Обобщен научно-теоретический и практический опыт работы над различными вариантами концертного исполнения оперного отрывка в сопровождении фортепиано. Проанализирована существующая концертная и педагогическая практика и результаты творческого поиска оптимального, логически выверенного подхода к выделению из оперного клавира сольного номера, способного довольно емко раскрыть в концерте суть драматургии исполняемого отрывка, наиболее удобного для исполнения солистом-вокалистом и пианистом-концертмейстером. Показаны особенности исполнения оперной арии на концертной эстраде. Определены основные функции концертной композиции оперного отрывка. Обоснованы принципы формирования вступления и заключения к арии, приведены характеристика, классификация и методы исполнения "дополнительного материала". Рассмотрены основные этапы работы концертмейстера над фортепианной партией арии.

Репрезентовано погляд виконавця-співака на проблему цілісності сольної концертної програми. Проаналізовано власний творчий досвід та визначено шляхи досягнення драматургічної та динамічної єдності.

Представлен взгляд исполнителя-певца на проблему целостности сольной концертной программы. Проанализирован собственный творческий опыт и определены возможные пути достижения драматургического и динамического единства.

The article present an opinion of the performer-singer to the problem of integrity in solo-concert program. Analysis of the own creative experience allows to point out the possible way of the achievement dramaturgic and dynamic unity.

Розглянуто роботу піаніста-концертмейстера над оперною арією, розкрито особливості її виконання в концерті, наведено різні варіанти концертних композицій, які поєднують арію з речитативним матеріалом. Охарактеризовано функціональні особливості концертної композиції оперного уривка та принципи формування вступу до арії та її завершення.

Рассмотрена работа пианиста-концертмейстера над оперной арией, раскрыты особенности ее исполнения в концерте, приведены разные варианты концертных композиций, объединяющих арию с речитативным материалом. Охарактеризованы функциональные особенности концертной композиции оперного отрывка и принципы формирования вступления к арии и ее завершения.

Окреслено історичні прототипи хорового концерту як концептуального жанру сучасної музичної культури. Вперше здійснено всебічний аналіз хорової творчості Ю.Алжнєва. Визначено усталені ознаки хорового стилю у музиці композитора. Проаналізовано стильову динаміку авторської концепції як способу втілення жанрового інваріанта хорового концерту: від міфологічної спрямованості ("Співомовки") до неопантеїстичного символізму ("Дівич-сон", "Пробудження") та соборності у творах релігійної тематики. Розкрито семантику музичної мови у хорових творах Ю.Алжнєва як яскравого прикладу музичного втілення філософської концепції "духу народу" та національно-ментального мислення в цілому. Виявлено структурно-семантичний інваріант жанру хорового концерту у творчості Ю.Алжнєва. Визначено сутність авторської концепції шляхом уособлення Культурного Героя сучасного етносу та української етнічної картини світу.

Визначено, що у Концерті Д. Бортнянського етичною домінантою у трактуванні Воскресіння є ліричні споглядальність, яка на узагальненому рівні передає національно-архетипне мислення, сповнене християнської мудрості, при цьому використовуються елементи загальноєвропейської риторики свого часу. У творі Г. Гаврилець з точки зору етики передано урочисту радість Воскресіння як християнське благо, а кордоцентричне відчуття звучання і трактування духовних сенсів крізь призму ліризму та веселості і народно-пісенна природа мелодизму свідчать про яскраве національно-етичне осмислення християнства.

Визначено, що у Концерті Д. Бортнянського етичною домінантою у трактуванні Воскресіння є ліричні споглядальність, яка на узагальненому рівні передає національно-архетипне мислення, сповнене християнської мудрості, при цьому використовуються елементи загальноєвропейської риторики свого часу. У творі Г. Гаврилець з точки зору етики передано урочисту радість Воскресіння як християнське благо, а кордоцентричне відчуття звучання і трактування духовних сенсів крізь призму ліризму та веселості і народно-пісенна природа мелодизму свідчать про яскраве національно-етичне осмислення християнства.