В монографии исследуется проблема соотносимости метафоры и художественного произведения в трех аспектах ее преломления: структурно-типологическом, историко-типологическом и прагматическом. Раскрывается генетическая и функциональная связь метода, жанра, сюжета и других факторов и носителей художественной целостности произведения с метафорой как универсальной фигурой постмифологического художественного мышления. Определяется роль метафоры в становлении и восприятии произведения как художественного целого, а также в формировании различных типов художественной целостности произведения в их конкретно-исторических вариациях - литературных направлениях и течениях. Особое внимание уделяется стихотворению-метафоре, в котором исследуемая проблема обретает свое наиболее репрезентативное подтверждение. Теоретический и практический анализ этого малоизученного явления мировой лирики проводится на материале русской поэзии первой половины 19 века.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш401.171.11

Рубрики:

Зображувальні засоби мови

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто епітети, що мають форму складних прикметників і дієприкметників, і виступають художніми означеннями до найбільш уживаних іменникових слів поетичної мови ХХ ст. Визначено можливості складних слів в епітетній функції відтінювати ознаки (колір, звуки), а також урізноманітнювати ритміко-інтонаційну будову вірша.

Наведено результати досліджень з історії лінгвістичного вивчення узагальнено-символічної паралелі. Зокрема акцентовано увагу на дослідженні поняття "символ" як явища екстралінгвістичного, наділеного досить варіабельним ефектом створювати лінгвістично-символізовані мікрополя, що можуть служити індикатором слововживання.

Розглянуто проблему відтворення символічної структури українського поетичного тексту англійською мовою. У контексті англомовної культури національні символи, як домінантні, зазнають найбільших трансформацій, що призводить як до обмеження асоціативних зв'язків, семантичних і концептуальних значень, так і до утворення нових.

Рассмотрена проблема роли когнитивной метафоры в синтагматике дискурсивных реализаций существительного "conflict" в английском языке. Выявлены и систематизированы метафоры, лежащие в основе выражений, включающих слово "conflict", либо конвенционально употребляемых с ним. В результате анализа в концептуальной структуре conflict обнаружен ряд ориентационных, структурных и онтологических метафор.

Розглянуто спеціальні прийоми організації мовних одиниць (логіко-семантичні та структурно-композиційні), що актуалізуть переносні значення полісемів і забезпечують адгерентну експресивність текстів поезій Д. Павличка, а також механізми творення тропів і фігур на базі універсального художнього засобу - метафори; здійснено порівняльний аналіз їх спільних і відмінних рис.

Рассмотрены лингвостилистические средства создания образности англоязычного текста Евангелия от Матфея (а именно, тропы), способствовавшие фразеологизации многих выражений из исследуемого Евангелия. В результате исследования выявлено, что на лексическом уровне самым действенным средством, способствовавшим фразеологизации многих библейских выражений является метафора, так как в языковой обиход вошло наибольшее количество метафорических высказываний.

Визначено структурні особливості епітетних словосполучень і граматичне вираження епітетів. Надано характеристику основних семантичних типів поетичних означень на основі зорових, акустичних, одоративних, смакових і тактильних відчуттів, визначено функціональну роль епітетів на позначення внутрішнього стану людини, простежено особливості зміни контекстної семантики епітетів. Встановлено, що епітетні сполучення поділяються на такі, де епітет є самостійним носієм лексичного значення, та такі, де він структурно та семантично ускладнює метафоричну, метонімічну та перифрастичну тропеїчні синтагми. Визначено актуальну норму даного слововживання та її зв'язок з поетичною традицією. На основі фактичного матеріалу упорядковано словник епітетів поетичної мови 1920 - 1930 рр., у якому подано епітети до більше ніж 2 000 лексем, враховано взаємозв'язки епітета з іншими тропами, що фіксуються відповідним маркерами.

