Розкрито складові частини творчої індивідуальності поета - індивідуальний стиль, метод, світогляд. Проаналізовано творчість українських поетів-класиків ХХ ст., поетів-шістдесятників Б.Нечерди, Ю.Липи.

Раскрыты составные части творческой индивидуальности поэта - индивидуальный стиль, метод, мировоззрение. Проанализировано творчество украинских поэтов-классиков ХХ ст., поэтов-шестидесятников Б.Нечерды, Ю.Липы.

Вперше у контексті наратології досліджено оригінальні та перекладні версії прози М.Вінграновського. Здійснено порівняльне вивчення декількох сформованих і усталених літературознавчих парадигм, які функціонують в українському академічному та літературно-критичному дискурсах, обгрунтовано можливості та умови їх евристичного використання. Виділено із праць авторитетних сучасних зарубіжних наратологів (Ж.Женетт, В.Шмід) ключові концепти та слова-терміни наратологічного дискурсу. Зіставлено українськомовні терміносистеми з галузі рефлексії з відповідними терміносистемами зарубіжних наратологів і знайдено суміжні відповідники. З застосуванням наратологічного поняттєво-термінологічного ресурсу проаналізовано оповідання та повісті М.Вінграновського, визначено перспективи генологічного осмислення роману "Северин Наливайко". Експліковано поняття "художня майстерність прозаїка" наратологічними засобами. Трансформовано понятійно-термінологічну "мову" традиційних літературознавчих шкіл (культурно-історичної, психологічної) та здійснено її адаптацію у парадигмах новітніх шкіл структурального, рецептивно-комунікативного та міфопоетикального спрямування. Простежено збереження або модифікацію наративних особливостей тексту оригіналу М.Вінграновського в англомовних перекладах. Обрані для аналізу тексти розглянуто як величезний наративний потенціал творчості письменника, що увиразнює, експлікує проблеми художньої майстерності.

Висвітлено послідовність роботи Шевченка над поетичними творами - виникнення задуму, стадії формування тексту до його завершення. Матеріалами для дослідження проблеми стали свідчення самого поета в щоденнику, листах, поезіях і повістях, спогади сучасників і реконструкція процесу творчості на підставі авторських рукописів - від первісних чорнових до остаточних чистових.

Розглянуто шляхи становлення письменницької майстерності за родами та жанрами літератури, проаналізовано особливості змісту та форми писемного твору в контексті індивідуального стилю автора. Узагальнено наукові та художні аспекти праці письменника, літературознавця та літературного критика. Теоретичні положення проілюстровано прикладами з української прози, поезії та драматургії XIX - початку XXI ст., уривками з літературознавчих і літературокритичних робіт.

Проаналізовано особливості творчого методу І. Франка. З'ясовано психологічні детермінанти і значимість Франкового звернення до поетики романтизму.

Проанализированы особенности творческого метода И. Франко. Выяснены психологические детерминанты и значения обращения Франко к поэтике романтизма.

The paper studies the peculiarities of the creative method of the writer and psychological determinants of Ivan Franko's reference to the poetics of the romanticism. Key words: literary trend, creative method, poetics, romanticism, realism.

Розглянуто авторські концепції душевної організації письменника (психографії). Концепції психографії письменника, що свого часу були запропоновані у психоаналітичних студіях Степана Балея, Зігмунда Фройда, характерологічних працях Олександра Лазурського, психопатологічних роботах Карла Ясперса й Ернста Кречмера, перегукуються в аспекті взаємообумовленості психологічної структури письменника і його літературної творчості. Йдеться про вплив на зміст художніх творів, на авторський стиль, творчу потенцію і творчий процес у цілому. Фахове прочитання особистості письменника психологами стає надійним методологічним підгрунтям для провадження в галузі літературознавства подальшої наукової інтерпретації психологічно-творчої сутності автора.

Розглянуто сучасні погляди на явище авторської моторики як необхідної складової концептуалізації знань про світ художнього твору. Встановлено, що авторська моторика є наслідком сенсорного сприйняття світу і є безпосередньо пов'язаною з феноменом життя як такого. З'ясовано, що авторська моторика є вищим ступенем елементарних фізіологічних проявів життя. Окреслено характерні риси різних типів метафор, виникнення яких обумовленою впливом авторської моторики. Увагу приділено невербальним засобам комунікації, що є зовнішню моторикою функціонального базису мови.