Індекс рубрикатора НБУВ: Ш409.2

Рубрики:

Елітарність і доступність художнього твору. Проблема "масової літератури"

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі аналізу системи етико-естетичних поглядів У. С. Моема, сформульованій як у його теоретико-літературознавчих працях так і в ідейному контексті художніх творів, зроблено висновок про еволюцію творчої позиції письменника від "чистого мистецтва" до "масової культури" через періоди захоплення ірраціоналізмом і натуралізмом. Зроблено висновок про художню адаптацію У. С. Моемом для масового читача проблематики, сюжетного та персонажного планів модерністського мистецтва, що, таким чином, є раннім зразком масової літератури, характерним для подальшого мистецтва ХХ ст.

Розглянуто сучасну українську масову культуру в аспекті її творення та рецепції. Досліджено проблему формування популярного письменництва в Україні, його жанрову систему, механізми відтворення жанрових канонів. Предметом аналізу є гендерний дискурс жанрів, рецепція стереотипів фемінності та маскулінності. Доведено, що гендерний дискурс формується жанром і промовляє через жанр. Розуміючи жанр як "угоду" між читачем і автором, визначено, що його конвенції неодмінно містять дискурс маскулінності або фемінності. Ключовою для гендерного дискурсу жанру є його адресація, яка визначає і авторську стратегію, і предметно-смислове наповнення. Зазначено, що українська масова література надає різноманітний матеріал для аналізу взаємодії гендеру та жанру завдяки присутності розмаїття бойовиків, трилерів, фентезі, нуарів, крутих детективів, класичних романсів, мелодрам і чикліт, автори яких сприйнятливі до моделей зарубіжного зразка, проте намагаються "локалізувати" ці жанри, наповнити їх особливим місцевим змістом. Заразом гендерні стереотипи активно черпаються з кіно, телебачення, популярної преси, Інтернету.

Актуалізовано сучасну проблематику теоретичного та історико-літературного осягнення феномену масової літератури. Компаративістський аспект зумовлює звернення до досліджень українських, російських і північноамериканських науковців. Акцентовано на неконструктивності дихотомії "висока - масова" література, потребі й перспективі її подолання. Увагу зосереджено на історії осмислення масової культури та літератури у науковому континуумі Сполучених Штатів Америки та значущості досліджень професора Д. Рейнольдса.

Досліджено витоки ідеї елітарності культури, проаналізовано теорії елітаризму як основу світоглядних і методологічних підходів до творення й аналізу літератури, з'ясовано ознаки елітарної та масової творчості. Узагальнено термінологічно-категоріальний апарат досліджень літературних ієрархій. Увагу приділено питанню канону та деканонізації в сучасному літературознавстві, проблемі зміни канону української літератури. Вперше систематизовано теоретичні пошуки адептів елітарних мистецьких концепцій - українських письменників і критиків. Такі тенденції простежено у бароковій, класицистичній, романтичній науковій думці та творчості, а також у літературі модернізму. Проаналізовано тенденції "високої літератури" у прозі письменників 1920 - 1960-х рр., де вказано на чотири історико-культурні простори, в яких елітарна література розвивалася переважно всупереч суспільним та естетичним тенденціям до масовізації, актуалізуючи питання національної інтелектуальної еліти, елітарної культури й їх історичної ролі. Зокрема визначено етичні, естетичні, жанрові, композиційні, аксіологічні домінанти такої творчості, досліджено специфічні маркери, які свідчать про елітарність творів.

Уперше питання становлення та розвитку української масової літератури досліджено як цілісну наукову проблему. Здійснено системний аналіз змісту, характеру і напряму еволюції жанрових модифікацій масліту в літературному процесі в Україні кінця XIX - початку XXI ст. Запропоновано й аргументовано авторське розуміння поняття "масова література" у контексті семіотичної концепції. Розкрито специфіку розвитку такої літератури на різних історичних етапах вітчизняного літературного процесу з огляду на формування індустріального та постіндустріального суспільства, виникнення нових читацьких спільнот, розвитку літературних напрямів зазначеного періоду. Охарактеризовано типологічні домінанти українського масліту, описано закономірності їх зміни упродовж визначеного історичного періоду. Уперше докладно проаналізовано особливості виявлення семантичних кодів масової літератури у творах українських письменників кінця XIX - початку XXI ст. Узагальнено показові змістово-формальні ознаки сучасної цієї літератури. Обгрунтовано концепцію розвитку масової літератури в Україні як національного проекту в контексті розгортання мультикультурних та глобалізаційних процесів у культурі та літературі.

