Приведены каталог и перечень памятников кладбища рода Гераев в Бахчисарайском Ханском дворце. Даны сведения о местах захоронения представителей династии крымских ханов в исторических районах Бахчисарая. Предложена схема кладбища. Раскрыты аспекты музеефикации ханских некрополей. Внимание уделено мавзолею первых крымcких татар (вторая половина XV - середина XVI вв.), первым захоронениям в Бахчисарайском дворце (середина - вторая половина XVI в.), типам памятников Ханского кладбища.

Проаналізовано символічний простір м. Рівне в його гендерному "прочитанні". Об'єктом дослідження є пам'ятники, які встановлено в цьому місті в час існування СРСР і після здобуття Україною незалежності. Стверджується, що впродовж другої половини ХХ ст. роль жінок у Другій світовій війні мінімізувалася, що, з-поміж іншого, відобразилося в скульптурних композиціях. Тим часом участь жінок у боротьбі Української Повстанської Армії відображена лише однією постаттю, пам'ять про яку вшановано шляхом встановлення меморіальної дошки. Стверджується, що в формуванні символічного простору Україна почасти копією досвід СРСР: відведення значної ролі в ньому сюжетам героїзму часів Другої світової війни.

Місця поховання солдатів Радянського Союзу Другої світової війни є місцями вторинного поховання, створеними в Литві переважно в 1945 - 1956 рр. Вторинне поховання нібито позбавило історичної конкретики (автентичності місця, персоналізації) і надало змогу створювати їх відповідно до політичних та ідеологічних потреб конкретного періоду. В 1990-ті в Литві відбувалась девальвація міфа Великої Вітчизняної війни. Пам'ятники Перемозі та героям війни були демонтовані та зі звичних громадських місць перетворились на експонати та розвалені об'єкти парку Груто. Місця поховання солдатів Радянського Союзу, по суті, ніхто не заторкував і вони застигли впродовж одного чи двох десятиліть. У 2000 - 2010 рр. ці місця отримали актуальність, але вже не як засіб пропаганди однієї ідеології, а як об'єкти зіткнення декількох видів пам'яті. Цвинтарі радянських солдатів Великої Вітчизняної війни стали "Цвинтарями радянських солдатів, що загинули в 1941 - 1945 рр." і "Місцем поховання солдатів Радянського Союзу Другої світової війни". Різні назви того самого об'єкта свідчать про його різну оцінку. Проаналізовано процес і ситуацію, як ці місця в Литві останнім часом (з 2000 р.) за гроші Російської Федерації та після реконструкції отримали новий вигляд, вигідний для поширення чужої ідеології та суперечливої "головній лінії" політики пам'яті Литви.

Сьогодні художня організація дозвілля поєднує у собі пізнавальну та розважальну функції, що спричиняє необхідність коригування традиційного підходу до архітектурно-просторової організації музеїв. Основною особливістю архітектурних, містобудівних, ландшафтних та археологічних ансамблів і комплексів є великий масштаб і складний характер, тому їх варто розглядати в межах комплексного підходу. У світовій практиці поширеним способом музеєфікації багатогранної культурної спадщини є музеї під відкритим небом. За сучасних умов, використання середовища музеїв під відкритим небом як розважального простору є найцікавішою та найбільш актуальною формою збереження і демонстрації великих архітектурних і містобудівних комплексів чи ансамблів. Одним зі способів якісно реалізувати подібний підхід є використання мультимедійних технологій. Багатогранність згаданих пам'яток ставить перед нами важке завдання - якісно транслювати історико-культурну інформацію спостерігачеві. Сьогодні модель взаємодії музею з відвідувачами принципово міняється, все більшої популярності набуває "культура участі" - можливість не тільки споживати, але і бути частиною культурних заходів. Використання сучасних технологій у музеях надають можливість розширити інформаційну складову експозиції, а технологічний розвиток робить їх дедалі гнучкішими у використанні. Популярним сьогодні є використання інтерактивних кіосків, інформаційних сенсорних екранів, мультимедійних інсталяцій, голографічних і проекційних установок, засобів доповненої та віртуальної реальності, світло- та звукоапаратури, а також організація різних рольових або симуляційних ігор. Мультимедійні виставкові технології можуть відігравати роль і допоміжного засобу, і слугувати самостійним інструментом формування архітектурного простору музею. Широкий спектр можливостей сучасних мультимедійних виставкових технологій надає підстави для їх використання у музеях під відкритим небом. Вони є особливо ефективним для трансляції максимального об'єму інформації відвідувачеві при збереженні автентичної структури та середовища великих містобудівних ансамблів, які включають архітектурні, ландшафтні, археологічні та історичні пам'ятки, нерозривно поєднані між собою. Таким чином, мультимедійні виставкові технології доцільно використовувати для формування архітектурного простору музеїв під відкритим небом.