Здійснено комплексний аналіз епітетики українських весільно-обрядових пісень. Визначено специфіку відображення концептуальних ідей українського весілля у парадигмах народнопісенних епітетів. Розкрито поліфункціональність фольклорних означень з урахуванням їх міфологічних витоків та історичних трансформацій. Виявлено закономірності парадигматичних відношень і функціональні особливості весільно-обрядових означувань як мотивотвірних засобів. Основні мотиви весільних пісень у їх різноманітності та міфологічній наповненості передаються в основному епітетними формулами. Розглянуто групи художніх означень учасників весілля, обрядових атрибутів, часових понять і просторових реалій як складників вербального вираження весільного ритуалу. Наголошено на важливості ролі засобів фольклорної поетики (символіки контрасту й паралелізму) у формуванні художнього смислу описуваних епітетів. Розвинуто цілісне уявлення про означальний простір українського весілля у його проекції на загальну фольклорну картину світу.

Розглянуто аналогове осмислення світу як головний лінгвокогнітивний процес, який є підгрунтям лінгвокогнітивних операцій порівняння концептуальних сутностей, вербалізованих у компаративних блоках. У лінгвокогнітивному плані компаративний блок розглянуто як словесне втілення концептуального тропа. Лінгвокогнітивна операція порівняння охоплює чотири різновиди мапування, де атрибутивне та релятивне мапування накладають обмеження на формування компаративного блоку, а ситуативне та системне - забезпечують ширший спектр розгортання аналогії, знімаючи такі обмеження. Структурно-семантичний аналіз компаративних блоків дозволяє виокремити їх головні композиційно-структурні типи у сучасній американській поезії: прості, складні та ускладнені. Зазначено, що у компаративних блоках втілюється прототипова дейктична ситуація "я - тут - зараз", відносно до якої виявляються дейктичні зсуви. Компаративні блоки із дейктичними словами є текстотвірними операторами, які сприяють конструюванню поетичного простору. Розгляд компаративних блоків як текстового конструктора робить сприяє характеристиці компаративних блоків як текстотвірних та світотвірних операторів, що відбивають міметичний або дієгетичний способи зображення реальності в сучасному поетичному тексті.

Досліджено проблему теоретичного літературознавства - категорію метафори як явища ізоструктурного художній свідомості. Доведено, що в мистецтві слова метафора - продуктивний механізм генерування смислу, невід'ємна складова поетичного моделювання та інтерпретації світу, фундаментальна структуротвірна константа романтичного типу словесно-образного мислення та продукованих ним художніх практик означування. Узагальнено та проаналізовано теоретичний дискурс феномену поетичної метафори, визначено її статус в романтичних і реалістичних стилях, відстежено функціональне поле й особливості структурної організації метафоричного образу в доромантичній, романтичній і постромантичній художніх парадигмах. Детально розглянуто метафористику естетичних систем української літератури.

Досліджено метафори у сфері сучасної української політичної комунікації у контексті когнітивної лінгвістики, лінгвокультурології та соціолінгвістики з застосуванням концептуально-когнітивного підходу. Даний підхід дає змогу моделювати та відображати структурні елементи свідомості учасників політичної комунікації, базуючись на аналізі концептів, фреймів, метафоричних моделей і стереотипів, що є підгрунтям певних політичних переконань. Показано, що метафори грають роль потужного інструмента маніпуляції масовою свідомістю. Проаналізовано масиви креативних і конвенціональних метафор, що знаходяться у взаємозв'язку з концептами "війна", "гра". Висвітлено взаємовплив політичної метафорики з політичною міфологією, політичною фразеологією.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми співвідносності метафори і літературного твору у трьох визначальних аспектах: структурно-типологічному, історико-типологічному та прагматичному. Розкриваються генетичний та функціональний зв'язки методу, жанру, стилю, сюжету та інших чинників і носіїв цілісності художнього твору з метафорою як універсальною фігурою постміфологічного художнього мислення. Визначається роль метафори в становленні та сприйнятті літературного твору як художнього цілого, а також у формуванні різних типів цілісності художнього твору в їх конкретно-історичних варіаціях - літературних напрямах та течіях. Особлива увага приділяється віршу-метафорі, в якому досліджувана проблема набуває свого найбільш репрезентативного втілення. Теоретичний та практичний аналіз цього маловивченого явища світової лірики проводиться на матеріалі російської поезії першої половини ХІХ століття.

