Визначено роль використання алюзивних засобів як способу впливу на читача. Вирішено такі завдання: визначення алюзії та встановлення її відношення до суміжних понять (ремінісценція, цитація, імплікація); з'ясування факторів, що впливають на сприйняття алюзії читачем, з урахуванням встановлення критеріїв побудови тексту для орієнтації повідомлення на конкретну аудиторію. Дослідження проведено на матеріалі текстів полемічного дискурсу англомовної політичної риторики.

Запропоновано новий комплексний підхід до вивчення лексико-граматичних особливостей та композиційної структури французької президентської політичної промови. На підставі останніх досягнень лінгвістики тексту, загальної теорії дискурсу, теорії комунікативних відносин, прагматики й теорії аргументації політичну промову визначено як тип політичної комунікації. На базі методу прагматичної інтерпретації текстів та дослідження лексичних дефініцій здійснено лінгвостилістичний аналіз текстів промов Президентів Франції Шарля де Голля і Жака Ширака, виявлено основні закономірності їх композиційної структури - трихотомічної схеми, яка складається з вступного, основного та заключного комунікативних блоків. В антропоцентричному аспекті детально охарактеризовано аргументацію як чинник комунікативно-прагматичної спрямованості політичної промови та встановлено її значущість для впливу на аудиторію слухачів. За таксономічним принципом класифіковано лексико-граматичні засоби у текстах політичних промов, встановлено їх типологію та роль у створенні моделі комунікативної ситуації.

Досліджено функції сталих виразів у промовах британських прем'єр-міністрів в епоху глобалізації. Доведено, що розвиток засобів масової інформації та спрямованість виступів на міжнародну аудиторію зумовлюють збіднення їх ідіоматичного наповнення. Урахування риторичних етапів текстопобудови дозволило виявити нові функції сталих виразів. Тематичні ідіоми поділяються на інвенційно-елокуційні, які у різних ракурсах зображають практичну діяльність і міжособистісні стосунки, й інвенційно-диспозиційні, призначені для введення мікротем різного обсягу. Диспозиційні ідіоми поділяються на комунікативні, призначені для відображення авторської взаємодії зі слухачем, і структуруючі, які впорядковують зміст. Елокуційні функції ідіом, які забезпечують орнаментацію мовлення, включають апелятивну, спрямовну на активацію пізнавальної активності адресата, та референтну, призначену для опису ситуації у топологічному, темпоральному та характеристичному ракурсах, а також оцінну, за якої автор висловлює своє ставлення до змісту, й емотивну, що відображає почуття мовця.

Досліджено актуальну проблему публічного спілкування в глобалізованому лінгвокультурному просторі, розв'язання якої здійснюється за допомогою огляду вузькофахових і міждисциплінарних студій з риторики, класифікації типів публічних виступів та моделювання комплексу ораторських стратегій мовотворення публічного дискурсу різних функціонально-прагматичних типів з урахуванням настроїв і потреб аудиторії. Дискурс публічного мовлення розглянуто як культурне зумовлене явище, а це диктує необхідність врахування взаємодії національно зумовлених ментальних кодів комунікантів, просодичних параметрів мовлення та особливостей соціокультурного контексту. Розкрито механізми масового впливу за допомогою класичних канонів риторики - логосу, пафосу та етосу; висвітлено концептуальне бачення проблеми прихованого впливу, що у підсумку відкриває шляхи та можливості протистояти маніпуляціям.

Проаналізовано просодичні особливості ораторського мовлення з урахуванням іміджевих особливостей мовця та ситуативних контекстів. Зазначено, що просодія актуалізує задум і стратегію мовця щодо створення та підтримання певного іміджу політика, але за цього виявляє й особистісні характеристики лідера. Вперше визначено інваріантний акустичний образ аналізованих політичних діячів у різних ситуаціях спілкування.

Висвітлено проблеми ритмічної організації (РО) англомовного політичного дискурсу (АМПД), зокрема глибинного семантичного і просодичного ритму. Обгрунтовано зумовленість РО АМПД його комунікативно-прагматичною домінантою, жанровими особливостями і специфікою взаємодії двох антропоцентрів у реалізації риторичної спрямованості даного дискурсу. Наведено перцептивні характеристики рецептивної моделі АМПД, визначено акустичні кореляти його смислового квантування.