Мета статті - аналіз маркетингової структури (4P) пам'ятників ЮНЕСКО в Азербайджані і визначення необхідності отримання більш чіткого бачення майбутньої стратегії. Стаття присвячена маркетинговому поєднанню трьох пам'ятників Азербайджану, які включені до культурної спадщини ЮНЕСКО (Гобустанський заповідник, Дівоча вежа, Палац Шірваншахів), щоб дізнатися подробиці 4P. Кожна компанія повинна уточнити потреби і вимоги клієнтів. Показано позитивний вплив ролі Marketing Mix в просуванні азербайджанських пам'ятників ЮНЕСКО в світі. Позитивний вплив уряду Азербайджану та маркетингу спадщини на просування пам'яток ЮНЕСКО є незаперечним фактом. У статті є багато інноваційних ідей, які ніколи не застосовувалися раніше.

Висвітлено розвиток традиційного єврейського мистецтва та меморіальної пластики мацев Східної Галичини XVI - першої третини XX ст. Розглянуто специфіку застосування мотиву Світового Дерева в єврейському традиційному мистецтві. Розкрито значення образу Світового Дерева як одного з домінантних символів у декоративному оздобленні меморіальної пластики - мацевах. Охарактеризовано особливості трактування мотиву дерева в орнаментальних схемах декоративного оздоблення мацев. Дослідження грунтоване на матеріалах натурних досліджень автора.

