Наведено модерністське обгрунтування есе, а також рекомендації з методологій дослідження есеїстики. Проаналізовано твори про есе Т.Брези, О.Багана, Д.Донцова, Є.Маланюка, Я.Дашкевича, Ю.Шерехи, В.Іванишина, Є.Пашковського, В.Цибульки, В.Медведя, Т.Возняка, М.Гайдеггера, Р.Піча.

Приведены модернистское обоснование эссе, а также рекомендации по методологиям исследования эссеистики. Проанализированы произведения об эссе Т.Брезы, О.Багана, Д.Донцова, Е.Маланюка, Я.Дашкевича, Ю.Шерехи, В.Иванишина, Е.Пашковского, В.Цибульки, В.Медведя, Т.Возняка, М.Гайдеггера, Р.Пича.

Висвітлено питання історіографії, теорії та історії художньо-публіцистичного жанру есе в європейській, американській і слов'янській критиці та журналістиці. Проаналізовано художні особливості хрестоматійного варіанта есе Ю.Шереха "Над озером. Баварія" (1948). Наведено поради щодо написання есе.

Освещены вопросы историографии, теории и истории художественно-публицистического жанра эссе в европейской, американской и славянской критике и журналистике. Проанализированы художественные особенности хрестоматийного варианта эссе Ю.Шереха "Над озером. Бавария" (1948). Даны советы по написанию эссе.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш401.446

Рубрики:

Нарис. Есе <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш401.446

Рубрики:

Нарис. Есе <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто особливості та функціональне призначення образних мікросистем (тропів і деталей) у структурі проблемного есе.

Досліджено особливості розвитку жанру нарису в російській літературі кінця ХІХ - початку ХХ ст., формування в ньому нового осмислення ставлення людини до суспільства, до сутнісних понять буття, характеру співвідношення ідейно-публіцистичних і художньо-образних елементів. Розглянуто нариси А.Бахтіарова, В.Гіляровського, Д.Григоровича, В.Дорошевича, М.Животова, В.Короленка, О.Купріна, В.Михневича, М.Салтикова-Щедріна, К.Станюковича, Г.Успенського, А.Чехова, створені в 1880 - 1890-ті рр. і першому десятилітті ХХ ст. Розкрито вплив оповідання та повісті на нарис, який набув більш відточеної літературної форми: мова описів ускладнювалася, вбираючи минулий літературний досвід, усталені образи, мотиви, набули семіотичної насиченості. Відзначено, що у нарисі значне місце посіло художнє дослідження духовного світу людини, особлива увага приділялася особистості, її самосвідомості. Оповідна автобіографічна документальність і нарисова точність слугували більш глибокому пізнанню людини і мінливої дійсності.

Досліджено особливості есеїстичного художнього мислення в постмодернізмі: його генезис, основні ознаки, специфіку використання сучасними українськими письменниками.

Розглянуто жанрову валентність есе. Зазначено щодо поєднань сучасного філософського типу епіки з іншими жанрами. Розглянуто жанрові константи есе. Порушено проблему метажанру в сучасному літературному дискурсі. Перераховано типологічні варіанти модифікації письменницького есе межі XX - XXI ст. Розглянуто злиття есеїстичних жанрових констант із типологічними рисами біблійної літератури, літературної критики, документалістики, публіцистики та журналістики. Окреслену наукову проблему розглянуто на прикладах творів митців-сучасників.

Розглянуто жанрові характеристики есе в аспекті лінгвопрагматики, описано когнітивні ознаки есеїстики. Есе представлено як метажанр, для якого є характерними ознаки різних жанрів. Проаналізовано особливості взаємодії в есе автора та читача. Розглянуто специфіку інтертекстуальності в есе. Відзначено сінергетику цього жанру. Серед ознак есе як жанра названо такі: метажанровість, рефлексивність, парадоксальність, усуб'єктивність, діалогічність та інші. Визначено, що в центрі есе знаходиться автор, забезпечує діалогічність есе. Названо види діалогу, які виділяються в есе.

Проаналізовано різні підходи до визначення жанрової природи нарису як належного до художньо-публіцистичної групи, так і своєрідного та самобутнього жанру.

Рассмотрена история возникновения развития очерка как одного из жанров литературы и журналистики. Рассмотрены очерки украинских и российских авторов ХІХ - ХХ вв., а также принадлежащие современным авторам. Внимание уделено некоторым произведениям рубежа ХХ - ХХІ вв., созданные на документальной основе.