Освещены проблемы ритмической организации (РО) англоязычного политического дискурса (АЯПД), в частности глубинного семантического и просодического ритма. Обоснована обусловленность РО АЯПД его коммуникативно-прагматической доминантой, жанровыми особенностями и спецификой взаимодействия двух антропоцентров в реализации риторической направленности данного дискурса. Даны перцептивные характеристики рецептивной модели АЯПД, определены акустические корреляты его смыслового квантования.

Вперше обгрунтовано характер сучасної американської церемоніальної промови (САЦП) як культурного маркованого тексту, що інкорпортує основні цінності сучасного американського суспільства. Відзначено виокремлення та тлумачення основних одиниць збереження й передачі культурної інформації в текстах церемоніальних промов - культурних концептів і прецедентних феноменів. Вперше встановлено й обгрунтовано ключову роль концепту TOGETHERNESS/ЄДНАННЯ, який експлікує ідею єдності американської національної спільноти. Визначено інвентар культурних концептів концептуальної системи САЦП, які об'єктивують ціннісні домінанти сучасної американської культури. Вперше описано специфіку прагматичної настанови текстів САЦП, яка полягає в реалізації провідних функцій - інтегративної, персуазивної й інспіративної.

Обгрунтовано важливість упровадження в навчальний процес вищої школи компетентнісного підходу, вибір інтерактивних технологій, форм і методів навчання студентів філологічних факультетів, спрямованих на вироблення у них професійно-комунікативної компетентності. Виявлено та систематизовано професійно-комунікативні компетенції, що скадають основу професійної підготовки студентів філологічних факультетів, визначено критерії та показники сформованості професійної та комунікативної компетенцій у студентів-філологів. Розроблено систему вправ, завдань і тестів з професійно зорієнтованих і фахових дисциплін. Розглянуто формування у студентів професійно-комунікативних компетенцій (лінгводидактичної, особистісно рефлексивної, рольової, мотиваційної, психологічної, діагностичної, технологічної, проективної, мовної, мовленнєвої, соціокультурної та прагматичної).

Обгрунтовано доцільність навчання риторичного аспекту презентаційної промови. Суть висунутих рекомендацій полягає: у навчанні усної ораторської мови на основі письмової; у викладі презентаційного матеріалу в чіткому смисловому та лінгвістичному взаємозв'язку усіх частин тексту; у врахуванні принципів: діалогічного подання інформації, довіри до джерела інформації, емоційного виразу викладеного змісту.

Вивчено риторичні та просодичні особливості німецького мітингового дискурсу. Дослідження проведено на матеріалі мітингових виступів діячів політики та культури Німеччини. Визначено статус мітингового дискурсу, його дискурсивні й лінгвальні характеристики, на основі розробленої комплексної методики інструментально-фонетичного дослідження встановлено специфіку просодичного оформлення мітингового дискурсу, що характеризується посиленням просодичної інтенсивності.

Проведено комплексний аналіз комунікативно-жанрових і лінгвопрагматичних особливостей офіційних політичних промов президента Франції Н. Саркозі та прем'єр-міністра Ф. Фійона. З урахуванням досягнень комунікативної лінгвістики, теорії дискурсу, лінгвістичної прагматики та теорії аргументації визначено жанрово-дискурсивний і лінгвопрагматичний статус офіційної політичної промови. Офіційну промову розглянуто як специфічний жанр політичного дискурсу, як складне дискурсивне утворення, в якому виявляються інституційні, ритуальні та риторичні ознаки, а також як продукт мовленнєвої діяльності, обумовлений конкретною ситуацією спілкування й інституційним статусом мовця. Визначено, що характерними рисами французької офіційної промови є інформативність, прагматичність, об'єктивність, стереотипність та фатичність. Наведено власну класифікацію французьких офіційних промов, яка включає чотири жанрові різновиди: декларативні промови (промови, які проголошують ставлення Франції до певної світової або внутрішньої події), суспільно-ритуальні промови (вітальні, промови на відкритті зібрань, комеморативні, промови, присвячені пам'ятній даті), передвиборчі та інавгураційні промови. Проаналізовано лінгвопрагматичні особливості політичної аргументації в офіційній промові, комунікативні стратегії і тактики, які використовуються у французький офіційній промові, комунікативні портрети президента та прем'єр-міністра Франції.