Історичні цвинтарі є невід'ємною складовою частиною культурного пейзажу кожного міста чи містечка, свідченнями ідеології і духовного життя свого часу. У багатьох населених пунктах України збереглися цвинтарі, які ми тепер називаємо історичними, і які вже сьогодні є потенційними памятками та становлять інтерес для дослідників і шанувальників історії, архітектури, мистецтва. Три українських цвинтарі мають статус заповідників: Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник, Державний історико-культурний музей-заповідник "Личаківський цвинтар" та історично-культурний заповідник "Кладовище на Зеленій вулиці" у Чернівцях. Цей статус має захищати їх від знищення та надає можливість проводити науково-дослідну роботу. Отже, цвинтарі у великих містах є памятками-музеями або можуть ними стати. Цвинтарі невеликих населених пунктів - містечок, селищ, сіл - є меншими, зате, як правило, вони є зразками, а властиво колекціями народної меморіальної пластики. Незалежно від розміру та статусу цвинтаря в абсолютно ідеальному стані об'єкта в Україні нема. Кожен цвинтар вимагає безупинного догляду та впорядкування. На жаль, існує багато історичних цвинтарів, які перебувають у дуже занедбаному і жалюгідному стані. Такі цвинтарі вимагають впорядкування і реставрації, як об'єкт загалом, а також реставрації окремих зразків меморіальної пластики. Основним матеріалом на цвинтарі є все-таки камінь, трапляється також метал, дерево та інші матеріали, але камінь однозначно домінує. Нижче йдеться про реставраційну проблематику та методику роботи на історичному цвинтарі з меморіальними памятками на прикладі дипломних робіт студентів кафедри архітектури та реставрації Нац. ун-ту "Львівська політехніка". Коли йдеться про реставрацію меморіальної пластики історичного цвинтаря, то історія склалася таким чином, що багато цих цвинтарів було частково або повністю зруйновано, знищено. Меморіальна пластика таких цвинтарів часто стає частиною музейних колекцій, лапідаріїв, деколи приватних збірок, тощо. Такі об'єкти зазвичай потребують реставрації. На конкретних прикладах показано основні проблеми, які трапляються у ході реставрації меморіальної пластики на історичному цвинтарі. Висвітлено методи та способи, які були використані для усунення цих проблем. Зокрема музей сакрального мистецтва ім. Антона Петрушевича Львівської єпархії УГКЦ володіє великою колекцією камяної сакральної пластики і у 2016 і 2017 рр. передає на кафедру архітектури та реставрації ряд пам'яток для проведення реставраційних робіт. Це переважно були хрести з розп'яттям і без предстоячих та фігури. Кожна з памяток була пошкоджена в інший спосіб і вимагала іншого підходу до реставраційних робіт. У межах дипломних магістерських робіт тема реставрації меморіальної пластики історичного цвинтаря розглядалася ширше, ніж реставрація окремо взятого надмогильного пам'ятника. Декілька разів об'єктом реставрації виступав цілий цвинтар. А в межах наукової роботи було досліджено ареал поширення памяток Бруснівської каменярської школи та окреслено алгоритм дослідження, та реставрації меморіальної спадщини цієї школи. Подібну роботу в межах магістерської дипломної роботи було проведено на Новому єврейському кладовищі у м. Броди. Проведено повну інвентаризацію всього цвинтаря. Досліджено характер і особливості меморіальної різьби, а також поліхромію та кольорову символіку мацев. Крім дослідницької роботи, кожен зі студентів відреставрував по дві мацеви. І останньою з подібних робіт є дослідження цвинтаря на Чернечій горі в с. Уневі, що поблизу м. Перемишляни. Під час дослідження проведено інвентаризацію всіх об'єктів старої частини цвинтаря. Відреставровано 2 надгробні плити. Ця робота ще не закінчена і вимагає продовження. Виокремимо низку проблем, з якими завжди стикаємося під час реставрації меморіальної пластики незалежно від розміру, статусу, приналежності цвинтаря. Перша проблема - це біоураження. Ще однією проблемою є механічні пошкодження. Серед неприємних обставин є і несприятливі кліматичні умови. Ми не можемо їх скасувати чи змінити, але можемо їх врахувати і мінімізувати. Проблемою тут можемо назвати брак належного догляду за об'єктами. Наступною проблемою є непрофесійна робота з каменем, як то малювання не властивою фарбою, доповнення чи склеювання невластивими матеріалами. І залишається ще сказати про просвітницьку діяльність. Якщо люди усвідомлюватимуть важливість, потрібність, цінність такого пам'яткового об'єкту як історичний цвинтар, як частину своєї історії і пам'яті, то проблема збереження буде вирішена.

