягнув такої критичної межі свого розвитку, яка поставила ці галузі перед вибором між "кабінетним" теоретизуванням, відірванним від живого функціонування традиційної інструментальної та кобзарсько-лірницької музики у побуті, та практичним втіленням науково-реконструктивного ії відтворення в сучасному континуумі всуціль десакралізованого й деморалізованого суспільства. Представлено статті видатних учених теоретиків і практиків України, Канади, Польщі, Німеччини, Бєларусі, Лівану, Бельґії, росії, в яких розглянуто широкий спектр етноінструментознавчих знань, починаючи від актуальних питань польової експедиційної роботи до глибоких транскрипційних й аналітичних структурно-типологічних розглядів та науково-реконструктивних експериментів. Висвітлено теоретичні та пракичні засади виконавської реконструкції бандурних транскрипцій Філарета Колесси. Проаналізовано транскрибування як елемент аналітичного дослідження. Увагу приділено етнопедагогіці як концептові виховної системи кобзарських шкіл. Здійснено реконструкцію музики старосвітських композицій (дум).