Уперше в науковій літературі концептуально обгрунтовано гіпотезу, згідно з якою музичний звукозапис є інститутом соціальної комунікації. Висвітлено історію, зміст і структуру музичного грамзапису в контексті унікального досвіду країн Центрально-Східної Європи. Проаналізовано причини звукозаписувальних трансформацій у системі соціальних комунікацій та зроблено ретроспективний аналіз філофонічної комунікації. Розкрито структуру та динаміку соціально-комунікаційного компоненту магнітофонної та "вінілової" субкультури. Досліджено проблеми інституалізації музичного звукозапису. Вивчено теоретико-методологічні засади дослідження музичного звукозапису як комунікаційної та комунікативної категорії. Розкрито зміст основних термінів (музика, звукозапис, регіон, біт, поп і рок) і категорії наукового провадження. Охарактеризовано звукові носії та звукозаписувальні інституції. Досліджено музичний звукозапис як джерело філофонічної комунікації, а також філофонію як комунікативний елемент музичного звукозапису. Розглянуто зразки розвитку філофонічної взаємодії у контексті формування магнітофонної субкультури. Описано період еволюції від магнітофонної субкультури до студій звукозапису: структуру та динаміку комунікаційного компоненту філофонічного середовища.

Освещена история формирования инфраструктуры индустрии грампластинок в СССР и других соцстранах во второй половине ХХ ст. Проанализированы структура музыкальной грамзаписи, основные этапы и формы ее трансформации в системе социальных коммуникаций СССР и в первые постсоветские годы, а также стран Центральной и Юго-Восточной Европы. Рассмотрены информационные, правовые и социально-коммуникативные аспекты грамзаписи рок-музыки.

В научно-историческом аспекте освещена роль источников восточно-европейской музыкальной звукозаписи и их месте в структуре информационно-коммуникативных взаимодействий. Рассмотрены особенности организации грамзаписи рок-музыки в странах Восточной Европы в условиях социализма. Проанализированы знаковые грампластинки как источники социальной коммуникации, а также выведены основные тренды по выпуску аудиопродукции при социализме.

Вперше в науковій літературі проаналізовано становлення і розвиток фірми грамзапису "Opus" у системі інститутів соціальної комунікації Чехословаччини в другій половині XX ст. Наведено соціально-комунікаційну характеристику організації рекорд-лейбла "Opus". Приділено увагу систематизації інформації з історії грамзапису словацької рок-музики.

Приведен анализ виниловой аудиопродукции, выпущенной заводами грампластинок Всесоюзным производственно-торговым объединением "Фирма Мелодия" в 1970 - 1980 гг. Рассмотрены информационные, правовые и социально-коммуникативные особенности выпуска в условиях социализма грампластинок, содержащих фонограммы западных поп- и рок-исполнителей. Представленная работа продолжает серию авторских публикаций по тематике истории системы звукозаписывающих коммуникаций. Исследованы основные артефакты, подтверждающие выдвинутую гипотезу, согласно которой музыкальная звукозапись является уникальным институтом социальной коммуникации.

Наведено результати дослідження історії розвитку польської індустрії грамзапису. Розглянуто особливості організації таких рекорд-лейблів, як "Polskie Nagrania Muza", "Polton", "Тоnpress" та інших за часів соціалізму. Порушено питання реформування інфраструктури фонографічної індустрії в Польщі після краху комуністичного режиму.

Вперше в науковій літературі проаналізовано становлення та розвиток інститутів грамзапису в Югославії. Охарактеризовано організації югославських лейблів "Jugoton/Croatia Records", "PGP-RTB/PGP-RTS", "ZKP RTLJ/ZKP RTVS", "Jugodisk", "Diskoton", "Suzy" и "Menart Records".

Досліджено музично-комунікативний процес, студійну музику, студійні жанри, панфункціональність, інтонаційно-художній предмет, звуковий предмет, комунікативний код, трансляцію змістів, "тригерну" мету-форму, мету-жанр музичної трансляції. Багато відомих термінів, такі, як музична індустрія, музичні жанри, стилі - здобувають нове смислове наповнення та знаходять методологічно коректне визначення. Знайдено quinta essentia того, що відрізняє музичне мистецтво XX ст. від усього попереднього еволюційного розвитку - це студійна музика і її типовий репрезентант - електронна музика. Розглянуто складні жанрові процеси в їх історичній і функціональній взаємодії, складені ієрархічні системи жанрів традиційних і студійних. Проаналізовано твори К. Штокгаузена, зокрема його "Гімни".

