Розглянуто комплекс дефініцій та іманентні жанрові характеристики, що визначають специфіку фортепіанного етюду. Змодельовано жанрово-семантичний інваріант і запропоновано типологію фортепіанного етюду. Шлях еволюції жанру розкрито у широкому спектрі його модифікацій (інструктивний, концертний, художній, джазовий, поліжанрові міксти). Здійснено комплексний аналіз взірців фортепіанного етюду першої половини XX ст., виявлено чинники циклізації. З’ясовано специфіку утворення мікстів і природу взаємодії етюдної поетики як зі спорідненими, так і з жанрами-антитезами. Здійснено огляд еволюційного шляху жанру фортепіанного етюду, який засвідчує генезу формування жанру протягом періоду XV - кінця XIX ст. на підставі концертного репертуару та методичного досвіду клавірної, органної, скрипкової музики з поступовою диференціацією технічного та художнього первнів. Це зумовлено принциповою зміною концепції публічного концертного фортепіанного виконавства, у якому відбувається своєрідна фетишизація віртуозності з яскравим виявом індивідуальності піаніста, його інтерпретаційної манери, імпровізаційності та свободи прочитання тексту, театралізацією виконавського образу, оркестральністю фортепіанного тембру, а також зі здобутками фортепіанної педагогіки, у якій значно більшої уваги приділяється самовияву особистості, творчій активності піаніста-концертанта.

Исследован феномен фортепианного этюда, определившего специфику фортепианного исполнительского мастерства XIX - XX ст. Рассмотрено генетические и этимологические особенности названного жанра, обусловившие его типологию. Охарактеризовано основные историко-эволюционные пути его развития в творческо-исполнительской практике Нового времени.