This paper deals with the definition of aggressive rhetoric as a persuasive method in political communication, the transformation of the concept "speech aggression" towards its positive semantic, the complex of aggressive speech means on the verbal and paraverbal levels. The verbal means of an aggressive rhetoric are the rhetorical figures, such as the antithesis that creates the greatest emotional stress due to its underlying semantic contrast. The paraverbal means of aggressive rhetoric are theprosody and co-speech gestures of the antitheses.

Hозглянуто визначення агресивної риторики як засобу впливу у політичній комунікації, позитивна семантична трансформація поняття "мовленнєва агресія", комплекс агресивних засобів на вербальному та паравербальному рівнях. До вербальних засобів агресивної риторики належать риторичні фігури, а саме антитеза, яка створює великий емоційний стрес завдяки семантичному протиставленню. До паравербальних засобів відносяться просодичні та кінетичні маркери, що супроводжують антитезу.

В статье рассматривается определение агрессивной риторики как метода воздействия в политической коммуникации, позитивная семантическая трансформация понятия «речевая агрессия», комплекс агрессивных речевых средств на вербальном и паравербальном уровнях. Вербальными средствами агрессивной риторики являются риторические фигуры, такие как антитеза, создающая серьезный эмоциональный стресс благодаря лежащему в ее основе семантическому противопоставлению. Паравербальными средствами выступают просодия и речесопроводительные жесты антитезы.

Освещена проблема изучения риторико-просодических особенностей немецкого митингового дискурса. Рассмотрены актуальные проблемы политической лингвистики, теоретически обоснована важность учёта просодических средств при анализе устной публичной речи. Определены статус митингового дискурса, его дискурсивные и лингвальные характеристики. Описана риторическая специфика немецкого митингового дискурса.

Предмет роботи - розгляд реалізації конверсаційного принципу фасцинації у політичному флірті. Мета роботи - представити фасцинацію як невід'ємний складник політичного флірту. В основі вивчення фасцинації в політичному дискурсі використано метод дискурс-аналізу, конверсаційцного аналізу. За результатами дослідження, прагматична характеристика фасцинації в політичному дискурсі виявляється в особливому типі маніпуляції - політичному флірті. Дискурсивна іллокуція фасцинації спрямована на зваблювання масового адресата, управління його враженням і думками, на розташування до себе та своєї політичної сили. Висновок: конверсаційний принцип фасцинації в політичному флірті полягає в тому, щоб інші відчули свою важливість і те, що вони подобаються. Результати дослідження можна застосовувати в галузі політичної лінгвістики, сучасної дискурсології.

Цель работы - описать дифференциальные признаки, отличающие проповедь от светских коммуникативных актов. Проповедь трактуется как речь, произносимая в церкви священнослужителем (адресантом) перед общиной (адресатом) устно в форме монолога с помощью определённого языка (кода) с целью оказания религиозно мотивированного воздействия на адресата. В результате исследования установлены макростратегии, используемые в альтернативной проповеди: проведение христианского учения, внедрение в сознание слушающих божественных истин, изложенных в Библии; отстаивание правильности своего учения по сравнению с другими религиями и религиозными течениями; демонстрация практического применения Божественной логики для достижения личного успеха, процветания, благополучия; выдвижение на первый план личности ритора, стремящегося соответствовать ожиданиям социума и претендующего на свою исключительность и избранность. Анализируются структурные составляющие текста альтернативной проповеди: Введение, Наррация, Трактовка и Заключение. Материалом исследования послужили 11 англоязычных проповедей общей длительностью 10 часов 15 минут, произнесенных альтернативными проповедниками в концертных залах и на стадионах.

Представлены результаты исследования контрастивной специфики публичной речи современных женщин-политиков Испании, Латинской Америки и Украины. Проведен обзор теоретических источников по проблеме лингвистической и лингвальной дифференциации языка на мужской и женский варианты в различных лингвокультурах. Проанализированы языковые, перцептивные и акустические корреляты женской эмоциональности в устной речи. С помощью перцептивного анализа определены индивидуальные особенности голоса каждой отдельной женщины-политика Испании, Латинской Америки и Украины по набору качественных и фонетических пар признаков. На материале публичных выступлений Кристины де Киршнер и Юлии Тимошенко проиллюстрированы контрастивные черты просодического и кинетического оформления женской испаноязычной и украиноязычной речи. Инструментальная обработка аудио- и видеоотрезков из выступлений испаноязычных и украиноязычных женщин-политиков была выполнена в программных пакетах обработки речевого сигнала PRAAT 5.0.43, а также видеосигнала Sound Forge 9.0 и VirtualDub1.6.15.