Викладено аналіз становлення та розвитку рекордингової системи Німецької Демократичної Республіки. Описано істотні особливості організації рекорд-лейбла "Amiga". Проведено систематизацію інформації з історії грамзапису східнонімецької рок-музики за часів соціалізму. Доведено, що соціальній взаємодії у сфері музичного звукозапису є притаманною особлива інформаційно-комунікативна природа.

Вперше в науковій літературі проаналізовано становлення та розвиток рекордингової системи в структурі інститутів соціальної комунікації Болгарії. Запропоновано характеристику організації рекорд-лейблу "Балкантон". Особливе місце відведено історії грамзапису рок-музики в Болгарії.

Проналізовано становлення та розвиток рекордингової системи у структурі інститутів соціальної комунікації Болгарії. Запропоновано характеристику організації рекорд-лейблу "Балкантон". Висвітлено історію грамзапису рок-музики в Болгарії.

Визначено та проаналізовано суб'єктивні критерії оцінки художньої якості звукового матеріалу, розглянуто методи їх удосконалення в епоху цифрових технологій. Запропоновано додаткові критерії для характеристики сучасного аудіопродукту.

Концептуально обгрунтовується гіпотеза, згідно з якою музичний фонодокумент є особливим засобом соціальної комунікації. Висвітлено історію, зміст і структуру системи виробництва, розповсюдження, споживання та зберігання музичних фонодокументів. Охарактеризовано специфіку організації архівного зберігання фонодокументів. Сформульовано модель циклічного розвитку системи фонодокументної комунікації та обгрунтовано перспективи субформатних модифікацій музичних фонодокументів.

Досліджено творчу діяльність звукорежисерів в українському культурному просторі. Виявлено, що розвиток і трансформація культури й мистецтва XX ст. зумовлені впровадженням в життя людства нових відкриттів і технологій, що, своєю чергою, сприяло появі нових засобів виразності у творчості музикантів, архітекторів, художників і представників інших творчих професій. Звукозапис став новим культурним феноменом, який впливає на посилення міжкультурних взаємозв′язків і підносить їх на якісно вищий рівень. Уперше проаналізовано творчий доробок українських звукорежисерів другої половини XX - початку XXI ст. на основі архівних матеріалів РБРЗ. Розроблено поняття простору фонокомпозиції й творчо-технологічної інтерпретації. Розкрито вплив творчо-технологічної інтерпретації звукорежисера на фонокомпозицію музичного твору академічної музики на прикладі порівняльного аналізу звукозаписів першої частини симфонії № 5 П. Чайковського, здійснених звукорежисерами фірм звукозапису "ЕМІ", "DG", "DECCA Music Group Limited", "Комора", РБРЗ, і творчо-технологічного аналізу звукозапису першої частини симфонії № 3 Б. Лятошинського РБРЗ. Уведено в науковий обіг архівні матеріали (ф. 4915, спр. 4-15, 4-18, од. зб. 480, 327, 6) щодо творчої діяльності РБРЗ. Уточнено зміст понять "творча діяльність", "інтерпретація", "фонокомпозиція", "компоненти художньої комунікації". Окреслено особливості процесу творчо-технологічної інтерпретації в діяльності звукорежисера, що впливає на образну структуру звукозапису музичного твору. Узагальнено теорії науковців про об′єктивні засоби представлення звукових сигналів, зокрема спектрального аналізу, які надають дослідникам додаткові інструменти для вивчення (характеристики) фонокомпозицій (звукозаписів) музичних творів.

Систематизовано досвід застосування технологій у створенні музики. Розглянуто історію звукозаписних пристроїв та електромузичних інструментів, їх вплив на розвиток музичного мистецтва. Виокремлено сучасні музичні напрями, поява яких завдячувала розвиткові комп'ютерних технологій. Представлено базові відомості з музичної акустики. Докладно описано роботу з музичними комп’ютерними програмами, а саме - набір нотного тексту, обробку аудіофайлів, створення фонограм шляхом підготовки MIDI-файлу, і наступної з ним роботи у програмах багатоканального зведення з підключенням віртуальних синтезаторів і семплерів. Розкрито можливості застосування комп’ютера для створення музики. Окреслено напрями електронної музики та питання її класифікації. Охарактеризовано напрями танцювальної електронної музики, експерементальні напрями електронної музики, комп’ютерна та алгоритмічна музика.