Проаналізовано семантичну компетентність та нетермінологічний статус поняття "дитяча література", здійснено спробу деконструкції ідеологічної і риторичної практики конституювання сучасним літературознавством об'єктів теоретичного дискурсу. Запропоновано використовувати наратологічний підхід до вивчення маргінальних явищ як акцентричну стратегію їх вивчення. Висвітлено такі наратологічні категорії, як темпоральність (порядок нарації, тривалість, повторюваність) та модальність (наративні рівні та інстанції, фокус нарації), за допомогою яких дитячу літературу можна розглядати як форму функціонального дискурсу і як особливу форму літератури у відношенні щодо базових концептів (автор, текст, читач).

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш409.0 + Ю944.2-71

Рубрики:

Типологія читачів художньої літератури <теорія літератури>

Психологія бібліотечної роботи

Шифр НБУВ: Ж69880 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше в українському літературознавстві комплексно досліджено типологію читацької рецепції друкованої та гіпертекстуальної літератури у парадигмі різноформатних художніх текстів. Розглянуто найбільш продуктивні дослідження у царині теорії читацького відгуку та наведено етапи їх розвитку. Проаналізовано й увиразнено особливості гіпертекстуальної й інтерактивної літератури. Виявлено динаміку сприйняття мережевої літератури та резюмовано відмінності між читацькою рецепцією друкованого та електронного текстів. Наголошено, що читання мережевої літератури характеризується непослідовністю, нелінійністю, вибірковістю, довільною інтерактивністю, дезорієнтацію, невизначеністю, ризоматичністю й асоціативністю. Умовна пасивність реципієнта друкованого тексту поступається місцем очевидній активності, що виявляється у конструюванні власного тексту із запропонованих шматків. Така активність ще більше інтенсифікується у парадигмі інтертексту, де співтворець може вести перемовини з початковим автором, вставляти свої репліки, посилання на інші тексти, графічні чи картографічні зображення, музичні треки чи власні окремі напрацювання.