У дослідженні порушено питання теорій та критеріїв елітарності в літературі, а також наголошено на проблематичності розмежування елітарної та масової літератури в діахронічному зрізі. Доведено актуальність терміна "літературний елітаризм", окреслено його можливості щодо аналізу літературних явищ. Полемізуючи з постмодерними тенденціями, обгрунтовано важливість понять канону та "високої" літератури для збереження та розвитку мистецтва слова.

В исследовании затронут вопрос теорий и критериев элитарности в литературе, а также отмечена проблематичность разграничения элитарной и массовой литературы в диахроническом срезе. Доказана актуальность термина "литературный элитаризм", очерчены его возможности относительно анализа литературных явлений. Полемизируя с постмодерными тенденциями, обоснована важность понятий канона и "высокой" литературы для сохранения и развития искусства слова.

The question of theories and criteria of eliteness in the literature is analyzed in the research, as well as it is stressed on the problematical character of the delimitation of elite and mass literature in the diachronical cut. It is proved the actuality of term "literary elitarism", its possibilities are outlined in the relation to the analysis of the literary phenomena. Entering into the controversy, the postmodern tendencies, the importance of the concepts of canon and "high" literature is grounded for the maintenance and development of fiction.

Розглянуто основні критерії розмежування масової та елітарної літератур. Увагу приділено питанню смаку читацької аудиторії як важливого критерію оцінки творів сучасної української літератури. Наголошено на тому, що сьогодні неможливо чітко відмежовувати масову та елітарну літератури, адже дедалі продуктивнішим стає взаємопроникнення стилів, поліфонія жанрових різновидів, тож у багатьох сучасних творах наявні ознаки як масового, так і високого мистецтва. Співіснування двох видів літератури далеко не статичне, це змінні величини літературної системи, у якій кожна епоха розставляє власні акценти. Констатовано, що поняття елітарного та масового мистецтва набуває різного змістового наповнення залежно від конкретних культурно-історичних умов, панівних концепцій та поглядів наукової спільноти. Визнання певного художнього твору як зразка елітарної чи масової літератури залежить від багатьох чинників: часу написання, настанови автора, можливостей читача, а також від особливостей епохи, в межах якої оцінюють твір. У контексті сучасної літературної ситуації можемо говорити про релятивність естетичного та художнього як центральних категорій естетики, а також відносність поняття художності в літературі початку ХХI століття. Висунуто гіпотезу, що художність творів сучасної літератури, яка відповідає критеріям елітарної, визначається насамперед яскравою оригінальністю творчого замислу, незвичайним змістовим оформленням, тонкою символікою, асоціативністю. Часто такий текст є "відкритим", містить велику кількість потенційних, можливих значень, жодне з яких не може бути домінуючим, оскільки їх актуалізація залежить від інтерпретативних стратегій реципієнта. Натомість художність у масовій літературі залежить від ступеня відповідності твору певній формулі та стійким жанровим конструктам, а також визначається рівнем задоволення очікувань і потреб масового читача, що звернувся саме до цього жанру.

Уточнено наявні уявлення про вплив соціокультурної ситуації на функціонування масової літератури, на "оповідні формули", що реалізуються в її текстах. В українській, російській, польській та інших слов'янських культурах у наші дні активно розвивається масова література в різних жанрових іпостасях: жіночий роман, детектив, бойовик, фентезі. Масова література різко змінила структуру літературного поля, впевнено зайнявши більшу його частину. Вона не тільки втішає й розважає, а й відтворює, транслює базові цінності національних культур, адаптуючи їх до масового сприйняття.

Робота базується на досвіді роботи зі студентами в журі популярних літературних конкурсів. З огляду на розрізненість критеріїв оцінки текстів масової культури запропоновано інтегрований підхід, що враховує не тільки традиційні вимоги до чинників змісту і форми, а й прагматичні інтереси видавців та запити читачів. Мета роботи - сприяти употужненню як художньо-естетичних засад, так і читабельності романів масової культури.