Досліджено онтологічну сутність метафоричного простору (МП) як основного конструкта життєдіяльності української поетики. Розглянуто феномен матафоричності в естетичному полі мовної комунікації української поетики, виявлено діалектичну взаємодію даної комунікації та МП як цілісного розвитку поетичного буття. Визначено особливості МП через естетичні характеристики української поетики. Установлено, що естетичні поняття "прекрасне" та "піднесене" виконують роль аксіологічного критерію у визначенні достовірності та художньості метафори, сприяючи цілісності та гармонійності розвитку поетичного мистецтва. Доведено, що художня інтенція метафори формує гіпер- або гіпометафоричність художнього ладу. З'ясовано, що постмодерністська естетика спотворює ціннісний лад метафоричного простору української поетики, надає їй деконструктивного характеру й об'єктивно переводить метафору в антиметафору. Окреслено специфіку метафоричних світів української культури шляхом дослідження естетичного простору метафори як можливості формування цілісності мистецтва.

Проанализирован оксюморон как категория поэтики и семантически концентрированное проявление противоречивости бытия, языковая и метаязыковая единица во взаимообусловленности разных модусов существования: троп и словесного поэтического образа, доминирующей характеристики художественного целого и всеобщей автентичности. Доказано, что сущность оксюморона реализуется в постоянной внутренней связи с историко-культурным развитием. Определено соотношение оксюморона с иронией, парадоксом, абсурдом, нонсенсом через природу, осуществление противоречия. Раскрыты специфика ощущения действительности, своеобразие целеполагающих установок, взаимоотношение с нормативно-информационными системами реализации смысла, функциональная специфика игрового момента.

Висвітлено проблеми теорії епітета, розглянуто естетичну природу епітета та його функції у художньому тексті, обгрунтовано загальні питання та перспективи розвитку поетики епітета в теоретичному та прикладному аспектах. Визначено поняття "епітетна структура", що позначає словесну та образну єдність. З позиції рецептивної й антропологічної поетики, філологічної телеології підкреслено дуальну природу епітетної структури, в якій на паритетних началах гуртуються означення й означуване. Виокремлено епітетологію як самостійну галузь сучасної філології та культурології, впорядковано методологічні засади, термонологічний апарат і методику аналізу, скерованого на визначення особливостей функціонування епітетних структур у літературно-художніх текстах.

Узагальнено теоретико-методологічні засади вивчення метафори в когнітивному аспекті. Обгрунтовано наукову доцільність уживання терміна "метафори стихій" як різновиду метафоричних концептів на позначення мершооснов буття у процесі їх концептуалізації. Розроблено методику проведення зіставного аналізу когнітивно-семантичного та функціонального потенціалу метафор стихій в англійській та українській мовах. Класифіковано метафоричні концепти у метафоричні поля та виявлено їх базові метафоричні концепти, переосмислено метафори стихій. Установлено домінантні механізми переосмислення базових метафоричних концептів в англійських і українських поетичних текстах. Визначено національно-культурну мотивацію такого переосмислення у зіставлених мовах.

Висвітлено філософські та лінгвістичні засади вивчення метафори, проаналізовано синтаксичну будову метафори в поетичних творах, охарактеризовано метафору як складову стилістичної системи й як об'єкт лінгвістичного дослідження. Розглянуто типи метафоричних словосполучень. Приділено увагу складним метафоричним конструкціям та ускладненим реченням з метафоричною образністю.

Запропоновано новий підхід до зіставно-типологічного вивчення засобів відображення синестезії в англійському й українському постмодерністському художньому дискурсі. Розроблено методику аналізу синестезії в англійському й українському постмодерністському художньому дискурсі, проаналізовано постмодерністську метаболу як засіб синестетичних мапувань в англійському й українському постмодерністському художньому дискурсі. Визначено моделі аналогового (пряме, непряме, інтрадуктивне, екстрадуктивне) та контрастивного синестетичних мапувань. Виявлено стилістичні (синестетична метафора, синестетичний епітет, синестетичне порівняння, синестетичний оксюморон) та лексико-семантичні засоби (сенсорна лексика) відображення синестезії в англійському й українському постмодерністському художньому дискурсі. Зіставлено спільні та відмінні засоби відображення синестетичних уявлень людини в постмодерністському художньому дискурсі.