Історичні цвинтарі є невід'ємною складовою частиною культурного пейзажу кожного міста чи містечка, свідченнями ідеології і духовного життя свого часу. У багатьох населених пунктах України збереглися цвинтарі, які ми тепер називаємо історичними, і які вже сьогодні є потенційними памятками та становлять інтерес для дослідників і шанувальників історії, архітектури, мистецтва. Три українських цвинтарі мають статус заповідників: Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник, Державний історико-культурний музей-заповідник "Личаківський цвинтар" та історично-культурний заповідник "Кладовище на Зеленій вулиці" у Чернівцях. Цей статус має захищати їх від знищення та надає можливість проводити науково-дослідну роботу. Отже, цвинтарі у великих містах є памятками-музеями або можуть ними стати. Цвинтарі невеликих населених пунктів - містечок, селищ, сіл - є меншими, зате, як правило, вони є зразками, а властиво колекціями народної меморіальної пластики. Незалежно від розміру та статусу цвинтаря в абсолютно ідеальному стані об'єкта в Україні нема. Кожен цвинтар вимагає безупинного догляду та впорядкування. На жаль, існує багато історичних цвинтарів, які перебувають у дуже занедбаному і жалюгідному стані. Такі цвинтарі вимагають впорядкування і реставрації, як об'єкт загалом, а також реставрації окремих зразків меморіальної пластики. Основним матеріалом на цвинтарі є все-таки камінь, трапляється також метал, дерево та інші матеріали, але камінь однозначно домінує. Нижче йдеться про реставраційну проблематику та методику роботи на історичному цвинтарі з меморіальними памятками на прикладі дипломних робіт студентів кафедри архітектури та реставрації Нац. ун-ту "Львівська політехніка". Коли йдеться про реставрацію меморіальної пластики історичного цвинтаря, то історія склалася таким чином, що багато цих цвинтарів було частково або повністю зруйновано, знищено. Меморіальна пластика таких цвинтарів часто стає частиною музейних колекцій, лапідаріїв, деколи приватних збірок, тощо. Такі об'єкти зазвичай потребують реставрації. На конкретних прикладах показано основні проблеми, які трапляються у ході реставрації меморіальної пластики на історичному цвинтарі. Висвітлено методи та способи, які були використані для усунення цих проблем. Зокрема музей сакрального мистецтва ім. Антона Петрушевича Львівської єпархії УГКЦ володіє великою колекцією камяної сакральної пластики і у 2016 і 2017 рр. передає на кафедру архітектури та реставрації ряд пам'яток для проведення реставраційних робіт. Це переважно були хрести з розп'яттям і без предстоячих та фігури. Кожна з памяток була пошкоджена в інший спосіб і вимагала іншого підходу до реставраційних робіт. У межах дипломних магістерських робіт тема реставрації меморіальної пластики історичного цвинтаря розглядалася ширше, ніж реставрація окремо взятого надмогильного пам'ятника. Декілька разів об'єктом реставрації виступав цілий цвинтар. А в межах наукової роботи було досліджено ареал поширення памяток Бруснівської каменярської школи та окреслено алгоритм дослідження, та реставрації меморіальної спадщини цієї школи. Подібну роботу в межах магістерської дипломної роботи було проведено на Новому єврейському кладовищі у м. Броди. Проведено повну інвентаризацію всього цвинтаря. Досліджено характер і особливості меморіальної різьби, а також поліхромію та кольорову символіку мацев. Крім дослідницької роботи, кожен зі студентів відреставрував по дві мацеви. І останньою з подібних робіт є дослідження цвинтаря на Чернечій горі в с. Уневі, що поблизу м. Перемишляни. Під час дослідження проведено інвентаризацію всіх об'єктів старої частини цвинтаря. Відреставровано 2 надгробні плити. Ця робота ще не закінчена і вимагає продовження. Виокремимо низку проблем, з якими завжди стикаємося під час реставрації меморіальної пластики незалежно від розміру, статусу, приналежності цвинтаря. Перша проблема - це біоураження. Ще однією проблемою є механічні пошкодження. Серед неприємних обставин є і несприятливі кліматичні умови. Ми не можемо їх скасувати чи змінити, але можемо їх врахувати і мінімізувати. Проблемою тут можемо назвати брак належного догляду за об'єктами. Наступною проблемою є непрофесійна робота з каменем, як то малювання не властивою фарбою, доповнення чи склеювання невластивими матеріалами. І залишається ще сказати про просвітницьку діяльність. Якщо люди усвідомлюватимуть важливість, потрібність, цінність такого пам'яткового об'єкту як історичний цвинтар, як частину своєї історії і пам'яті, то проблема збереження буде вирішена.

Висвітлено сутність символічного простору, вплив політики пам'яті на формування меморіальних ландшафтів міст. На основі сучасних теоретичних підходів розкрито процес формування меморіального простору Рівного з часу здобуття Україною суверенітету. Визначено вплив на нього декомунізації, а також проаналізовано меморіальний ландшафт міста в гендерному ракурсі.