Вперше об'єктом комплексного та системного вивчення стала сучасна українська есеїстична проза. Проведено аналіз жарових констант есею на сучасному етапі розвитку, задіяно типологічний аспект вивчення проблеми. Розглянуто особливості творчих пошуків есеїстів, зокрема письменників-постмодерністів Л. Дереша, Ю. Іздрика, В. Неборака, Т. Прохаська та ін., які встигли зарекомендувати себе як талановиті митці, що здобули прихильність у читацьких колах. Представлено есеїстичний доробок майстрів слова старшого покоління - Я. Гояна, В. Жежери, В. Коротича, А. Содомори, Л. Черненко й ін., здобуті результати систематизовано. Здійснено проблемно-тематичний поділ сучасного есею, окреслено специфіку політичної, мистецько-критичної, урбаністичної та художньо-рефлексивної есеїстики. Розглянуто інтермедіальний семіотичний чинник письменницького есею, увиразнено структуру й елементи есеїстичної прози. Набули цілісного літературознавчого тлумачення не лише типологічні особливості есею кінця XX - початку XXI ст., а й дифузійні, міжжанрові утворення, на чому раніше не загострювалася увага дослідників. За результатами роботи виявлено нові характеристики поетики жанру.

Розглянуто жанр нарису, проаналізовано зміни, що сталися з ним у зв'язку з формуванням літературного напряму соціалістичного реалізму.

Розглянуто особливості існування та функціонування жанру нарису. Наголошено, що він має "гібридну", позародову, проміжну форму жанрової моделі, в якій синтезовано описи та публіцистичні міркування, художній вимисел і документалізм.

Розглянуто місце нарису в сучасній журналістиці та літературі. Зокрема, наголошено, що протягом 2-х століть він відігравав різну роль у літературному розвитку. Сьогодні нарис витісняється на узбіччя жанрового поля журналістики та літератури, в яких затверджуються інші документально-художні та інформаційні жанри.

Висвітлено особливості одного з найстаріших жанрів журналістики - нарису. Підкреслено, що зараз він, хоча й зійшов з авансцени літературного розвитку, проте себе не вичерпав і певною мірою продовжує бути затребуваним, що знайшло відображення в розвитку його зображально-виражальних можливостей, відновленні та розширенні композиційно-стилістичних ресурсів.

The genesis of travelogue has pre-literature origin and dates back to the period of mythopoetic model of a human and the world, which is represented in the folklore, particularly in the fairy tales. Each epoch introduced its invariants to the genre nature. The beginning of the 20th century marked a new stage in the history of the genre. Having considered "Travelling without meaning and morality" by Iren Rozdobudko, the author of the article concludes that the work represents travelogue with a transparent image-making functior and features of marketing communication according to its concept and plot-compositional structure. The author of the travelogue expresses her attitude to the things she saw by the selection of details and events, unfolded in time and space in order to get a reader interested and convince him to travel. This is the aim of all collected and comprehended facts and details, language, style and tone of the narrative. All mentioned above allows considering the work to be not only literary genre, but also one of the most interesting genres of the travel journalism.

Досліджено специфіку портретного нарису як художньо-публіцистичного жанру. З'ясовано суть понять "нарис", "портретний нарис", "інтимізація розповіді", "естетична емпатія", "подробиця", "деталь". Виокремлено жанрові ознаки портретного нарису, основні недоліки студентських текстів цього жанру. Увагу приділено презентації нетрадиційних форм викладу навчального матеріалу з метою формування вмінь і навичок, потрібних майбутнім журналістам для написання портретного нарису.

Розглянуто причини надпопулярності письменницької есеїстики в літературному процесі сучасності. Акцентовано увагу на письменницькій есеїстиці як індикаторі мультилітературності, відкритої множини процесів письма. Предметно осмислюються зовнішньо- і внутрішньолітературні чинники популярності есею. Здійснено спеціальний акцент на сучасних варіаціях монтенівського твору в епоху Web 2.0.

Досліджено жанрові особливості та специфіку функціонування есею в умовах художньої та мас-медійної комунікацій. Розглянуто історію розвитку жанру есею в українській та зарубіжній літературі та журналістиці. Узагальнено наукові підходи до теорії жанру есею та виокремлено його визначальні риси. Здійснено аналіз художнього та публіцистичного есею з погляду теорії комунікації. Досліджено реалізацію лінгвістичних текстових категорій у жанрі есею та особливості його функціонування в друкованих і цифрових медіа. Особливу увагу приділено медійним категоріям, яких набуває есей під час публікації в засобах масової інформації. Проаналізовано формальні та змістові трансформації есею під час переходу тексту з цифрового середовища у друковане та навпаки. На основі аналізу провідних дискурсів сучасної української есеїстики й авторських наративних стратегій розглянуто роль жанру есею в осмисленні проблем національної ідентичності.