Проанализированы интонационные характеристики политической ораторской речи. Согласно исследованиям зарубежных и отечественных лингвистов в области публичной речи и её просодического оформления, задачей политика является донесение до слушателя основной мысли выступления, желание убедить и завоевать аудиторию. В значительной мере это достигается средствами просодии, которая создаёт определённую модальную окрашенность текстов. Интонационное оформление политической речи подчинено её основной коммуникативной функции - функции воздействия. Цель публичного выступления и ситуации, в рамках которых происходит действие, определяют структуру текста выступления и выбор просодических средств воздействия на аудиторию. Проведённое исследование даёт основание утверждать, что публичная речь британских политиков обладает чёткой ритмической организацией, высоким процентом нисходящих терминальных тонов, большой частотностью прагматических пауз, обусловленных высокой степенью контроля над речью, а также вариативностью темпа речи.

Проаналізовано лінгвальні й екстралінгвальні чинники, що впливають на агональну природу мовленнєвого акту заклику в політичному дискурсі. У роботі узагальнено та деталізовано тлумачення заклику в лінгвістиці, встановлено його кореляцію з жанром лозунгу. Зосередивши увагу на аналізі комунікативної ролі адресата, автор виокремлює означений, неозначений і передбачуваний типи адресата. Запропоновано класифікувати прагматичну роль виконавця на інклюзивний та ексклюзивний типи. Додано уточнення в семантичну модель заклику. Семантична типологія предикату виявила малефактивний характер спонукальних дій, спрямованих на повалення політичного опонента. До чинників, що зумовлюють агональний характер заклику, автор відносить: фактор солідарності, малефактивний характер дій, обов'язкову наявність об'єкта агресії та іллокутивний синкретизм.

Вивчено перцептивні характеристики просодики в типах актуального членування промов сучасних політичних діячів Німеччини. Ключова роль під час реалізації політичного виступу належить інтонації як комплексу просодичних засобів, які підсилюють значення промови. Саме нетипове використання інтонації дозволяє політику зацікавити аудиторію та маніпулювати реакцією слухачів на текст промови. Особливе інтонаційне оформлення досліджувалося в межах п'яти типів актуального членування мовлення. Встановлено, що політична промова будується здебільшого за допомогою тих типів актуального членування, у яких відоме повідомляється на початку, а викладення нової інформації є характерним для емоційних фрагментів виступу. Висвітлено інтонаційне оформлення актуального членування німецьких політичних промов за допомогою результатів аудитивного аналізу. Спираючись на одержані дані експерименту, виокремлено типи актуального членування мовлення політиків та за допомогою методу семантичного диференціалу Чарльза Осгуда виявлено роль мелодики, наголосу та пауз під час здійснення найбільшого впливу на слухача та маніпулювання увагою та емоціями аудиторії.

This article focuses on some basic metaphorical representations used in the political discourse of the parliamentary debates in the UK. In general political sphere is characterized by high metaphoricity that gives more significance to the information and intensifies its importance. The research demonstrates how the Conservatives use some basic universal metaphorical representations in their debates, such as politics as war. They also use some non-widespread metaphors such as politics as plants and machines. The formation of such metaphors is studied with the help of propositional and metaphoric modeling, as well as contextual-interpretational and componential analysis. The propositional modeling aims to define the structure of propositions in the donor domains and in the recipient domain politics. The metaphoric modeling helps to explain the mechanism of donor and recipient domains' integration. This paper deals with the peculiarities of donor domains and the recipient domain politics integration in the UK parliamentary debates. Donor domains provide the recipient domain politics with language signs that form the basis of metaphors. The article also determines cognitive background and extralinguistic factors influencing the usage of metaphoric models in the British parliamentary debates. Such debates represent the events and phenomena of the period when the Conservatives gain majority in the parliament.